м. Вінниця
29 травня 2017 р. Справа № 802/546/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Крапівницької Н. Л.,
суддів: Альчука М.П.,
Дмитришеної Р.М.
секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_2
третьої особи Дмитрук Ю. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства внутрішніх справ України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення одноразової грошової допомоги.
З жовтня 1980 по червень 2000 року ОСОБА_2 проходив службу в УВС Вінницької області. Під час проходження служби, в травні 1986 року позивач був направлений в складі зведеного загону УВС Вінницького облвиконкому на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В липні місяці 1987 року знову направлявся у відрядження на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС в розпорядження УВС Київського облвиконкому.
Вінницька регіональна міжвідомча експертна комісія з питання установлення причинного зв'язку хвороби (інвалідності, смерті) з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС видала експертний висновок в якому зазначено, що захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На підставі цього висновку 29.11.2011 року позивачу була встановлена 3 група інвалідності. В зв'язку із погіршенням здоров'я, 05.10.2016 року ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності.
У зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності 1 листопада 2016 року позивач звернувся в УМВС України у Вінницькій області щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію».
У зв'язку з відмовою позивачу в отриманні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 звернувся з даним позовом у якому просить визнати дії відповідача незаконними і зобов'язати МВС України прийняти відповідне рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як особі, що отримала інвалідність внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві, та пояснення, наданні під час судового розгляду справи, просив позов задовольнити.
Представник УМВС України у Вінницькій області проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Представник МВС України в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, хоча судом було здійснено усіх необхідних заходів для належного повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, вирішив здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Так, під час судового розгляду справи встановлено, що з жовтня 1980 по червень 2000 року ОСОБА_2 проходив службу в УВС Вінницької області. Під час проходження служби, в травні 1986 року позивач був направлений в складі зведеного загону УВС Вінницького облвиконкому на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а в липні 1987 року направлено у відрядження на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС в розпорядження УВС Київського облвиконкому.
19.10.2011 року Вінницька регіональна міжвідомча експертна комісія з питання установлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності, смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС видала експертний висновок (а. с. 9) в якому зазначено, що захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На підставі цього висновку 29.11.2011 року позивачу була встановлена 3 група інвалідності. В зв'язку із погіршенням здоров'я, 05.10.2016 року ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності.
01.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся в УМВС України у Вінницькій області щодо виплати одноразової грошової допомоги, згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до листа №2228/29/01-16 від 07.11.2016 року ВФЗБО УМВС України у Вінницькій області направлено матеріали для перевірки на виплату одноразової допомоги відповідно до постанови КМУ №850 від 21.10.2015 року на ОСОБА_2.
23.11.2016 року департамент фінансово-облікової політики МВС України направлено лист №15/2-4516 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області в якому зазначено, що оскільки заявникові встановлено 2 групу інвалідності від захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.
01.12.2016 року документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги повернуто ОСОБА_2
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну врегульовано ст. 23 Закону України "Про міліцію".
При цьому судом враховано, що Закон України "Про міліцію" втратив свою чинність 07.11.2015 року на підставі Закону України "Про національну поліцію", однак положеннями абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Так, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання даних положень, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Пунктом 1 Порядку №850 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).
Відповідно до п. 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 4 Порядку №850).
Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) (п. 7 Порядку №850).
Пунктом 8 Порядку №850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Із аналізу зазначених положень слідує, що задля реалізації права працівником міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності, йому необхідно звернутись із відповідним рапортом до керівника органу внутрішніх справ, у якому він проходив службу.
В пункті 9 Порядку № 850 визначено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Тобто, нормами Порядку № 850 покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату грошової допомоги саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Разом з тим, як слідує з відповіді Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 23.11.2016 року №15/2-4516 за результатами розгляду матеріалів щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності - встановлено, що позивач такого права не має.
Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Разом з тим, пунктом 9 Порядку № 850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З контексту викладено слідує, що МВС, за результатами розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги, приймає рішення про призначення грошової допомоги або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в такому призначенні.
Тобто, за результатами розгляду заяви (рапорту) та ознайомлення з доданими до неї документами, МВС України може прийняти як позитивне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, так і негативне про відмову в призначенні грошової допомоги, однак, лише у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850.
В той же час, як слідує з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними і зобов'язати МВС України прийняти відповідне рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як особі, що отримала інвалідність внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
А тому, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як особі яка отримала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ .
Виплатити грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення
інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами повністю не доведено правомірності своїх дій, відтак частково позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особі, яка отримала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, м. Київ, вул. Богомольця, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 24300, ідентифікаційний код НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, як особі яка отримала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ .
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Крапівницька Н. Л.
Судді: Альчук М.П.
Дмитришена Р.М.
Згідно з оригіналом Суддя Секретар 29.06.2017