15 червня 2017 року Житомир справа № 806/1551/17
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Черноліхова С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 30540,00 грн.,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 30 540,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач одноразову грошову (вихідну) допомогу при звільненні виплатив йому лише 30.05.2017 року, в той час як датою звільнення є 31.12.2016 року чим порушив норми трудового законодавства України.
Представник позивача надав до суду клопотання, у якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Представник відповідача просив розглядати справу в порядку письмового провадження, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки єдиним спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України "Про Національну поліцію". Крім того, вказав, що одноразова грошова допомога при звільненні позивачу була нарахована та виплачена 30 травня 2017 року. (а.с. 18)
На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області, на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. (а.с.21)
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 26.12.2016 року №332 о/с ОСОБА_1 було звільнено з 31.12.2016 року зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), вислуга років на день звільнення у пільговому обчисленні складає 24 роки 2 місяці 23 днів. (а.с. 8)
При цьому, одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 було виплачено 30.05.2017 року, що не заперечується відповідачем відповідно до письмових пояснень. (а.с.18)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас, питання проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015.
Статтею 77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст.94 зазначеного Закону та постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
Проте, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15, а тому суд критично оцінює заперечення відповідача щодо неможливості застосування трудового законодавства до даних правовідносин.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Встановлено, що у день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що йому належать, зокрема не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні.
Оскільки на момент звільнення позивача та проведення із ним остаточного розрахунку була чинною і підлягала застосуванню постанова КМУ №393 від 17.07.1992р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", відтак, відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.
Обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадку вимушеного прогулу визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.
Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
В силу вимог п.1.7 Інструкції №499 при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (п.6 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №968/29/01-2017 від 31.05.2017 року середньоденне грошове забезпечення позивача становить 203, 61 грн. (а.с.21)
Середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 203, 61 грн. (середньоденний заробіток) помножити на 150 днів (час затримки розрахунку з 31.12.2016 по 30.05.2017 - день виплати одноразової грошової допомоги) дорівнює 30 541, 50 грн.
Водночас, з метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем заявлена сума до стягнення 30 540, 00 грн. є меншою ніж виходить з розрахунку, а саме 30 541, 50 грн.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсація за затримку розрахунку при звільненні, що становить 30 541, 50 грн.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що компенсація за затримку розрахунку при звільненні становить 30 541, 50 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.12.2016 по 30.05.2017 в розмірі 30 541, 50 грн.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Черноліхов