13 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
у лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з останнього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 24 161, 58 грн., витрати за проведення досліджень в розмірі 1 450 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн..
В обгрунтування позову зазначала, що 31.10.2015 року в м. Києві по вул. Підлісна - вул. Г. Наумова сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2, належного їй на праві власності під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок даної ДТП був пошкоджений належний їй автомобіль і згідно експертного дослідження матеріальний збиток складає 79 502, 30 грн. ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра - Україна», де була застрахована цивільно - правова відповідальність відповідача, виплатила їй страхове відшкодування в розмірі 48 995, 10 грн.. Проте страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди. Крім того, внаслідок пошкодження майна вона зазнала душевних страждань.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01.03.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25 098, 92 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Справа № 759/3461/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/7038/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1, через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що автомобіль позивачки є фізично знищеним, а завданий позивачці матеріальний збиток полягає у залишковій вартості її автомобіля у грошовому виразі, а не у різниці між нанесеним матеріальним збитком та страховою виплатою.Якщо автомобіль внаслідок ДТП фізично знищено, то відшкодовується різниця між вартістю автомобіля до та після аварії. Така сума позивачці відшкодована страховою компанією, а ним сплачена франшиза. Висновок експертизи містить суттєві невідповідності положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а звіт не містить в собі вказівки, яким саме експертом проводилось дослідження, відсутні копії документів, з яких можна встановити освіту та стаж роботи суб'єкта оціночної діяльності, що не відповідає вимогам Закону. У акті огляду автомобіля вказано автомобіль ВАЗ 2107д.н. НОМЕР_3, а не Фольксваген. Суд не врахував, що витрати понесені позивачкою на виготовлення звіту та висновку не пов'язані з правовідносинами, які регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України, та не охоплюють предмет позову, а також не обговорив питання про передачу залишків автомобіля. Крім того, позивач не надала суду будь-яких документів, з яких можна встановити дійсність заподіяння їй моральних чи фізичних страждань.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2015 року в м. Києві по вул. Підлісна - вул. Г. Наумова сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2, належного ОСОБА_3
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2015 року ДТП сталася з вини водія ОСОБА_8
Внаслідок ДТП автомобіль «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2, що на праві власності належить позивачці, зазнав технічних ушкоджень і згідно звіту від 27.01.2016 року вартість матеріального збитку становить 79 502, 30 грн..
Відповідно до цього звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, а тому матеріальний збиток відповідає його вартості до ДТП - 79 502, 30грн.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 13.12.2016 року розмір матеріальної шкоди становить 80 704, 25грн..
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 перед третіми особами була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», яке, виконуючи свої обов'язки страховика, прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 49 490 грн., що відповідає ліміту, встановленому полісом АІ/8141282 від 09.07.2015 року за винятком франшизи в розмірі 510 грн..
15.01.2016 року страхова компанія сплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 48 995, 10 грн..
18.01.2016 року відповідачем було сплачено франшизу у розмірі 512, 56 грн..
Відповідно до висновку спеціаліста про вартість транспортного засобу від 27.01.2016 року, дійсна ринкова вартість після аварійного транспорного засобу «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 станом на 31.10.2015 року становить 6 345, 72 грн..
Позивачкою за виготовлення звіту про визначення матеріального збитку сплачено 800 грн., за виготовлення висновку про вартість транспортного засобу сплачено 650 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на підставі ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди за винятком вартості транспортного засобу після ДТП і страховим відшкодуванням, з урахуванням сплаченої відповідачем франшизи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну майна
відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Оскільки відповідно до ст. 22 ЦК України втрати, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі є збитками, а відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдану майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, суд першої інстанції правильно визнав позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки страхової суми, передбаченої лімітом недостатньо для відшкодування повної суми збитків.
Визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з доказів, які надані позивачем, а саме звіту про визначення вартості матеріального збитку від 27.01.2016 року (а.с. 13- 18), згідно з яким матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 відповідає вартості автомобіля до ДТП та становить 79 502, 30 грн.; висновку спеціаліста про вартість транспортного засобу від 27.01.2016 року, згідно з яким дійсна ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 79 520,30 грн., а вартість післяаварійного автомобіля «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 становить 6 345, 72 грн. (а.с.48-52); та висновку судової автотоварознавчої експертизи від 13.12.2016 року, згідно з яким розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням цього автомобіля становить 80 704, 25 грн. (а.с. 137-142);
Вказуючи на те, що звіт, висновок спеціаліста та висновок експертизи складені з порушенням діючих норм, які регулюють порядок визначення вартості матеріального збитку, будь - яких інших доказів на спростування розміру завданої шкоди відповідач не надав.
Суд же першої інстанції надав належну оцінку всім доказам щодо вартості матеріальної шкоди у сукупності з іншими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що у висновку експертизи вказано про огляд автомобіля ВАЗ, а не Фольксвагена не спростовують висновків суду, оскільки з фото таблиць, які є додатком до висновку експертизи, акту огляду автомобіля та змісту висновку вбачається, що експертом оглядався автомобіль «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2, а не інший автомобіль.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав обговорити питання повернення залишків від автомобіля колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки позивач не отримала повного відшкодування матеріального збитку. Згідно з висновком спеціаліста про вартість транспортного засобу від 27.01.2016 року, дійсна ринкова вартість післяаварійного транспортного засобу «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 станом на 31.10.2015 року становить 6 345, 72 грн.. Зазначена сума не ввійшла в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та не стягнута з відповідача.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пошкодженням автомобіля позивачки завдано останній душевних страждань, внесло зміни у її життєві стосунки, позбавило її можливості користуватися автомобілем, змусило витрачати свій час для звернення до страхової компанії та суду з питанням відшкодування збитків, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про право позивачки на відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала доказів понесення моральних страждань колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за обставинами справи встановлено вимушеність істотних змін у житті позивачки.
Разом з тим, виходячи з тривалості та тяжкості душевних страждань, а також виходячи з принципу розумності та справедливості колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір суми, яка стягнута судом в рахунок відшкодування моральної шкоди з 10 000 грн. до 5 000 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір сум в рахунок відшкодування моральної шкоди з 10 000 грн. до 5 000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді