29 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участі прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до ухвали, слідчий суддя відповідно по положень ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, яка підтверджується доданими до клопотання даними, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінального правопорушення, відсутність підозрюваного за місцем реєстрації та місцем свого проживання, у зв'язку з чим був оголошений у міжнародний розшук та дійшов висновку щодо обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішення суду захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання слідчого. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, невмотивованою та такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Свої вимоги мотивує тим, що суд під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 не перевірив обґрунтованість повідомленої останньому підозри, яка на думку сторони захисту не відповідає вимогам ст.277 КПК України, є необґрунтованою на не підтверджується належними доказами. Додає, що ризик того , що ОСОБА_7 може переховуватись від слідства відсутній, оскільки не підтверджується доказами. Захисник вказує, що його підзахисний не знав і не міг знати що він є підозрюваним у кримінальному провадженні та не вчиняв дій щодо переховування, а навпаки співпрацює зі слідством.
Захисник також зазначає, що матеріали провадження не вістять відомостей щодо вручення його підзахисному повідомлення про підозру у відповідності до закону. Додає, що ОСОБА_7 маючи намір співпрацювати зі слідством повідомив органи досудового розслідування про місце свого проживання та адресу для проведення з ним процесуальних та слідчих дій, а тому ризик ухилення від слідства слід вважати безпідставним. Апелян додає, що прийняте рішення суперечить вимогам чинного законодавства та практиці ЄСПЛ.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, що підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100010000279 від 12.01.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється в заволодінні за попередньою змовою групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
18.01.2017року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Козятин Вінницької області, громадянину України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яку 19.01.2017 направлено поштою за місцем реєстрації останнього.
07.02.2017, прокурором до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2017 у справі № 757/7133/17-к клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_7 задоволено, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 до розгляду не призначено.
Згідно листа Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України № IP/2138/17/C80/7867/EC2/R3/1 від 29.03.2017, відповідно до обліків Генерального секретаріату Інтерполу, станом на 28.03.2017 ОСОБА_7 , перебуває в міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно листа Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України № IP/2138/17/C80/9948/EC2/R3/1 від 14.04.2017, в Королівстві Бельгія встановлено фактичне місцезнаходження ОСОБА_7 , Бельгійська сторона просить направити офіційний запит про видачу (екстрадицію) останнього відповідно до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957, як дипломатичними каналами так і каналами Інтерполу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, SeriesA, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для обрання щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про його наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчинені злочину у вчиненні якого він підозрюється. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, всупереч ствердженням захисника, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто заявлений у клопотанні слідчого ризик є реальним, навіть з тих підстав що ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук, що вказує на уникнення останнього від кримінальної відповідальності. Тому слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеному ризику.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання, а тому вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині, є необгрунтованими.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 .
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа № 11-сс/796/2752/2017 Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1