15 червня 2017 року Житомир справа № 806/1527/17
категорія 2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Капинос О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Начальник кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській облвсті Бондар Валерій Анатолійович про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 20.02.2017 року,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 20.02.2017 року.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати достовірну та повну інформацію на звернення від 20.02.2017 р.
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бондара В.А. в частині ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 20.02.2017 р.
- зобов'язати начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бондара В.А. надати достовірну та повну інформацію на звернення від 20.02.2017 р..
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 20.02.2017 р. звернувся до начальника ГУ НП в Житомирській області та Бондара В.А. із зверненням про надання інформації, проте відповідачі не надали відповідей на нього чим, на думку позивача, проявляють неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян".
Позивач в судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що позивачу на його звернення була надана відповідь від 03.03.2017 року, яка отримана ним особисто. Що стосується позовних вимог до начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бондара В.А., він відповідно до норм Закону не підпадає під розуміння органу державної влади та інших суб"єктів, визначених чинним законодавством. Крім того, вказує, що аналогічні позови вже розглядалися Житомирським окружним адміністративним судом.
Відповідач - начальник кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській облвсті Бондар Валерій Анатолійович до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області та начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській облвсті Бондаар Валерія Анатолійовича із зверненням від 20.02.2017р., в якому просив повідомити: - чи відома інформація про те, що співробітник поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_3 з громадянкою ОСОБА_4 займаються вимаганням коштів у громадян; - чи уповноважили співробітники поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_3 громадянку ОСОБА_4 представляти інтереси співробітників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в правоохоронних органах; - що спільного у співробітника поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з громадянкою ОСОБА_4. Вказаний запит був направлений 24.02.2017 р., що підтверджується чеком ЖД УДППЗ "Укрпошта"18.11.2016 (а.с.6).
Позивач стверджуючи, що йому не надано повну та достовірну відповідь на його звернення, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі-Закон) під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 5 Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання, та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Враховуючи вищенаведене та системний аналіз наведених вимог Закону, вбачається, що звернення позивача не є інформаційним запитом в розумінні Закону України «Про інформацію», оскільки позивач не просив надати йому збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді дані, необхідні йому для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, а фактично звертався із зауваженням та скаргою на дії посадових осіб при виконанні ними функціональних обов'язків в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Згідно із ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У силу ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 на його запит від 20.02.2017р. було надано відповідь №490/105/03/18-2017 Головним управлінням Національної поліції Житомирської області за підписом заступника начальника Бондара В.А., яку останній отримав особисто 11.03.2017 р .
У вказаній відповіді позивача було проінформовано про те, що його запит уважно розглянуто та зазначено, що викладені факти неодноразово перевірялись, однак не знайшли свого підтвердження. Факт направлення вказаного листа позивачу підтверджується чеком ЖД УДППЗ "Укрпошти" та, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень, був вручений адресату особисто 11.03.2017 р
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Судом встановлено, що на аналогічни по змісту запит позивача від 17.11.2016 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області , що стосувалися тих же питань, позивачу була надана відповідь, що підтверджується судовими рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду в адміністративних справах №806/3027/16, 806/482/17.
Крім того, позов ОСОБА_1 стосовно нерозгляду звернення від 20.02.2017 з аналогічним змістом із зверненням у даному позові, вже було вирішено Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1006/17. Постановою суду від 03.05.2017 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відтак, виходячи з того, що поставлені у зверненнях позивача від 17.11.2016, 20.02.2017 коло питань є ідентичним та випливають з одних і тих самих обставин, суд вказує про відсутність обов'язку у відповідача щодо розгляду повторного звернення від 20.02.2017, враховуючи факт відповіді на неодноразові аналогічні звернення.
Таким чином, твердження позивача про ненадання останньому відповіді на вказане звернення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій (бездіяльності) Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка полягає у ненаданні ненадання повної та достовірної інформації на звернення від 20.02.2017, в термін встановлений Законом, є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка начальника Головного управління Національної поліції Житомирської області від 13.01.2017 № 47/105/01/18-2017, з якої вбачається, що згідно п.9, 10 наказу Національної поліції України від 25.11.2015 № 108 дек "Про затвердження Положення про ДОТЗ Національної поліції України", п.10.5 наказу Національної поліції України від 10.05.2016 № 385 дек "Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України" , наказу ГУ НП в Житомирській області від 10.01.2017 № 2 дек "Про затвердження положення про УОТЗ ГУНП в Житомирській області", відомості про особовий склад УОТЗ є інформацією з обмеженим доступом, учинення інших дій, які можуть призвести до розшифрування їх перед оточуючими як працівників УОТЗ, не допускається. Також зазначено, що службовим матеріалам, які оформлено працівниками УОТЗ під час перевірки запитів та звернень ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було надано гриф обмеження "для службового користування".
Враховуючи те, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, а його доводи скаржника щодо не надання йому інформації на звернення, спростовані доказами, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції Житомирській області діяло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства при наданні відповіді на звернення позивача.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Бондара В.А., суд заначає, що така вимога задоволенню також не підлягає, оскільки за результатами розгляду звернення позивача йому була надана відповідь уповноваженим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань, що узгоджується з положеннями ст. 15 Закону України "Про звернення громадян".
За нормами ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86,128,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,
постановив:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос