ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.05.2017Справа №910/1331/14
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИТЕПЛОЕНЕРГО"
до: антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: виконавчий комітет Сумської міської ради
про визнання недійсним рішення.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Дубовик В.В. - за довіреністю від 24.02.2017 № 21, Тульчинська І.Г. - за довіреністю від 12.05.2017 № 34, Новик О.В. - за довіреністю від 11.01.2016 № 8;
відповідача: Потапов М.А. - за довіреністю від 19.12.2016 № 300-122/02-87, Богданець В.А. - за довіреністю від 28.10.2016 № 300-122/02-77; Новицький М.З. - за довіреністю від 07.04.2017 № 300-122/02-46.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СУМИТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до антимонопольного комітету України (далі - Комітет/відповідач) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Комітету від 27.11.2013 № 31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 31-р/тк /оскаржуване рішення).
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії позивача, кваліфіковані відповідачем як порушення приписів пункту 2 статті 50 та ч. 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" які полягають у розрахунку двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення з порушенням порядку їх формування що призвело до необґрунтованого збільшення річної плати за ці послуги, не можуть вважатися правопорушенням, що призвело до прийняття Комітетом оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) є підставами для визнання Рішення № 31-р/тк недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014, колегія суддів у складі: головуючий суддя Блажівська О.Є., суддя Босий В.П., суддя Грехова О.А. провадження у справі у справі № 910/1331/14 припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2014 у справі № 910/1331/14 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 скасовано та ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2014 у справі № 910/1331/14 залишено в силі.
Постановою Верховного суду України від 17.06.2015 постанову Вищого господарського суду України від 01.04.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 залишено без змін, матеріали справи скеровані до господарського суду міста Києва для розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2015 (суддя Прокопенко Л.В.) у справі № 910/1331/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 910/1331/14 скасовано в частині часткового задоволення позову та у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2016 (суддя Бондарчук В.В.) у справі № 910/1331/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/1331/14 скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 10.03.2017 № 05-23/790 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/1331/14, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2017 справу № 910/1331/14 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 17.04.2017.
Проте, беручи до уваги те, що 16.04.2017 є святковим днем, який збігається з вихідним днем, то згідно ч. 3 ст. 67 Кодексу законів про працю України 17.04.2017 є вихідним днем.
Господарський суд міста Києва, у зв'язку із зазначеним вище, ухвалою від 20.03.2017 призначив розгляд даної справи на 24.04.2017.
Представник позивача звернувся до суду з письмовими поясненнями в яких вказав про те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 у справі № 920/388/14 встановлено, що твердження Сумського обласного територіального відділення АМК стосовно того, що позивачем було порушено порядок розрахунку умовно-постійної складової двоставкового тарифу на ПЦО, - є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства.
До господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній зазначив про те, що предметом розгляду судової справи № 920/388/14 було визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення від 28.11.2013 № 95 щодо неправомірних дій виконавчого комітету Сумської міської ради. Однак предметом спору даної справи є визнання недійсним оскаржуваного рішення, що призвело до необґрунтованого збільшення річної плати за послуги. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції полягає у розрахунку позивачем двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення без врахування приєднаного теплового навантаження споживачів, а виходячи із 1 кв.м. опалювальної площі незалежно від наявності приладів обліку, що суперечить вимогам Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 10.07.2006 № 955 (чинною у період розрахунку позивачем двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення у 2008, 2010) та Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.09.2000 № 191 (чинним до моменту розрахунку позивачем двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення у 2008, 2010) в частині розрахунку річної (місячної) абонентської плати, яка мала б розраховуватися на теплове навантаження об'єкта тепло споживання на 1 Гкал/год.
До господарського суду надійшли заперечення позивача на пояснення відповідача, в яких позивач вказує, що як у справі № 920/388/14 так і у справі № 910/1331/14, відповідно як в оскаржуваному рішенні так і в рішенні від 28.11.2013 № 95 досліджувалися одні й ті самі обставини - дотримання позивачем порядку формування двоставкових тарифів на послуги з
централізованого опалення, розрахованих в 2008 - 2010 та затверджених рішенням виконкому СМР від 10.10.2008 № 488 та від 28.12.2010 № 830.
Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 24.04.2017 відклав розгляд даної справи на 17.05.2017.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2017 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 31.05.2017.
