ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.06.2017Справа №910/3843/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"
про зобов'язання виконати умови договору
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача 1: Войтух О.М. - представник, за довіреністю №05/04/1 від 05.04.2017 року;
від відповідача 2: не з'явилися.
від третьої особи: не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про зобов'язання виконати умови договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов Договору № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року в частині повної поставки на адресу ПАТ «ДТЕК «Західенерго» Бурштинська ТЕС ПАТ вугільної продукції (збагачене вугілля), зокрема, в кількості, визначеній відправником у залізничних накладних. При цьому позивач просить суд зобов'язати відповідачів 1 та 2 здійснити допоставку вугільної продукції у розмірі недостачі, виявленої на станції призначення Бурштин Львівської залізниці, факт якої засвідченої комерційними актами Львівської залізниці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3843/17 та призначено її розгляд на 19.04.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року розгляд справи відкладено на 16.05.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 року за клопотанням позивача до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача судом залучено Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЬНИЦЬКА, будинок 15; код ЄДРПОУ 23269555) та, відповідно, розгляд справи відкладено на 06.06.2017 року.
Представник позивача з'явився в судові засідання 19.04.2017 року та 16.05.2017 року, в судове зсідання 06.06.2017 року - не з'явився.
Представник відповідача 1 з'явився в судові засідання 19.04.2017 року, 16.05.2017 року та 06.06.2017 року.
Представник відповідача 2 з'явився в судове засідання 16.05.2017 року, в судові засідання 19.04.2017 року та 06.06.2017 року - не з'явився.
Представник третьої особи в судове засідання 06.06.2017 року не з'явився.
Про день та час розгляду справи 06.06.2017 року позивач, відповідач 2 та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками б/н від 16.05.2017 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103042389629.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
19.04.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив № 18/04/1 від 18.04.2017 року на позовну заяву, в якому відповідача 1 заперечує проти позовних вимог, посилаючись при цьому на недотримання позивачем передбаченого умовами спірного Договору № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року порядку підтвердження факту недопоставки вугільної продукції за кількістю, а також наявність суперечливих даних щодо кількості вантажу за маршрутом перевезення. Відзив разом з доданими до нього доказами судом долучено до матеріалів справи.
16.05.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив № 85 від 15.05.2017 року на позовну заяву, в якому відповідач 2 заперечує проти позовних вимог та зазначає, що ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» не є стороною спірного Договору № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року та не має жодних зобов'язань за ним перед позивачем, а також звертає увагу на відсутність посилання в комерційних актах, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, на факти порушення маркування та виявлення слідів розкрадання вантажу. Відзив разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 06.06.2017 року сторонами суду не надано.
Про поважні причини неявки представників позивача та відповідача 2 в судове засідання станом на час проведення судового засідання 06.06.2017 року суд не повідомлено.
Від третьої особи пояснень, заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 06.06.2017 року до суду не надходило.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 06.06.2017 року проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача 1, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Збагачувач» (виконавець за договором, відповідач 1 у справі) укладено Договір № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого замовник зобов'язався прийняти на себе зобов'язання передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля та прийняти концентрат, а виконавець зобов'язується здійснити його збагачення та передати (поставити) отриманий внаслідок збагачення вугіллі концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним Договором та/або Специфікаціями.
Як визначено в п. 1.1.3 Договору виконавець зобов'язався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на ТОВ "ЦЗФ «Селидівська" та/або Філії "ЦЗФ «Дзержинська" ТОВ "Енергоімпекс" (ЦЗФ - вантажоотримувач) і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах «FСА, залізнична станція "Новогродівка" та/або FСА , залізнична станція «Кривий Торець» Донецької залізниці «Укрзалізниці» (згідно міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) з урахуванням умов цього Договору.
Згідно п.1.1.2 Договору датою поставки вугілля виконавцю є дата, зазначена в графі 51 залізничної накладної, що свідчить про прибуття вантажу на станцію ЦЗФ - вантажоотримувача («Новогродівка» та/або «Кривий Торець» Донецької залізниці).
Датою відвантаження Концентрату приймається дата, вказана у графі 56 залізничної накладної, яка свідчить про прийняття вантажу до перевезення. Датою виконання виконавцем обумовлених дійсним договором зобов'язань, на виконаних в п.1.1.3 даного Договору умовах, є дата, вказана у графі 56 залізничної накладної залізничної станції «Новогродівка» та/або «Кривий Торець» Донецької залізниці «Укрзалізниці», яка свідчить про приймання вантажу до перевезення (п.1.1.3 Договору).
Відповідно до п.10.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами; сторони встановили, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, визначених даним договором, датою закінчення строку дії договору є 30.06.2016 року, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по даному договору, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами договору) всіх взятих на себе по договору зобов'язань. Строк дії даного договору визначається як проміжок часу, починаючи з дати початку строку дії договору і закінчуючи датою закінчення строку дії договору.
Суд зазначає, що загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за №457, та іншими актами законодавства України, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Зокрема, судом за матеріалами справи встановлено, зазначено в позовній заяві та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов Договору № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року на адресу одержувачу - Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" станція призначення Бурштин Львівської залізниці у лютому 2016 року зі станції відправлення Новогродівка Донецької залізниці було відвантажено вугільний концентрат, вантажовідправником якого є ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", а саме: 21.02.2016 року за залізничною накладною № 52180221 (52192077) у вагонах №№ 55654545, 54123443; 21.02.2016 року за залізничною накладною № 52185097 (46623385) у вагонах №№ 52985512, 56413321, 55787352; 21.02.2016 року за залізничною накладною № 52180254 (52192069) у вагонах №№ 61635363, 53110474, 67665877, 56108087, 61006078.
У вказаних залізничних накладних відправником зазначено, що вантаж - вугілля кам'яне не поіменоване в алфавіті, зважувався на вагонних 150т вагах відправника (заводський № 706), крім того, згідно п. 20 залізничних накладних вантаж промаркований шляхом нанесення повздовжніх смуг по всьому вагону, нанесеними катком, а також рівень вологості вантажу у спірних вагонах складає 16%, зола - 28,0%.
При цьому правильність внесених відомостей до вказаних залізничних накладних підтверджена підписами представника відправника.
Відповідно до ст. 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.
Відповідно до п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Пунктом 22 «Правил видачі вантажів», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Як встановлено судом, при надходженні напіввагонів №№ 55654545, 52985512, 56413321, 52934668, 60776853, 56969744 на станцію Бурштин Львівської залізниці здійснено комісійне переважування спірних напіввагонів, за результатами якого виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вказаних вагонах масі вантажу, вказаній вантажовідправником у залізничних накладних, а саме виявлена недостача поставленого вантажу (кам'яного вугілля) загальною масою 11850,00 кг, про що складені комерційні акти ЄА № 000950/25 від 27.02.2016 року, ЄА № 000951/26 від 27.02.2016 року, ЄА 000953/28 від 27.02.2017 року, ЄА № 000954/29 від 28.02.2016 року, ЄА № 000955/30 від 28.02.2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Зі змісту зазначених актів вбачається, що вищезазначені вагони прибули в технічно та комерційному відношенні справні, навантаження нижче бортів, маркування присутнє, слідів крадіжки вантажу не виявлено, вантаж, якого бракує, міг би поміститись у вагоні; переважування проведене прийомоздавачем Бурштинської ТЕС в присутності комерційного агента станції на 150 тон тензометричних вагах вантажоодержувача, заводський номер 87.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за №334 від 28.05.2002.
Згідно пункту 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зверталось до відповідача 1 з листом № 1/1307 від 04.04.16 р., в якому просило відкоригувати у балансі кількість поставленого вугілля, проте ТОВ «ПК «Збагачувач» своїм листом б/н від 26.04.2016 р. відмовлено позивачу у здійсненні коригування, зазначивши при цьому, що вага вантажу за посвідченнями якості № 186, 187, 188 відображена в балансі переробки за лютий 2016 року згідно умов Договору та коригування не підлягає.
Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачами зобов'язання щодо поставки відповідно до умов Договору збагаченого вугілля в кількості, яка зазначена у залізничних накладних, факт невідповідності маси якого підтверджується комерційними актами Львівської залізниці, у відповідачів 1, 2 перед позивачем виник обов'язок з допоставки вугільного концентрату в кількості 11850,00 кг, яке, посилаючись на ст.ст. 2, 24, 129 Статуту залізниць, позивач просив суд зобов'язати здійснити відповідачів 1 та 2.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зокрема, умовами п.6.1 Договору визначена вартість послуг виконавця зі збагачення однієї тони вугілля.
Вартість послуг виконавця, зазначена в п.6.1 Договору, включає в себе витрат виконавця, пов'язані з наданням послуг за даним договором (п.6.2 Договору).
У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач 1 як виконавець за Договором взяті на себе зобов'язання щодо прийняття від замовника та збагачення вугілля виконав належним чином. При цьому виконавець, за твердженнями позивача, в порушення умов Договору не здійснив поставку на адресу позивача повного обсягу збагаченого вугілля (концентрату), а саме шляхом залізничного перевезення здійснив поставку вантажу (вугілля) на адресу позивача в кількості, що не відповідає даним залізничних накладних, та має перед позивачем невиконане зобов'язання з поставки збагаченого вугілля за Договором загальною масою 11850,00 кг.
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року та/або його окремих положень суду не надано.
