"12" червня 2017 р.Справа № 5/112-Б-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Таран С.В., Савицького Я.Ф.
(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду №353 від 15.05.2017р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017р.)
при секретарі судового засідання Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС»- Жижко А.В., Ревенко О.М. - за довіреностями;
від ліквідатора МПП «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. - Акопян Г.Г. - ліквідатор;
від ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» - Жижко А.В., Ревенко О.М. - за довіреностями;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕЗА-ПЛЮС»
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 07 квітня 2017 року про вжиття заходів до забезпечення позову та накладення арешту
у справі №5/112-Б-10
за позовом ліквідатора Малого приватного підприємства «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕЗА-ПЛЮС»
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності
(сторони зазначені згідно оскаржуваної ухвали)
Сторони, третя особа та учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 01.06.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.
В судовому засіданні 12.06.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
Постановою господарського суду Херсонської області від 04.05.2012р. у справі №5/112-Б-10 боржника МПП «Таврія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
03.04.2017р. ліквідатор МПП «Таврія» - арбітражний керуючий Акопян Г.Г. звернувся до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕЗА-ПЛЮС», в якому просив суд визнати право власності на майно та витребувати майно з чужого незаконного володіння, а саме: нежиле приміщення та ґанок, що розташоване за адресою: м.Херсон, вул.Залаегерсег, буд.19, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84827965101; нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Ціолковського, буд. 50, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84991365101; комплекс, що розташований за адресою: м.Херсон, вул.Смольна, буд.107, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87890965101; аптеку, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 156, корп. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 85043965101; будівлю магазину, що розташована за адресою: м.Берислав Херсонської області, вул.Леніна, буд.293, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 114762665206
В обґрунтування позовних вимог арбітражний керуючий Акопян Г.Г. зазначив, що 12.12.2014р. відбувся аукціон з продажу майна МПП «Таврія», за результатами якого, серед іншого, було продано вищезазначені об'єкти нерухомості. Набувачем майна стало ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», яке згодом відчужило право власності на придбані нежитлові приміщення на користь ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС». Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017р. у справі №5/112-Б-10 визнано недійсними результати аукціону від 12.12.2014р. з продажу майна МПП «Таврія». Визнання результатів торгів (аукціону) недійсними є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України.
З посиланням на приписи ст.388 ЦК України, ст.ст.3-1,25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий Акопян Г.Г. просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.04.2017р. позовну заяву ліквідатора банкрута МПП «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності прийнято до розгляду; відстрочено ліквідатору банкрута МПП «Таврія» арбітражному керуючому Акопян Г.Г. сплату судового збору за подання заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності до розгляду зазначеної заяви по суті; залучено до участі у розгляді заяви ліквідатора в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн».
З позовною заявою ліквідатором Акопяном Г.Г. подано суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходів забезпечення позову і накласти арешт на спірні об'єкти нерухомості.
В обґрунтування заяви ліквідатор Акопян Г.Г. (крім доводів, наведених у позовній заяві) зазначив, що враховуючи звернення до суду із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння при відсутності забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні об'єкти нерухомості, ТОВ "Імпреза-Плюс" (який станом на 04.04.2017р. є власником спірних об'єктів нерухомості, що підтверджено Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №№84187926, 9938861, 84189761, 84198952, 84199262, 84204127 від 04.04.2017р.) матиме змогу перепродавати вище перелічені об'єкти нерухомості, що значно ускладнить виконання в повному обсязі судового рішення в разі задоволення заяви ліквідатора банкрута. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.02.2017р. у справі №5/112-Б-10 зобов'язано «Партнер Дістрібьюшн» повернути нерухоме майно МПП «Таврія». Однак, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» 13.05.2016р., 19.05.2015р. та 02.06.2016р. продало об'єкти нерухомого майна МПП «Таврія» за адресами: Херсон, вул.Залаегерсег, буд.19, м.Херсон, вул.Ціолковського, буд. 50, м.Херсон, вул.Смольна, буд.107, м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 156, корп.6, м.Берислав Херсонської області, вул.Леніна, буд.293 на користь ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС».
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.04.2017р. (суддя Сулімовська М.Б.) суд вирішив:
1. Заяву ліквідатора Малого приватного підприємства «Таврія» арбітражного керуючого Акопян Г.Г. про забезпечення позову у справі №5/112-Б-10 задовольнити.
2. Вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на:
1. Нежиле приміщення та ґанок, що розташоване за адресою: м.Херсон, вул.Залаегерсег, буд.19, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84827965101;
2. Нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Ціолковського, буд. 50, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84991365101;
3. Комплекс, що розташований за адресою: м.Херсон, вул.Смольна, буд.107, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87890965101;
4. Аптеку, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 156, корп. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 85043965101;
5. Будівлю магазину, що розташована за адресою: м.Берислав Херсонської області, вул.Леніна, буд.293, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 114762665206.
3. Заборонити органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов'язані з реєстрацією прав та обтяжень на нерухоме майно, а саме:
1. Нежиле приміщення та ґанок, що розташоване за адресою: м.Херсон, вул. Залаегерсег, буд.19, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84827965101;
2. Нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Ціолковського, буд.50, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84991365101;
3. Комплекс, що розташований за адресою: м.Херсон, вул.Смольна, буд.107, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 87890965101;
4. Аптеку, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 156, корп.. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 85043965101;
5. Будівлю магазину, що розташована за адресою: м.Берислав Херсонської області, вул.Леніна, буд.293, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 114762665206,
та вносити відомості у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Ухвала суду вмотивована посиланням на норми ст.ст.66,67 ГПК України, роз'яснення, які містяться у пунктах 1,3,7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», положення ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та обґрунтована тим, що невжиття запропонованих ліквідатором заходів у разі задоволення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння, може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення, яке буде прийнято у справі, а виконання рішення суду в такому разі може не призвести до фактичного захисту прав та інтересів як кредиторів, так і самого боржника. При цьому, обрані способи забезпечення заяви співвідносяться з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом вимоги ліквідатора, а тому вжитий судом захід до забезпечення заяви спроможний забезпечити права та інтереси сторін у справі у разі задоволення заяви. Ліквідатором банкрута обґрунтовано належними доказами ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення заяви.
Таким чином, з метою недопущення утруднення виконання рішення суду, з метою захисту інтересів кредиторів і боржника, суд вважає за необхідне забезпечити вищевказану заяву шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна.
Крім цього, за власною ініціативою суд вважає за необхідне заборонити органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов'язані з реєстрацією прав та обтяжень на нерухоме майно та вносити відомості у Державний реєстр.
Не погодившись з ухвалою суду від 07.04.2017р., ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.04.2017р. у справі №5/112-Б-10 про забезпечення позову і припинити окреме провадження у справі №5/112-Б-10 за позовом ліквідатора МПП «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав:
- позов не підлягає розгляду в господарських судах України. Ліквідатор МПП «Таврія» Акопян Г.Г., вільно розпоряджаючись своїми матеріальними та процесуальними правами за принципом диспозитивності господарського судочинства, виступив як позивач. Натомість він не є особою, зазначеною у ч.1 ст.1 ГПК України, яка має право на звернення до господарського суду. Не є він також особою, якій таке право надано у випадках, передбачених законодавчими актами України;
- ані в Законі про банкрутство (незалежно від його редакції), ані в інших законодавчих актах України не передбачено право ліквідатора бути стороною у господарському процесі замість юридичної особи-банкрута, керівником якої він є;
- помилка судді щодо статусу ліквідатора боржника- юридичної особи неминуче потягла за собою і подальші порушення процесуального законодавства. Це стосується і відстрочення сплати судового збору, яке всупереч вимогам ст.8 ЗУ «Про судовий збір» було надане не належній стороні, а її керівнику, який і не думав наводити інформацію щодо свого майнового стану;
- процесуальні права та обов'язки (ст.22 ГПК України) та їх представників (ст.28 ГПК України) набуваються і реалізуються у встановленому порядку. Тому, не зазначивши з власної волі у позовній заяві МПП «Таврія» як позивача, як того вимагають положення п.2 ч.2 ст.54 ГПК України, а себе, ліквідатор Акопян Г.Г. внаслідок цього не набув прав та обов'язків ні позивача, ні його представника;
- згідно із ст.66 ГПК України господарський суд має право вжити передбачених ст.67 ГПК України заходів до забезпечення позову за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. Отже подібна заява не підлягала задоволенню ні за яких обставин, оскільки суд невірно визначився з особою позивача;
- на відміну від прав залучити до участі у справі іншого відповідача або замінити неналежного відповідача, передбачених ст.24 ГПК України, залучення належного позивача або його заміна чинним законодавством не передбачені. Додержання вимог щодо форми та змісту позовної заяви, встановлені ст.54 цього кодексу, покладені не на суд, а на позивача.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. (головуючий суддя Жеков В.І., судді Богатир К.В., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.
