ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2017Справа №910/4102/17
За позовом Громадської організації "Правозахисний ХАБ"
до 1) Федерації академічного веслування; 2) Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"; 3) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом розірвання договору оренди
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача-1:Нахта М.С. - представник за довіреністю;
від відповідача-2:Богданевич Ю.В. - представник за довіреністю;
від відповідача-3:Бондарчук В.В. - представник за довіреністю.
Громадська організація "Правозахисний ХАБ" (далі - позивач, ГО "Правозахисний ХАБ") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації академічного веслування (далі - відповідач-1); Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі - відповідач-2, КП "Київжитлоспецексплуатація") та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-3, Департамент) про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням площею 223, 3 кв. м., що знаходяться у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська,4 літ. А, шляхом розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва, який укладено між Федерацією академічного веслування України, Департаментом комунальної власності Київської міської державної адміністрації та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" від 12.01.2014 року № 1453.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача-1 щодо проведення ремонтних робіт орендованого майна без згоди на такі роботи орендодавця, порушує умови договору, а також створює перешкоди ГО "Правозахисний ХАБ" у користуванні місцями загального користування, враховуючи зазначене, договір про передачу майна територіальної громади м. Києва від 12.01.2014 року № 1453 підлягає розірванню через порушення істотних умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 р. порушено провадження у справі № 910/4102/17, розгляд останньої призначено на 07.04.2017 року.
Судом, з урахуванням клопотання позивача, відповідно до вимог статті 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання 07.04.2017 року згідно вимог статті 81-1 ГПК України.
Представник позивача наполягав на позові, відповідно ст. 38 ГПК України звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, у якому позивач просить витребувати у відповідачів (Департаменту комунальної власності КМДА та КП "Київжитлоспецексплуатація") належним чином засвідченні копії (для долучення до матеріалів справи) та оригінали (для огляду) таких документів:
- договору оренди №1453 від 12.01.2014 року з додатками, що укладений між Департаментом комунальної власності КМДА, КП "Київжитлоспецексплуатація" та Федерацією академічного веслування України;
- всіх звернень, листів, проектно-кошторисної документації, будь-яких інших документів, що стосувалися погодження, дозволу, проведення ремонтних робіт в орендованих приміщеннях та подавалися з боку Федерації академічного веслування України до Департаменту комунальної власності КМДА та КП "Київжитлоспецексплуатація" протягом строку дії договору;
- всіх відомостей, погоджень дозволів тощо, що направлялися на адресу Федерації академічного веслування України з боку Департаменту комунальної власності КМДА та КП "Київжитлоспецексплуатація".
Керуючись ст. ст. 33, 34, 38, 43, ГПК України, суд вважає за необхідне задовольнити дане клопотання та витребувати у другого та третього відповідача вищевказані докази.
На підставі вищевикладеного, позивач надав клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів.
Другий відповідач проти позову заперечував, по викладеним у відзиві доводам.
Перший та третій відповідач в судове засіданні не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання першого та третього відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 26.05.2017 року.
26 травня 2017 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на навчанні.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 р. критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, судом призначено до розгляду справу № 910/4102/17 на 07.06.2017 року.
Представник позивача у судове засідання 07.06.2017 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник першого відповідача у засіданні 07.06.2017 року проти заявленого позову заперечував, посилаючись, зокрема, на викладені у відзиві обставини.
18.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду від другого відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що спірний договір № 1453 припинив свою дію13.01.2017 року, а тому, станом на момент порушення провадження у справі предмет спору вже був відсутній.
У судовому засіданні представник другого відповідача проти позивних вимог заперечував та наполягав на задоволенні клопотання про припинення провадження у справі. Крім того, на виконання вимог суду, другим відповідачем було долучено до матеріалів справи копію договору оренди від 12.01.2014 року № 1453 з додатками до нього.
Представник третього відповідача проти позову заперечував, надав усні пояснення по справі.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання другого відповідача про припинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступні обставини.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Обґрунтовуючи своє клопотання другий відповідач посилається на припинення дії спірного договору оренди 13.01.2017 року.
Проте, як вбачається із позовної заяви предметом позову усунення перешкод у користуванні майном, отже позов є негаторний. В той же час, вимога про розірвання договору оренди покладено в основу підстав, на яких позовні вимоги ґрунтуються.
