ЄУН 193/246/17
Провадження №2/193/197/17
12 червня 2017 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді Кащука Д .А.
при секретарі Палій Л. Г.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Софіївська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
06 березня 2017 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області звернувся позивач з вищевказаним позовом, в обгрунтування якого вказує на ті обставини, що він є власником житлового будинку № 16, який розташований за адресою вул. Широка в сел.Софіївка, який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 листопада 2002 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.
Зазначає, що право власності на житловий будинок зареєстрований 27 січня 2003 року Жовтоводським бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, реєстраційний номер 465, запис в реєстрову книгу № 4-23.
Стверджує, що 12 листопада 2009 року за згодою позивача за адресою:вул. Широка, 16 в смт. Софіївка Софіївського району зареєструвався та став проживати разом із його матір'ю - ОСОБА_5 відповідач - ОСОБА_3 , з яким 18 грудня 2009 року вони уклали шлюб.
Звертає увагу суду на те, що 01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 покинув свою дружину ОСОБА_6 і став проживати окремо, а мати залишилась проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою якого вона зареєстрована з 11.11.2002 року. 25 березня 2016 року рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області, шлюб, укладений між ними розірваний.
В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що за період з 01.10.2015 року по теперішній час відповідач жодного дня не проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить йому на праві власності, не брав участі у витратах по утриманню будинку і прибудинковій території та проведенні ремонтів. Вказані витрати та утримання будинку несе позивач та його мати ОСОБА_6.
Зазначає, що фактично відповідач з 25.03.2016 року перестав бути членом сім'ї позивача. Договору найму житлового приміщення відповідач з позивачем не укладав.
Вказує на те, що позивач неодноразово в усній формі пропонував відповідачу знятись із реєстрації, так 7 жовтня 2016 року на його адресу тимчасового проживання направлено лист з пропозицією знятись з реєстрації місця проживання, який він отримав 11 жовтня 2016 року, але до цього часу він продовжує бути зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_3, який належить позивачу на праві власності.
Добровільно знятись з реєстраційного обліку відповідач відмовляється, крім того, має у власності житловий будинок № 22, розташований у с. Девладове по вул. Шкільній. У зв'язку з чим просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, у зв'язку з відсутністю в ньому понад один рік без поважних причин.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі як обгрунтований та підтверджений матеріалами поданої позовної заяви, просить його задовольнити, звернув увагу суду на зловживання відповідачем та його представником процесуальними правами в цивільному процесі.
Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток (а.с.35,58,66), у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача за довіреністю від 13.05.2016 року ОСОБА_7 у судовому засіданні, яке відбулось 13 квітня 2017 року заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю підготовки до судового розгляду цивільної справи та надання заперечень стосовно позовних вимог позивача, на підставі чого вказане клопотання судом було задоволено, а судовий розгляд відкладено на 12 травня 2017 р. на 13:00 год..
12.05.2017 року представником відповідача на електронну адресу суду знов надіслано клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку зі станом здоров'я, в той же час не надаючи суду будь-яких доказів, що підтверджують поважність причин неприбуття у судове засідання з підстав, які зазначені у клопотанні. У судовому засіданні ухвалено відкласти судове засідання у зв'язку із неявкою відповідача та його представника на 26 травня 2017 рік на 11:30 год..
Однак, 26 травня 2017 року до суду надано клопотання відповідача про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю його представника, також не надаючи будь-яких підтверджень поважності причин (які б могли перешкоджати) неприбуття представника у судове засідання.
Таким чином, судовий розгляд знову був відкладений на 12 червня 2017 р. на 13:30 год.. В зазначений час та місце відповідач та його представник у судове засідання втретє не з'явилися. Представником відповідача знов на електронну адресу суду надіслано клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю його у інших судових засіданнях (а.с. 67,68), додавши до матеріалів клопотання також довіреність від 13.05.2016 року на підтвердження повноважень представляти інтереси відповідача, яка посвідчена приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, термін дії якої встановлений 1 рік. Таким чином 13 травня 2017 року довіреність втратила свою чинність і ОСОБА_9 станом на день проведення судового засідання, а саме на 12.06.2017 року не являється повноважним представником відповідача. Судом враховується, що ОСОБА_9 належної чинної довіреності на представництво інтересів відповідача на розгляд суду не надав, а тому клопотання ОСОБА_7 суд не може взяти до уваги.
Таким чином судом вбачається, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та обов'язками, визначених ч. 3 ст. 27 ЦПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Враховуючи положення ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Ухвалою від 22 березня 2017 року провадження по справі було відкрито, ухвалою суду від 12.05.2017 року строк розгляду вказаної цивільної справи було продовжено на 15 діб, станом на 12 червня 2017 року строки розгляду справи закінчились.