В судовому засіданні 31.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників позивача та відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Рішенням № 31-р/тк зокрема, постановлено:
- визнати, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення у межах території обслуговування міста Суми.
- визнати дії позивача, які полягають у розрахунку двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення з порушенням порядку їх формування що призвело до необґрунтованого збільшення річної плати за ці послуги, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах території обслуговування в місті Суми, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
- Відповідно до статті 52 Закону № 2210 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеного у пункті 2 цього рішення, накласти на позивача штраф у розмірі 500.000 (п'ятсот тисяч) гривень.
- позивачу припинити порушення, викладене у пункті 2 цього рішення, шляхом приведення вартості послуг з централізованого опалення до економічно обґрунтованого рівня та подання на затвердження уповноваженому органу у двомісячний строк з дня одержання рішення та повідомити про це Антимонопольний комітет України, надавши підтвердні документи.
Рішення № 31-р/тк обґрунтовано наступним.
Оспорюваним рішенням встановлено, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення (далі - ПЦО) у територіальних межах території обслуговування позивача в місті Суми з часткою 100 %.
Двоставкові тарифи на ПЦО для населення у місті Суми запроваджено рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - Виконком) від 10.10.2008 № 488 "Про тарифи на послуги з теплопостачання, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу по виробництву та транспортуванню тепла та електричної енергії позивача. На даний час діють двоставкові тарифи, затверджені рішенням Виконкому від 28.12.2010 № 830 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу по виробництву та транспортуванню тепла та електричної енергії ТОВ "Сумитеплоенерго" для населення".
Ініціатором запровадження двоставкових тарифів є позивач.
За результатами аналізу наданого розрахунку встановлено, що останній не містить інформації про приєднане теплове навантаження, а тариф розрахований з урахуванням опалювальної площі (м2), що не передбачено Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.11.2000 № 776/4997 (далі - Правила розрахунку двоставкового тарифу). У пункті 2.2 вказаного розрахунку наведено інформацію щодо опалювальної площі - 2 726,2 тис.м2.
Отже, порядок розрахунку умовно-постійної складової двоставкого тарифу на ПЦО позивачем був порушений.
Місячна абонентська плата позивача розрахована як відношення умовно-постійної частини витрат на надання ПЦО до опалювальної площі, що суперечить вимогам пункту 113 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955 (далі - Порядок формування тарифів), та додатку № 6 до цієї постанови Кабінету Міністрів України.
У позивача відсутня інформація про теплове навантаження об'єкта теплоспоживання, яке є необхідною умовою для проведення розрахунку двоставкових тарифів на ПЦО згідно з Порядком формування тарифів.
При розрахунку двоставкових тарифів на ПЦО у 2010 позивачем було порушено порядок розрахунку вартості умовно-постійної складової двоставкого тарифу, встановлений Порядком формування тарифів, у частині неврахування теплового навантаження об'єкта теплоспоживання.
У 2008 та 2010 позивачем при розрахунках двоставкових тарифів на ПЦО без врахування приєднаного теплового навантаження споживачів були порушені вимоги нормативно-правових актів, якими регулюється порядок розрахунку зазначених тарифів, внаслідок чого споживачі сплачували завищену річну вартість зазначених послуг.
На порушення вимог Правил розрахунку двоставкового тарифу та Порядку формування тарифів здійснений позивачем розрахунок двоставкового тарифу на ПЦО не містить інформації про приєднане теплове навантаження, а тариф, як зазначалося, розрахований з урахуванням опалювальної площі.
Внаслідок неправильного розрахунку двоставкових тарифів на ПЦО мешканцями низки житлових будинків у місті Суми за період опалювального сезону було сплачено більше, ніж згідно з одноставковим тарифом на ПЦО.
Спір між сторонами судового процесу виник в результаті того, дії позивача, кваліфіковані відповідачем як порушення приписів пункту 2 статті 50 та ч. 1 статті 13 Закону № 2210, які полягають у розрахунку двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення з порушенням порядку їх формування що призвело до необґрунтованого збільшення річної плати за ці послуги, не можуть вважатися правопорушенням, що призвело до прийняття Комітетом оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону № 2210 є підставами для визнання Рішення № 31-р/тк недійсним.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.
Приписами ч. 1 ст. 60 Закону № 2210 встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Рішення № 31-р/тк отримано позивачем 24.12.2013, про що свідчить відмітка на супровідному листі відповідача від 11.12.2013 № 136-29/04-12185, яким надіслано Рішення № 31-р/тк.
