ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2017Справа №910/7410/17
За позовом Анімаккорд Лтд;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про захист авторського права та стягнення 64 000,00 грн.
Суддя О.В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Григоренко А.О., представник, довіреність № б/н від 25.06.2016 р.;
Від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність № 660 від 31.05.2017 р.
Компанія Анімаккорд Лтд звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 64 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/7410/17, розгляд справи призначено на 01.06.2017 року.
У судових засіданнях 01.06.2017 р. та 08.06.2017 р. оголошувалась перерву у справі.
У судовому засіданні 13.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Як вбачається з матеріалів справи, Компанія є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, місцезнаходженням якої є м. Нікосія, що підтверджується свідоцтвом від 22.07.2015 серія НОМЕР_2.
10.12.2014 Компанією (набувач) і ТОВ "Медведь" (правовласник) укладено договір №ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "ІНФОРМАЦІЯ_3" і "ІНФОРМАЦІЯ_4") (далі - Договір №ММ-2), за умовами якого:
- правовласник передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором №ММ-2 винагороду (пункт 1.1 Договору №ММ-2);
- правовласник передає і відчужує набувачу виключне право на серії в повному обсязі з дати підписання відповідних актів передачі прав (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору №ММ-2);
- одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, керівництво за стилем, робочі матеріали, назву(и) анімаційних серіалів "ІНФОРМАЦІЯ_3" і "ІНФОРМАЦІЯ_4", графічне зображення, персонажі, музику і фонограми, незалежно від того, названі зазначені елементи і об'єкти безпосередньо в додатках до Договору №ММ-2 (пункт 4.1 Договору №ММ-2);
- Договір №ММ-2 набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього строку дії авторського права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії авторського права із застосованого права (пункт 7.1 Договору №ММ-2).
Компанією і ТОВ "Медведь" було підписано до Договору №ММ-2 акти приймання-передачі, а саме: від 01.01.2015 №1, від 30.04.2015 №3 і від 01.07.2015 №4, згідно з якими Компанія прийняла права на серії анімаційних серіалів "ІНФОРМАЦІЯ_3" і "ІНФОРМАЦІЯ_4".
Отже, позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальні твори - мультиплікаційні серіали "ІНФОРМАЦІЯ_3" і "ІНФОРМАЦІЯ_4" та їх складові частини і має право захищати свої права у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Судом встановлено, що зображення персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_3" "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_2" є частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_3", які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твори.
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
20.02.2017 в магазині "СЕNTR-ORT", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уборевича, 3, господарську діяльність в якому здійснює відповідач (доказів протилежного суду не подано), здійснювався продаж (реалізація, розповсюдження) таких товарів: «ІНФОРМАЦІЯ_7» жовто-коричнева, з малюнками, на яких відтворено графічні зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_1» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_5»; «ІНФОРМАЦІЯ_6» з малюнками, на яких відтворено графічні зображення персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_1» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_5».
Факт придбання вказаних товарів підтверджується фіскальним чеком від 20.02.2017 р., фотографією товарів і відеозаписом на диску.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що саме неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, а тому просить стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 64 000, 00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), зокрема, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання об'єктів інтелектуальної власності, зокрема малюнків «ІНФОРМАЦІЯ_1» і «ІНФОРМАЦІЯ_2», від позивача, як суб'єкта, що має виключне право на дозвіл чи заборону використання таких творів іншими особами відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», вважається судом встановленим, оскільки доказів іншого суду не надано.
Із поданих суду доказів, суд встановив, що оскільки реалізовані товари містять зображення персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1» і «ІНФОРМАЦІЯ_2» аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_3», відповідно порушено виключне право позивача на дозвіл використання вказаних об'єктів.
Таким чином, факт порушення прав позивача судом встановлено.
Отже, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожний з 2 використаних об'єктів авторського права, належних позивачу, що складає 64 000, 00 грн.
Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.
Отже, беручи до уваги наведені обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав Компанії, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає компенсація у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 32 000, 00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Animaccord Ltd. (Анімаккорд Лтд.) (Nicou Georgiou 6, Block C, 7th floor, Flat/Office 703, 1095, Nicosia, Cyprus; адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 45, оф. 100) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 16.06.2017 р.