Згідно ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків встановлених ст. 157 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.
Судом беруться до уваги ті обставини, що до заявлених клопотань представником відповідача про відкладення судових засідань поданих 12 травня 2017 року, 12 червня 2017 року та клопотання відповідача про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю його представника, поданого до суду 25 травня 2017 року, так і не надано належних доказів, що підтверджують наявність об'єктивних та поважних причин, які б могли перешкоджати прибуття представника відповідача чи відповідача до судового засідання, адже згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті, обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях. З цього слідує, що своїми діями представник відповідача та відповідач перешкоджає розгляду справи протягом розумних строків та зловживає наданими процесуальними правами та обов'язками, передбаченими ЦПК України, що полягає в безпідставному затягуванні судового розгляду вказаної цивільної справи.
Представник третьої особи - Софіївської селищної ради Софіївського району, просить розглянути справу за його відсутності, про що подав відповідну письмову заяву, проти позову не заперечує .
Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглянувши матеріали цивільної справи справи та заслухавши доводи присутніх учасників судового засідання, судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Широка, 16 сел. Софіївка, Софіївського району Дніпропетровської області, що підтверджено договором купівлі-продажу від 29.11.2002 року, який посвідчено приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу ОСОБА_4 О.( а.с.5).
Вказаний житловий будинок є особистою власністю позивача, про що свідчить реєстраційне посвідчення, яке зареєстровано за № 4-23, за реєстровим № 465 від 27.01.2003 року ( а.с. 10).
Відповідно до домової книги житлового будинку №16 розташованого по вул.Широкій в сел. Софіївка та відповідної відмітки у паспорті відповідача серії АЕ 077059, виданий Софіївським РВУМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 значиться зареєстрованим з 12 листопада 2009 року (а.с. 9).
18 грудня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_6 укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, актовий запис № 94, який в подальшому заочним рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2016 року був розірваний. Вказане рішення вступило в законну силу 13 квітня 2016 року та не оскаржувалось (а.с. 16,17).
Відповідач значиться зареєстрованим, але не проживає у житловому будинку, який належить позивачу на праві власності з 1 жовтня 2015 року, про що свідчить акти складені 06 жовтня 2016 року, 3 березня 2017 року, затверджені депутатами Софіївської селищної ради (а.с. 18,19).
Позивач звернувся до відповідача з листом про добровільне зняття з реєстрації місця проживання, який отримано відповідачем 11 жовтня 2016 року, що підтверджено поштовим повідомленням про отримання, однак з реєстрації не знявся.
Згідно довідки виданої Софіївською селищною радою Софіївського району від 09 березня 2017 року № 886 , ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, дійсно проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, і має такий склад сім'ї: мати - ОСОБА_6, сестра - ОСОБА_10 (не проживає), вітчим - ОСОБА_3 (не проживає) (а.с. 22).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеження у його здійснені.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини, що виникають із права власності та захисті права власності від порушень.
Таким чином судом встановлено, що відповідач у житловому будинку № 16 розташованого в сел. Софіївка по вул. Широкій, значиться зареєстрованим, однак у ньому не проживає з 1 жовтня 2015 року, у добровільному порядку з реєстрації місця проживання не знімається, не бере участі у сплаті комунальних послуг та проведення поточних ремонтів у будинку та господарських будівель. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має на праві власності житловий будинок № 22, який розташований в с.Девладове, по вул. Шкільній, що підтверджено свідоцтвом про право власності серії САС 934040 від 17.08.2010 року (а.с. 12,13).
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які проживають по сусідству з позивачем, у судовому засіданні пояснили та підтвердили той факт, що ОСОБА_3 не проживання за вказаною адресою більше року, тимчасово приїздив, щоб вчинити сварку.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає за вищевказаною адресою разом із позивачем, відповідач значиться зареєстрованим, однак там не проживає більше року, крім того його особисті речі у будинку відсутні.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.41 ч. 4 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.16 ч.2 п.4 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Стаття 71 Житлового кодексу УРСР передбачає випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. Так при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Стаття 72 Житлового кодексу УРСР встановлює порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Так визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Встановлено, що відповідач не проживає в даному жилому приміщенні понад рік, що підтверджується наданими доказами по справі, та наданими у судовому засіданні поясненнями свідків, тому суд вважає, що ОСОБА_3 Станіславови є такою особою, що втратила право користування вказаним жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215,217,218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Софіївська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, задовольнити .
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком № 16 по вул. Широкій в сел. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.А. Кащук