Даний позов поданий до суду 27.01.2014, тобто без пропуску строку двомісячного строку на оскарження Рішення № 31-р/тк.
Приписами частини 1 статті 59 Закону № 2210 визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів антимонопольного комітету України, а саме:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приписами п. 2 статті 50 Закону № 2210 встановлено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ч. 1 статті 13 Закону № 2210, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 у справі № 920/388/14, зокрема, встановлено "Таким чином, твердження відповідача та висновок господарського суду Сумської області стосовно того, що ТОВ "Сумитеплоенерго" було порушено порядок розрахунку умовно-постійної складової двоставкого тарифу на послуги централізованого опалення є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, ТОВ "Сумитеплоенерго" не було вчинено порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах території обслуговування в м. Суми, в зв'язку з чим, дії Виконавчого комітету Сумської міської ради, які полягали у погодженні тарифів на послуги з централізованого опалення, не можуть вважатися порушенням, передбаченим пунктом 7 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Як у справі 920/388/14 та і у даній справі, відповідно як в оскаржуваному рішенні так і в рішенні від 28.11.2013 № 95 досліджувалися одні і ті самі обставини - дотримання позивачем порядку формування двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення, розрахованих в 2008-2010 та затверджених рішенням Виконкому від 10.10.2008 № 488 та від 28.12.2010 № 830.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні 17.05.2017 представник відповідача стверджував, що на момент розрахунку позивачем у 2008 двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення п. 113 Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМУ від 10.07.2006 № 955 було передбачено розрахунок абонентської плати для населення на теплове навантаження об'єкта тепло-споживання на 1 Гкал/год.
Проте, з тексту Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМУ від 10.07.2006 № 955 вбачається, що пункт 113 Порядку, який міститься в розділі ІV Порядку, було включено до Порядку лише постановою КМУ від 02.03.2010 № 231.
Станом на вересень 2008 - на момент розрахунку та подання на затвердження позивачем двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення діяла редакція Порядку формування тарифів, із змінами, внесеними постановою КМУ від 24.10.2007 № 1267, яка не містила п. 113, не вимагала і не передбачала розрахунку абонентської плати для населення для теплове навантаження і взагалі не містила вимог щодо врахування теплового навантаження при розрахунку двоставкових тарифів.
Також Порядок формування тарифів в редакції станом на 2008 не містив і додатку № 5 "Вихідні дані та техніко-економічні показники, необхідні для розрахунку двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення", пункт 12 якого передбачає врахування показника питомого теплового навантаження системи опалення. Додаток № 5 був внесений лише постановою КМУ від 02.03.2010 № 231.
Посилання Комітету на те, що пункт 113 Порядку № 955 діяв на момент розрахунку позивачем двоставкового тарифу в 2010 є також недоведеним, оскільки Комітетом не прийнято до уваги, що у 2010 позивач не розраховував умовно-постійної складової двоставкового тарифу - абонентської плати, а виконав корегування лише умовно-змінної частини і лише в частині вартості палива (подорожчання газу) - як вбачається з рішення Виконкому від 10.10.2008 № 488 та рішення Виконкому від 28.12.2010 № 830 абонентська плата була затвердженна у розмірі 0,89 грн. на 1 кв.м. опалювальної площі і не змінювалась в 2010.
Враховуючи викладене помилковим є посилання представника відповідача на п. 96 Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМУ від 10.07.2006 № 955, яким передбачено як визначається теплове навантаження, - станом на 2008, на момент розрахунку позивачем абонентської плати, п. 96 Порядку формування тарифів в редакції постанови КМУ від 02.03.2010 № 231 ще не існувало.
Відтак, висновок, викладений в оспорюваному рішенні про те, що інформація про теплове навантаження була в 2008 необхідною умовою для розрахунку двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення є необґрунтованим та суперечить змісту Порядку № 955, в редакції, що діяла станом на вересень 2008.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що Рішення № 31-р/тк прийняте Комітетом з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, які призвели до прийняття неправильного рішення, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону № 2210 є підставами для визнання Рішення № 31-р/тк недійсним.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії антимонопольного комітету України від 27.11.2013 № 31-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
3. Стягнути з антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИТЕПЛОЕНЕРГО" (40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10; ідентифікаційний код: 33698892) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13 червня 2017 року
Суддя С.В. Балац