Таким чином, клопотання другого відповідача про припинення провадження у справі № 910/4102/17 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 07.06.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається із позовної заяви, Громадська організація "Правозахисний ХАБ" є орендарем нежитлових приміщень комунальної власності м. Києва, площею 223, 3 кв. м., що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 4 літ. А, на підставі договору оренди від 20.05.2016 року № 2200.
Суміжними орендарями нежитлових приміщень на другому поверсі згаданої будівлі площею 87.5 кв.м. є Федерація академічного веслування України на підставі договору оренди від 12.01.2014 року № 1453 та Громадська організація "Центр інформації про права людини". Відповідач-1 разом з позивачем орендують також місця загального користування (надалі - МЗК) - коридор, санвузол тощо.
Перший відповідач, без належного на те дозволу, тривалий час (починаючи з 2015 року) здійснює проведення демонтажних та ремонтних робіт орендованих приміщень, в тому числі місць загального користування, що унеможливлює користування МЗК з боку позивача. Зокрема, як стверджує позивач, відповідач-1 здійснив демонтаж дверних коробок, своїх кімнат, санвузла; в приміщеннях санвузла повністю демонтовано сантехнічні прилади, трубопроводи водопостачання та каналізації, плитку на стінах; в частині коридору демонтовано підвісну стелю; у місцях загального користування розміщуються будівельні матеріали, будівельне сміття, меблі першого відповідача.
Позивач також зазначає, що з початку проведення відповідачем-1 будівельних робіт він неодноразово звертався до орендодавця цих приміщень (Департаменту), а також до балансоутримувача (КП "Київжитлоспецексплуатація") з повідомленням про проведення ремонтних робіт, а також із запитом щодо підстав проведення таких робіт відповідачем-1.
За повідомленнями балансоутримувача та орендодавця дозвіл на проведення ремонтних робіт (невід'ємних поліпшень) орендованого майна, в тому числі місць загального користування не надавався.
Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку із тим, що дії відповідача-1 щодо проведення ремонтних робіт орендованого майна без згоди на такі роботи орендодавця, порушує умови договору, а також створює перешкоди ГО "Правозахисний ХАБ" у користуванні місцями загального користування.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Наведена стаття унормовує захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, констатує, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов отримав назву «негаторний».
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:
- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;
- вчинення перешкод відповідачем.
За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.
Як вбачається з пункту 7.2. договору № 1453 від 14.01.2014 року,орендар зобов'язаний протягом дії договору, до передачі об'єкта оренди підприємству по акту, за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об'єкта оренди (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення).
Таким чином, суд дійшов висновку, що перший відповідач проводив ремонтні роботи у приміщеннях загального користування, до яких нібито існують перешкоди доступу позивача, на виконання укладеного між першим відповідачем, орендодавцем та балансоутримувачем договору оренди.
Більше того, матеріали справи не містять жодного звернення ГО "Првозахисний ХАБ" безпосередньо до Федерації академічної греблі України про усунення перешкод у користуванні майном.
Отже, враховуючи той факт, що перший відповідач вчиняв дії щодо ремонту за умови наявності достатніх правових підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в частині усунення перешкод у користуванні приміщенням.
Крім того, розглянувши вимогу позивача про розірвання договору оренди № 1453 від 14.01.2014 року, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено спосіб захисту порушеного права.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Законодавством встановлено:
- предмет позову - матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульована нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову;
- підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами у справі. Підставу позову теж можна змінити.
- у вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співпадіння такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами;
- у випадку невідповідності предмету позову способам захисту встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі (правова позиція Вищого господарського суду України відповідно до постанови від 14.06.2012 року у справі № 33/5005/13678/2011).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне здобути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення його прав і законних інтересів.
Договір оренди, укладений між відповідачами сторони уклали керуючись вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно ст. 657 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач не є стороною Договору, а відтак вимоги щодо розірвання спірного договору є безпідставними.
Оскільки позивач не є стороною у договорі, який він просить розірвати, тоді вимоги, викладені у позовній заяві з цього приводу не відповідають визначеним законодавством способам захисту.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами. Позивачем не надано належних доказів порушення його прав відповідачами.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Громадської організації "Правозахисний ХАБ" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 14.06.2017 р.
Суддя Ю.О.Підченко