13 травня 2017 р. Справа № 804/471/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Нікопольська ОДПІ, податковий орган, контролюючий орган) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 8803, 73 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача.
Заперечень на позовну заяву відповідачем до суду не надано.
За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець (далі-ФОП) від 08.04.1998р.
Так, судом на підставі інформації отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ) встановлено, що підприємницька діяльність відповідача припинена з 29.07.2015 року, про що у ЄДРПОУ державний реєстратор зробив відповідний запис за №22300060003002437.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 досі обліковується в Нікопольській ОДПІ як платник податків у якості суб'єкта підприємницької діяльності, з огляду на наявну непогашену заборгованість у загальному розмірі 8803, 73 грн., яка утворилась у період, коли відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи заявлена контролюючим органом до стягнення сума податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 8803, 73 грн. складається із:
а) заборгованості по сплаті податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1686, 63 грн., яка виникла внаслідок не сплати відповідачем:
- суми грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 198, 78 грн., визначеної платником самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, в т.ч. визначеного за податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік за №9089579496 від 05.02.2014р. (граничний термін сплати - 14.05.2014р.) на суму 66, 26 грн., (граничний термін сплати - 14.05.2014р.) на суму 66, 26 грн., (граничний термін сплати - 14.08.2014р.) на суму 66, 26 грн., (граничний термін сплати - 14.11.2014р.) на суму 66, 26 грн.,
- суми грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000721720 від 20.06.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання платника на 1823, 69 грн., яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №492/172.2391912079 від 02.06.2011р.;
б) заборгованості по сплаті заборгованість по податку на додану вартість в сумі 6049, 58 грн., яка виникла внаслідок не сплати ФОП ОСОБА_1:
- суми грошового зобов'язання по сплаті ПДВ, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0001111720 від 05.10.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання платника на 4030, 17 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 3330, 00 грн. та за штрафними санкціями - 700, 17 грн.), яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №492/172.2391912079 від 02.06.2011р.;
- суми грошового зобов'язання по сплаті ПДВ, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000721720 від 20.06.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання платника на 4162, 50 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 3330, 00 грн. та за штрафними санкціями - 7832, 50 грн.), яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №492/172.2391912079 від 02.06.2011р.;
- суми грошового зобов'язання по сплаті ПДВ, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0004111701 від 09.04.2014р., яким збільшено грошове зобов'язання платника з ПДВ шляхом застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 170, 00 грн., яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №1015/1701/НОМЕР_1 від 31.03.2014р.;
- суми грошового зобов'язання по сплаті ПДВ, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0012571703 від 06.11.2014р., яким збільшено грошове зобов'язання платника на 877, 89 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 585, 26 грн. та за штрафними санкціями - 292, 63 грн.), яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №3135/04-07-17-03.2391912079 від 28.10.2014р.;
- суми грошового зобов'язання по сплаті ПДВ, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0015631703 від 18.12.2014р., яким збільшено грошове зобов'язання платника з ПДВ шляхом застосування до відповідача штрафних санкцій (штраф 20%) в сумі 971, 52 грн., яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №3708/04-07-17-03.2391912079 від 01.12.2014р.;
в) заборгованості по сплаті адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 510, 00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань у вигляді суми грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0012561703 від 06.11.2014р., яким шляхом збільшено грошове зобов'язання відповідача по платежу "Адміністративні штрафи та інші санкції" шляхом застосування до платника штрафних санкцій в сумі 510, 00 грн., яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №3135/04-07-17-03.2391912079 від 28.10.2014р.;
г) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систуму оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) в сумі 557, 52 грн. , яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань у вигляді самостійно розрахованих платником сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями згідно Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік за №1402134631 від 04.02.2014р. (граничний термін сплати - 10.02.2014р.) на суму 613, 15 грн., яка зменшилась внаслідок часткової сплати ОСОБА_1 зазначених сум у розмірі 55, 63 грн. та непогашена сума єдиного внеску за даною звітністю склала 557, 52 грн.
Наявність зазначених сум податкового боргу підтверджується Довідками про заборгованість платника перед бюджетом, у зв'язку з несплатою вищезазначених сум грошові зобов'язання відповідача набули статусу податкового боргу.
Згідно із ст. 67 Конституції України встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16, ст. 36 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначеному цим Кодексом. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.