В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зокрема, сторонами під час укладення спірного Договору передбачено порядок приймання вугільного концентрату за якістю та кількістю в розділі 3 Договору.
Так, згідно п.3.3 Договору концентра повинен бути відвантажений виконавцем замовнику на умовах, визначених даним Договором на протязі 1-3 календарних днів з дати приймання вугілля виконавцем (вантажовідправником) та надання замовником виконавцю реквізитів відвантаження концентрату, якщо інший строк не зазначений замовником у відповідних листах - замовленнях.
Передача (постачання) концентрату виконавцем здійснюється на умовах FCA - залізнична станція відправлення, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних строків «Інкотермс» в редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень, що містяться в даному Договорі. Передача (постачання0 концентрату здійснюється залізничним транспортом у відкритих на піввагонах. Мінімальна норма відвантаження (партія) - чотири залізничні вагони (п. п. 3.5, 3.6 Договору).
Пунктом 3.11 Договору визначено, що концентрат вважається поставленим виконавцем (відповідачем-1) та прийнятим замовником (позивачем) за кількістю - за даними, що вказані у залізничних накладних з урахуванням положень цього договору.
Відповідно до п.3.11.1 Договору приймання концентрату за кількістю може здійснюватися у вантажоотримувача у присутності представника Виконавця (Вантажовідправника) або незалежної експертної організації, яка письмово узгоджена сторонами цього договору з урахуванням наступного:
- приймання концентрату за кількістю здійснюється вантажоотримувачем спільно з виконавцем (вантажовідправником) шляхом зважування на вагах, які своєчасно проходять повірку відповідного Регіонального центру стандартизації, метрології та сертифікації (п.3.11.1.1 Договору);
- у разі невідповідності даних про вагу між документами відвантаження вантажовідправника (залізничними накладними) і показаннями ваг вантажоодержувача понад норми недостачі (1,0%), приймання концентрату здійснюється на підставі ваги, встановленого в результаті спільного приймання представниками вантажоодержувача і виконавця (вантажовідправника) (п.3.11.1.3 Договору).
При цьому умовами п. 3.11.2 Договору сторони узгодили, що в разі відсутності представника виконавця (вантажовідправника) і незалежної експертної організації, письмово узгодженої сторонами додатково, при прийманні концентрату за кількістю у вантажоодержувача сторонами приймається наступний порядок приймання концентрату за кількістю:
- у разі невідповідності даних про вагу між документами відвантаження вантажовідправника (залізничними накладними) і показаннями ваг вантажоодержувача, в межах норми недостачі в розмірі 1,0% (одного відсотка), згідно з «Правилами видачі вантажів», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2010 за № 862/5083, приймання концентрату здійснюється на підставі ваги, зазначеної в залізничних накладних, яка приймається до розрахунку (п.3.11.2.1 Договору);
- у разі невідповідності даних про вагу між документами відвантаження виконавця (вантажовідправника) (залізничними накладними) і показаннями ваг вантажоодержувача понад норми недостачі (1,0%), замовник та/або вантажоодержувач зобов'язаний в найкоротший термін (але не більш 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту виявлення такої невідповідності), викликати в телефонному режимі і/або факсограмою (з подальшим направленням такого виклику в письмовому вигляді) представників виконавця (вантажовідправника), які (який) повинні (повинен) не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання виклику повідомити замовника і/або вантажоотримувача про направлення своїх уповноважених представників із зазначенням терміну їх прибуття, який не може перевищувати 72 годин при відвантаженні вугілля на адресу ТЕС ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», 48 годин при відвантаженні вугілля на адресу ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», 24 годин при відвантаженні вугілля на адресу ТЕС ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» та інших вантажоодержувачів з моменту отримання виклику вантажоодержувача, або надати свою згоду на прийом концентрату без участі свого (своїх) уповноваженого (-их) представника (-їв). У разі прибуття уповноважених представників виконавця (вантажовідправника) в зазначені строки приймання концентрату за кількістю здійснюється відповідно до пунктів 3.11.1.1 - 3.11.1.3 цього Договору.
У разі нез'явлення уповноважених представників виконавця (вантажовідправника) в установлений строк, приймання концентрату за кількістю проводиться за даними ваг вантажоодержувача з обов'язковим залученням представника громадськості вантажоодержувача, результати якої оформляються в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р № П-6. У цьому випадку таке приймання концентрату за кількістю вважається проведеним належним чином (тобто його результати є остаточними і обов'язковими для сторін).
При прийманні концентрату за кількістю, вага нетто визначається як різниця між вагою брутто (визначеному зважуванням вагона) та вагою тари, зазначеної в залізничній накладній (визначеної в результаті її зважування або взятої з бруса вагона) і з урахуванням норми природних втрат, згідно ГНД 34.09.101-2003 «Методичні вказівки з обліку палива на електростанціях».
За результатами спільного переважування концентрату складається Акт, який повинен бути підписаний всіма особами (в т.ч. виконавцем (вантажовідправником)), які брали участь у спільному прийманні концентрату за кількістю. При цьому, у спільно складеному Акті в обов'язковому порядку детально описується стан концентрату, що прибув у вагоні (рівномірність завантаження, маркування, видимі порушення цілісності вагона).
Сторони погоджують, що вантажовідправник (виконавець) має право здійснити перевірку ваги тари (вагону, вагонів) у вантажоодержувача. Перевірка ваги тари здійснюється виконавцем (вантажовідправником) спільно з представником (представниками) вантажоодержувача. При цьому, в такому випадку вага нетто визначається як різниця між вагою брутто та вагою тари, встановленою в результаті спільного переважування порожніх залізничних вагонів (п.3.11.2.3 Договору).
За умовами п.3.11.3 Договору сторони обумовили, що для підтвердження невідповідності найменування та маси концентрату в натурі з даними, що зазначені в транспортних документах; у випадку виявлення концентрату без документів або документів без концентрату; пошкодження, зіпсуття концентрату (виявлення слідів викрадення, несправності вагонів та інше); повернення залізниці викраденого концентрату складається комерційний акт. В усіх інших випадках причини, які виникли під час перевезення концентрату та можуть бути причиною матеріальної відповідальності, оформлюються актами загальної форми.
В свою чергу як встановлено судом за матеріалами справи, доказів наявності повідомлень виконавця - ТОВ «ПК «Збагачувач» та/або вантажовідправника - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» про виявлені факти невідповідності концентрату за кількістю та виклику представників останніх, як того вимагають умови п.3.11.2.2 Договору, для участі у спільному прийманні за кількістю вугільного концентрату у спірних вагонах.
Факт відсутності викликів від ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та Бурштинської ТЕС ПАТ «ДТЕК «Західенерго» для участі у прийманні концентрату також підтверджено відповідачем 2 у наданому суду відзиві на позовну заяву.
Окрім того будь - які докази залучення до участі у прийманні концентрату за кількістю незалежної експертної організації, перелік яких визначений сторонами в п.9.6.4 Договору, позивачем суду не надані.
Також суд звертає увагу на наявність телеграм із залізничних станцій за маршрутом перевезення вантажу, відправленого на адресу замовника, датованих 22-23.02.2016 року, згідно яких в усіх вагонах, зазначених в подальшому в комерційних актах, були виявлені сліди викрадення концентрату (поглиблення та виїмки), відсутність маркування тощо.
Отже, зважаючи на наявність суперечливих даних щодо стану вантажу (його цілісності) у спірних вагонах, надані позивачем на підтвердження недопоставки вугільного концентрату комерційні акти Львівської залізниці, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, судом оцінюються критично.
При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на Статут залізниць як на правові підстави для зобов'язання відповідача 1 як виконавця за спірним Договором виконати умови останнього щодо допоставки вугільного концентрату, оскільки, як зазначалось судом вище, Статут залізниць визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом та визначає загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом, та не регулює взаємовідносини між сторонами господарських договорів, зокрема, спірного Договору про надання послуг зі збагачення вугілля, виконання умов якого є предметом спору у даній справі.
Поряд із цим у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що згідно ст. 110 Статуту залізниць залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Тобто за умови наявності фактів втрати вантажу залізницею під час перевезення вугільного концентрату, зазначене можу бути підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградугілля» до суду з відповідним позовом на підставі Статуту залізниць України до залізниці.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів дотримання умов Договору в частині порядку прийняття вугільного концентрату за кількістю вантажоотримувачем та наявності належних документів на підтвердження невідповідності маси вантажу позивачем суду не представлено, позовні вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та ТОВ «ПК «Збагачувач», яке є відповідачем 1 у справі, виникли на підставі укладеного між ними Договору № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року. В той час як відповідач 2 - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» не є стороною спірного Договору та за умовами останнього здійснює переробку (збагачення) для виконавця, який в подальшому передає перероблене вугілля замовнику.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
При цьому позивачем не наведені обставини, з якими пов'язується обов'язковість здійснення саме відповідачем 2 допоставки вугільного концентрату за спірним Договором.
Оскільки за загальним правилом кожна особа має право на захист свого права лише в разі його порушення, невиконання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 1 ГПК України), звернення до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» як відповідача 2 поставити на адресу ПАТ «ДТЕК Західенерго» Бурштинська ТЕС вугільну продукцію має здійснюватись за наявності такого обов'язку у відповідача 2, і лише наявність доказів відмови ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» від виконання останнього дають підстави вважати про наявність спору про право.
За таких підстав, суд вважає позовні вимоги до відповідача 2 необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М.Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.06.2017 року.