03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Провадження №22-ц/796/5040/2017 Головуючий у 1 інстанції - Комаревцева Л.В.
Справа №753/20293/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
15 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Гарматюк О.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОС» про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права спільної сумісної власності на приміщення літери «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, обґрунтовуючи тим, що з 09.11.2006 року він є власником квартири НОМЕР_2 багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3, а також є співвласником приміщення загального користування літери «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14,7 кв.м., що розташоване у вказаному будинку. На початку 2016 року позивачу стало відомо про те, що ТОВ "ТОС" 21.05.2013 року, без його згоди, як співвласника допоміжних приміщень будинку, зареєструвало право власності на приміщення літери «А», група приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14,7 кв.м., внаслідок чого відбулось порушення права спільної власності позивача на вказане приміщення загального користування. Відтак, станом на день розгляду даного позову районним судом, власником спірного приміщення літери «А» в групі приміщень №80 є ТОВ «ТОС», що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Також встановлено, що між ТОВ «ТОС» та ТОВ «ФК «Укрреставрація» 15.11.2005 року був укладений договір доручення №50, згідно якого ТОВ «ТОС» бере участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 шляхом інвестування частки нежитлової площі з метою отримання у власність 1 кімнати (кімнати персоналу + підсобні приміщення), адміністративно- офісного призначення № 10, розміщеного на першому поверсі, загальною площею 14,34 кв. м., що є порушенням діючого законодавства.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОС» про визнання права власності - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, а саме, визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на приміщення в літері «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14, 7 кв. м., що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 мотивуючи тим, що рішення ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не звернув увагу на те, що Актом державної приймальної комісії від 23.12.2005 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за №268 введено в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_2, житлова частина без вбудованих приміщень та підземного паркінгу. 09 листопада 2006 року, позивач ОСОБА_2, набув право власності на квартиру НОМЕР_2 в будинку по АДРЕСА_2 що підтверджується свідоцтвом. 21.05.2013 року, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Реєстраційною службою Головного управління юстиції в м. Києві нежитлове приміщення в літері «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14, 7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 зареєстроване на праві власності за ТОВ «ТОС». Однак дане приміщення №80 є власністю всіх співвласників квартир і належить їм на праві спільної сумісної власності з 2005 року, тому отримання ТОВ «ТОС» свідоцтва про право власності порушує права і законні інтереси співвласників квартир будинку АДРЕСА_2 Судом не досліджено, що первинним було набуття позивачем у 2006 році права спільної сумісної власності на спірне приміщення.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ТОВ «ТОС» просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 з 9.11.2006 року.
30.06.2007 року ВАТ «Проектно-будівельний комплекс «СХІД» відповідно до акту приймання - передачі передали ТОВ «ТОС» приміщення НОМЕР_1 загальною площею 15,2 кв. м., розташоване на першому поверсі літера «А» у будинку по АДРЕСА_2.
В даний час за ТОВ «ТОС» зареєстроване право власності на вказане приміщення.
Відповідно до ст.. 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.01.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2014 року, встановлено, що немає підстав для визнання не дійсним та скасування рішення про державну реєстрацію за ТОВ «ТОС» спірного об'єкта нерухомості та свідоцтва про права власності, оскільки таке право за останнім було зареєстровано на підставі чинних договорів, після сплати 100% інвестицій та вимог законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки нежитлове приміщення в літері «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14, 7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 зареєстроване на праві власності за ТОВ «ТОС», то за позивачем одночасно не може бути визнано право власності на це ж приміщення.
Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст.. 331 ч.2 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації , право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно постанови Господарського суду м. Києва від 05.03.2015 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 року, встановлено, що нежитлове приміщення в літері «А», групи приміщень НОМЕР_3, площею 14,7 кв.м. по АДРЕСА_2, не відноситься до допоміжних приміщень, а тому не є спільною сумісною власністю мешканців багатоквартирного будинку.
Як вбачається із рішень Окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року , залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та залишеного без змін Вищим адміністративним судом України від 3 лютого 2016 року підстав для визнання недійсним та скасування реєстрації щодо нежитлового приміщення в літері «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14, 7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 зареєстрованого на праві власності за ТОВ «ТОС», не має.( а.с.130).
Відповідно до ст.. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В даній цивільній справі бере участь особа, а саме ТОВ «ТОС», щодо законності реєстрації права власності на нежитлове приміщення в літері «А», групи приміщень НОМЕР_1 загальною площею 14, 7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 встановлено, що зазначене приміщення належить на праві власності ТОВ «ТОС» та зареєстроване за нею законно.
Оскільки відповідач ТОВ «ТОС» є власником спірного приміщення, його право власності зареєстроване, то підстав для визнання права власності за ОСОБА_2 на це ж саме приміщення не вбачається.
Доводи позивача про те, що його право спільної сумісної власності на спірне приміщення виникло раніше, ніж це право було зареєстроване за відповідачем, не може бути прийнято до уваги, оскільки на час розгляду справи, право власності відповідача та реєстрація цього права власності на спірне приміщення не скасовані.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді :