Справа № 442/5845/16-к
Провадження № 1-кп/442/79/2017
08 червня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12016140110001313 від 01.06.2016 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долішній Лужок Дрогобицького району Львівської області, українця, громадянина України, розлученого, непрацюючого, пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,-
ОСОБА_3 29 травня 2016 року приблизно о 23 год., перебуваючи в одній із кімнат квартири АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин під час конфлікту умисно наніс колишній дружині ОСОБА_6 декілька ударів долонею правої та лівої руки в ділянку грудної клітки, лівого та правого плеча, після чого повалив на диван та умисно наніс три удари кулаком правої руки в ділянку голови, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді семи синців, що розташовувались на передній поверхні грудної клітки, в ділянці верхньо-внутрішнього квандрантів правої молочної залози та в ділянці верхньо-внутрішнього квандранта лівої молочної залози, на передньо-внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, правого передпліччя в середній третині, на задній поверхні лівого плеча в середній третині та садна на фоні синця на задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя в середній третині й закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, підтвердженого неврологічно симптоматикою та забою правого плечового суглобу та грудної клітки справа. Згідно висновку експерта №341 від 08.06.2016 року всі тілесні ушкодження по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 т. 125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Суду пояснив, що 29 травня 2016 року він відпочивав у своїй квартирі, переглядаючи телевізійні програми. Після 23 год. 15 хв. до квартири прийшла його колишня дружина ОСОБА_6 і, зайшовши у кімнату, де він перебував, заважала дивитися програму “Євробачення”. На його зауваження не реагувала та продовжувала його провокувати. Він не піддавався на провокацію, тому ОСОБА_6 вдалася до фізичного насилля,присівши на диван та схопивши його за статеві органи, чим спричинила нестерпний біль. Він не мав змоги терпіти такий біль, змушений був відштовхнути її від себе, щоб уникнути больового шоку. Це була необхідна оборона. При цьому, від ОСОБА_6 відчувався запах алкоголю. Він зрозумів, що вона добре випивша. Потім, ОСОБА_6 викликала поліцію. Після приїзду поліції колишня дружина написала заяву, вказавши, що він її ображав нецензурно лайкою та погрожував фізичною розправою. Про заподіяння шкоди, застосування фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень в заяві нею заперечується і таке відповідає дійсності.
Він також написав заяву на ім”я начальника Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 про напад на нього його колишньої дружини ОСОБА_6 .. Така заява є в матеріалах кримінального провадження, але жодних дій з приводу неї слідчим не вжито. В результаті нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , він був змушений звернутися за медичною допомогою і йому був поставлений діагноз “пахова гематома”, таке підтверджено медичними документами.
Йому не відомо, з яких підстав ОСОБА_6 поставили діагноз - струс головного мозку і хто заподіяв такі тілесні ушкодження. Можливо десь на роботі - на будові. Адже, у висновку від 30 травня Дрогобицького відділу поліції чітко написано, що в його діях не виявлено навіть адміністративного правопорушення, а не те, що кримінального.
30 травня 2016року потерпіла опинилась в лікарні. Він її відвідав та надав матеріальну допомогу. В розмові, йому стало відомо, що на роботі їй стало погано, вона втратила свідомість, в результаті чого отримала тілесні ушкодження. Він вважає, що основною причиною втрати свідомості стало те, що вона схудла на 70 кг. Обвинувачений цікавився у лікаря станом здоров”я колишньої дружини і той повідомив, що нічого серйозного немає, через декілька днів вона буде виписана додому.
24.08.2016 року слідчий ОСОБА_9 , відбираючи у нього поянення, обманув його, і написав у протоколі допиту, все як хотів сам, пояснюючи, що так зможе закрити справу. Його тримали в поліції чотири годни, лякали, що справа піде до суду, якщо не підпише те, що хоче поліція. Слідчий застосовував до нього методи психологічного тиску. Разом з тим, про проведення слідчого експеременту його ніхто не повідомляв. Про такий він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Також, просить суд взяти до уваги, що провокації його колишня дружина влаштовує з метою заволодіння його майном та його батьків.
Просить взяти до уваги, що він веде нормальний спосіб життя, бере активну участь в громадському житті. Вперше в Україні 02.04.1990 року підняв синьо-жовтий прапор на Дрогобицькій ратуші, за що отримав посвідчення та почесну грамоту від голови Дрогобицької міської ради.
Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим, така доводиться зібраними судом доказами :
- показами потерпілої ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що 29 травня 2016 року близько 23 год. прийшла в квартиру, обвинувачений був злий. Коли вона ставила речі, почав її обзивати, хоч вона його не зачіпала. Тоді він почав її штовхати, вчепив за бік і кинув в куток, бив, потягнув за волосся. Після бійки вона викликала поліцію. Поліція приїхала близько 23 год. 30 хв. Пояснення відбирали в окремих кмінатах. На наступний день вона пішла на роботу, їй було погано, поїхала в лікарню, де була госпіталізована, пролежала 8 днів, з 31.05.2016 року по 08.06.2016 року. При цьому, у неї була нудота, головний біль. Обвинувачений приходив до неї в лікарню в середу зранку, вона перелякалась. Вінїй кинув 200 грн. З обвинуваченим розлучені півтора роки, однак проживають разом в одній квартирі. Насильницькі дії щодо неї обвинувачений вчиняє не вперше, не раз її бив.
- показами свідка ОСОБА_10 , яка є знайомою потерпілої, та в судовому засіданні пояснила, що ввечері 29 травня 2016року до неї прийшла потерпіла, щоб пофарбувати волосся. Прийшла з роботи, ушкоджень у неї не було. Близько 10 години вечора ОСОБА_6 пішла додому, і , як вони і домовлялись, після того як прийшла додому їй потерпіла зателефонувала, при цьому було чути крики чоловіка в слухавці. Чула як погрожував : “я найму хлопців, і закопають тебе”. Зранку з потерпілою зідзвонилась, і та сказала, що її побив чоловік, таку нудило, крутилась голова і тому її госпіталізували. Вона відвідувала ОСОБА_6 в лікарні, яка розповідала, що чоловік бив її по голові, плечах, злапав за волосся. При цьому, повідомила, що він бив її все життя. Також, відомо, що були погрози зі сторони ОСОБА_3 в сторону ОСОБА_6 .. В гості до ОСОБА_6 не приходила і в квартирі не була. Про стосунки з обвинуваченим їй розповідала потерпіла.
- показами свідка ОСОБА_11 , який працює в ВП Дрогобицького ГУНП у Львівській області, та суду пояснив, що за повідомленням від чергового, вони разом з ОСОБА_12 одразу приїхали за вказаною адресою - вул. Володимира Великого м. Дрогобич. Це був нічний час. В потерпілої були царапини на передпліччі. Точно не пригадує, де саме та які ушкодження були. Жінка стверджувала, що це зробив чоловік, у них був конфлікт. При цьому, їхня суперечка тривала. З висновком від 30.05.2016 року, який складав ОСОБА_12 , не ознайомлений.
- показами свідка ОСОБА_12 , який працює в ВП Дрогобицького ГУНП у Львівській області, та в судовому засіданні пояснив, що коли стався конфлікт між обвинуваченим та потерпілою, був на чергуванні, виїждав на її виклик у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень за адресою АДРЕСА_3 . Це був травень місяць, темно. В квартирі був чоловік і дружина, в якої були подряпини на обличчі, синці на плечах, почервоніння, свіжі тілесні ушкодження на руках. Коли він приїхав, конфлікт продовжувався, була сварка, а не бійка. Чоловік говорив, що жінка прийшла і почала чіплятись. Потерпіла говорила, що чоловік лежав в кімнаті і почав бити її руками, з яких причин не знає. Відбирав пояснення, від жінки та чоловіка. Висновок складав 30.05.2016 року.
- висновком експерта №341 від 01.06.2016 року, за яким у ОСОБА_6 малися тілесні ушкодження у вигляді семи синців, що розташовувались на передній поверхні грудної клітки, в ділянці верхньо-внутрішнього квандрантів правої молочної залози та в ділянці верхньо-внутрішнього квандранта лівої молочної залози, на передньо-внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, правого передпліччя в середній третині, на задній поверхні лівого плеча в середній третині та садна на фоні синця на задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя в середній третині й закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, підтвердженого неврологічною симптоматикою та забою правого плечового суглобу та грудної клітки справа. Всі тілесні ушкодження по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров'я. Могли бути спричинені в час, що вказаний потерпілою та в медичних документах, дією тупого предмета, можливо при ударах кулаками та ногами.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.08.2016 року з фототаблицями за участю потерпілої ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та понятих в квартирі АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 відтворила обставини нанесення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в кімнаті вітальні. Потерпіла показала як ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження в ділянку грудної клітки та обох плечей. Після чого, на статистові показала як саме обвинувачений завдавав їй удари в ділянку голови.
В межах кримінального провадження судом було досліджено зібрані сторонами кримінального провадження письмові докази у обсязі, визначеному за згодою всіх учасників процесу з урахуванням змісту ст. 95 КПК України.
Відповідно до ст. 94 КПК України, зокрема суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно рекомендацій, які містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Крім того, відповідно ч. 3 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор повинен був вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. Частиною 3 ст. 240 КПК України визначено, що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Відповідно до ч. 2 ст. 111 КПК України, з приводу вчинення процесуальних дій, здійснюється повідомлення заінтересованих осіб.
Так, суд бере до уваги те, що обвинувачений не був присудній під час проведення слідчого експеременту, що позбавило самостійно відстоювати позицію, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими КПК України. Більше таке б стало запорукою, уникнення суперечностей між показами потерпілих та обвинуваченого, натомість наявні однобічні, необ'єктивні покази обвинуваченого.
Поряд з тим, всі вищенаведені докази в цілому доводять механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої, локалізація яких збігається з наведеними вище висновком експерта та показами свідків, внаслідок ударів руками.
Наведені вище докази винності ОСОБА_3 у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце між ним та потерпілою.
Суд не бере до уваги показання обвинуваченого про те, що він не наносив ударів, а відштохнув потерпілу, посилаючись на необхідну оборону, і розцінює як спроби і намагання подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, перенести тягар відповідальності на інших осіб і тим самим зменшити особисту роль у вчиненні інкримінованого йому діяння і настанні злочинних наслідків, оскільки вони спростовуються наведеними вище дослідженими доказами у справі. Покликання обвинуваченого на те, що потерпіла йому заподіяла тілесні ушкодження у вигляді “пахової гематоми”, що спровокувало його на необхідну оборону, належним чином не доведено, медичний документ від 03.06.2016 року з таким діагнозом не підтверджено в сукупності з іншими засобами в процесуальному порядку. Копія заяви ОСОБА_3 на ім”я начальника Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області надана без відмітки про реєстрацію, отримання її відповідним органом, тому не може братися до уваги.
Що стосується висновку від 30.05.2016 року, складеного інспектором СРПП №4 Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 , за яким зазначено, що за конфліктом 29.05.2016 року близько 23 год. 30 хв., який стався між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень нікому не завдано. В діях ОСОБА_3 не встановлено ознак адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що працівники поліції не є спеціаластами в сфері виявлення тілесних ушкоджень. А закон про адміністративні провопорушення, не виключає кримінальний. Більше того, в судовому засіданні працівники поліції вказали, що у потерпілої були подряпини, почервоніння, ушкодження, що відповідають локалізації вказаній у експертному висноку, а також має місце заява ОСОБА_6 від 31.05.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до кримінаьної відповідальності.
Покликання обвинуваченного на неправомірні дії слідчого ОСОБА_9 , який нібито чинив на нього психологічний тиск, в результаті чого він був позбавлений можливості дати правдиві покази та довести свою невинуватість, є голослівними та не забезпечені кримінально-процесуальними засобами.
При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і в ст. 22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Твердження обвинуваченого про те, що того дня потерпіла сама спровокувала конфлікт не доведені, та не можуть бути підставою для виправдання обвинуваченого і мають бути забезпечені заходами кримінально-процесуального закону, предметом розгляду іншого кримінального провадження. Натомість обвинувачений не довів, що не наносив тілесних ушкоджень потерпілій, не вказав на свідків захисту, навпаки у своїх показах не заперечував, що “відштовхнув” потерпілу.
За нормативним визначенням, умисне тілесне ушкодження (стаття 125 КК) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю (вчинення дії, яка б могла запобігти шкоди здоров'ю іншої людини, саме сюди суд відносить зв'язок заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій нараження її своїми діями на небезпеку, і отримання від таких тілесних ушкоджень) у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, як фізичний вплив так і психічний вплив на потерпілу.
Разом з тим, суб'єктивна сторона злочинних дій ОСОБА_3 виразилась в умислі так як, він був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, що стверджується як його показами, активними діями, щодо “ штовхання” в його розумінні на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю. Разом з тим, умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (стаття 24 КК), що має місце в даному випадку.
Що стосується нанесення тілесних ушкоджень, то підтвердження таких дій узгоджуються також з показами всіх допитаних учасників кримінального провадження, потерпілої, свідків та висновком експертизи, які в своїй сукупності є логічними та послідовними та узгоджуються між собою, та спростовують покази обвинуваченого.
Дії обвинуваченого носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв'язок, а самі наслідки у виді легких тілесних ушкоджень були спричинені потерпілій в той момент, коли винний, докладаючи певних зусиль, з урахуванням причини припинення злочинних дій, поведінку та стосунки обвинуваченого та потерпілої, про які сам обвинувачений вказав. Сила ударів, їх раптовість та спрямування у бік потерпілої, свідчили про те, що обвинувачений об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілої, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень. Адже наявні аргументи того, що діяння обвинуваченого знаходилось у прямому причинному зв'язку з травмами потерпілої.
Щодо мотиву, то обвинувачений неодноразово під час судового засідання підкреслював своє неприязне ставлення, зокрема до потерпілої. Також слід зауважити, що між обвинуваченим та потерпілою продовжують мати місце неприязні відносини.
Тому покликання захисту на відсутність умислу та мотиву на нанесення тілесних ушкоджень, і те, що мала місце необхідна оборона, судом не приймається.
Таким чином, детальний аналіз наявних у справі доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що вина ОСОБА_3 повністю підтверджена дослідженими судом доказами.
Доведеність вини і кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів :
- за ч. 2 ст. 125 КК України, так як ОСОБА_3 29 травня 2016 року приблизно о 23 год., перебуваючи в одній із кімнат квартири АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин під час конфлікту умисно наніс колишній дружині ОСОБА_6 декілька ударів долонею правої та лівої руки в ділянку грудної клітки, лівого та правого плеча, після чого повалив на диван, заподіявши умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України при призначенні покарання, суд може визнати такими, що його пом'якшують і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Суд також бере до уваги, що обвинувачений вини не визнав, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий; на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, його участь у суспільному житті громади.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорій невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, характеристику за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; на поведінку обвинуваченого по відношенню до колишньої дружини та визначає відсутність у нього моральних цінностей, що становлять систему загальних правил поведінки людини (соціальних норм), заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості, а тому суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України та вважає за необхідне обрати міру покарання у виді арешту і саме таке покарання на думку суду буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 368-371, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.
Речові докази :
- Сі-ді диск з файлами аудіо-записів, наданих потерпілою ОСОБА_6 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1