Згідно з п.46.1 ст. 46 ПК, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.49.1 ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст.49 ПК).
Згідно із приписами ст. 179 ПК, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 179.7 статті 179 ПК - фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктами 54.1, 54.2 ст. 54 ПК передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом 'V цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК).
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 58.2. ст.58 ПК, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 58.3 ст.58 ПК - податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З матеріалів справи вбачається, що грошові зобов'язання визначені контролюючим органом за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями Нікопольської ОДПІ є узгодженими та на момент звернення податковим органом до суду із даним позовом набули статусу податкового боргу.
Підпунктом 14.1.175 ст.14 ПК передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК).
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК).
У зв'язку із виникненням у відповідача податкового боргу до набрання чинності Податковим кодексом України, вимоги були сформовані та направлялись з урахуванням положень Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.
На виконання вимог п.п. 6.2.1, п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинний на момент виникнення у відповідача податкового боргу), контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 першу податкову вимогу №1/2863 від 12.11.2009р.
Відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. у разі несплати попередніх податкових вимог на новостворений податковий борг податкові вимоги не формуються. Також податкова вимога не відкликається, у разі якщо податковий борг зазначеній у ній погашений у повному обсязі, але до його повного погашення платник податків допустив створення нового більш пізнішого за хронологією виникнення податкового боргу.
При цьому Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. не передбачено направлення податкових вимог на новостворений або консолідований податковий борг, якщо попередні не відкликані, підстави для відкликання податкових вимог передбачені п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. вищезазначених вимог - відсутні.
За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 ПК - у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Докази оскарження зазначеної вимоги у матеріалах справи відсутні.
Правовідносини, які стосуються порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особам сум єдиних внесків до органів доходів та зборів, а також притягнення страхувальників до відповідальності у разі виявлення своєчасно не сплачених сум врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VII та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 07 травня 2015 р.за № 508/26953.
Згідно із п. 2 та п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р., єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до положень статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р., до платників єдиного внеску належать роботодавці:
- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
-фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
-особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідач, в розумінні вищезазначеної норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р., є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ.
Згідно із приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р., платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:
- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
-подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р., єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р.).
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. - єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Недоїмкою в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Абзацом десятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що у випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Таким чином, загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 8803, 73 грн. та у добровільному порядку відповідачем не погашена.
Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК).
У відповідності до положень ст. 19-1 ПК - контролюючі органи уповноважені здійсювати адміністрування податків, зборів, платежів; контролювати своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснювати погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; здійснювати відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу; забезпечувати визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також у відповідності до п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК - контролюючі органі мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно до п.25.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки по ЄСВ.
Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), таз інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків у відповідності із п. 87.2 ст. 87 ПК, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.9. ст. 87 ПК передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно п.95.1, п.95.2 ст.95 ПК - контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направлено до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За даними контролюючого органу 08.04.1998р. року ОСОБА_1 був зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець.
29.07.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за №22300060003002437, однак відповідач продовжує перебувати обліку у податковому органі з огляду на наявність непогашених грошових зобов'язань.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання (абз. 2 п.п. 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 ПК).
Статтею 97 ПК України передбачено погашення грошових зобовязань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не повязаної з банкрутством.
Відповідно до п.97.3 ст.97 ПК, у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобовязань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п. 97.4.3. п.97.4 ст. 97 ПК, особою, відповідальною за погашення грошових зобовязань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 04.12.2013 року по справі № 6-125цс13, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб та єдиного соціального внеску, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.
На підставі викладеного, з урахуванням відсутності заперечень та відсутністю доказів остаточної сплати узгоджених зобов'язань, позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) кошти на користь державного бюджету (код ЄДРПОУ 39634478) в рахунок погашення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) в сумі 1686, 63 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят шість гривень шістдесят три копійки), заборгованості по податку на додану вартість (код платежу 14010100) в сумі 6049, 58 грн. (шість тисяч сорок дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок), заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систуму оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) в сумі 557, 52 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень п'ятдесят дві копійки), заборгованості по сплаті адміністративних штрафів та санкцій (код платежу 21081103) в сумі 510, 00 грн. (п'ятсот десять гривень).
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Р.А. Барановський