15.05.2017р. ліквідатор МПП «Таврія» арбітражний керуючий Акопян Г.Г. подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржену ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Жекова В.І. та судді Богатиря К.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату №353 від 15.05.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №5/112-Б-10.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Савицький Я.Ф.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Савицький Я.Ф.) прийнято матеріали оскарження ухвали господарського суду Херсонської області від 07.04.2017р. за апеляційною скаргою ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» по справі №5/112-Б-10 до провадження та призначено її до розгляду.
29.05.2017р. ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» подало суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких зазначило, що за переконанням скаржника розгляд у відокремленому провадженні позовної заяви ліквідатора МПП «Таврія» до ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього не має ніякої судової перспективи: надто вже численними та грубими є порушення процесуального законодавства, допущені місцевим господарським судом, які унеможливлюють розгляд справи:
- суб'єктний склад сторін у справі не відповідає вимогам ст.ст.1, 21 ГПК України;
- позивач на порушення п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК не надав господарському суду до початку розгляду справи по суті документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У свою чергу, правовим наслідком невиконання цієї вимоги є повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 цього Кодексу, Проте оскільки суд помилково розпочав розгляд справи по суті, заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору;
- ліквідатор боржника звернувся до господарського суду з позовом після спливу строку ліквідаційної процедури, встановленої ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство у редакції до 19.01.2013р.
- справа про витребування майна та визнання права власності на нього розглядається у відокремленому провадженні справи про банкрутство з порушенням порядку виключної підсудності справ, встановленого ч.3 ст. 16 ГПК України.
В засіданні суду апеляційної інстанції 12.06.2017р. представник ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» заявив відвід колегії суддів (надавши відповідну письмову заяву), у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 12.06.2017р.
В засіданні суду апеляційної інстанції представники ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Ліквідатор МПП «Таврія» арбітражний керуючий Акопян Г.Г. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали оскарження, заслухавши пояснення присутніх представників, арбітражного керуючого Акопяна Г.Г., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно із п.1 ч.1, ч.ч.2 ,3, 10, 12 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заяви ліквідатора МПП «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду наступного.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 1,3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У пунктах 7, 7.2, 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» містяться наступні роз'яснення: «Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна. У спорах щодо витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.
Предметом спору у даному випадку є витребування у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» об'єктів нерухомості, які вибули з володіння МПП «Таврія» за результатами проведеного 12.12.2014р. аукціону.
Як вбачається з матеріалів оскарження, 12.12.2014р. відбувся аукціон з продажу майна МПП «Таврія», за результатами якого, крім іншого, було продано спірні об'єкти нерухомості. Переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн».
Матеріалами оскарження ухвали від 07.04.2017р. підтверджується. що на підставі протоколів других повторних торгів (аукціону), проведених 12.12.2014р. на Товарній біржі «Херсонська універсальна товарна біржа» та Актів про передавання права власності на придбане майно від 18.12.2014р., ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» були видані свідоцтва про право власності на наступне нерухоме майно:
- комплекс, що розташований за адресою: м.Херсон, вул.Смольна, буд.107;
- аптеку, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 156, корп. 6;
- будівлю магазину, що розташована за адресою: м.Берислав Херсонської області, вул.Леніна, буд.293.
15.02.2016р. заставний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулось до господарського суду Херсонської області у справі №5/112-Б-10 із заявою про визнання результатів аукціону від 12.12.2014р. недійсними.
Копія заяви про визнання результатів аукціону від 12.12.2014р. недійсними була направлена також і ТОВу «Партнер Дістрібьюшн» як переможцю аукціону цінним листом з описом вкладення, що підтверджено квитанцією від 15.02.2016р.
Як вбачається з матеріалів оскарження, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» 13.05.2016о., 19.05.2016р. та 02.06.2016р. уклало з ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» договори купівлі продажу нерухомого майна, за якими ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» набуло права власності на спірні об'єкти нерухомості. Вказані обставини підтверджуються Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії яких наявні в матеріалах оскарження ухвали - арк.73-78.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017р. по справі №5/112-б-10 визнано недійсними результати аукціону від 12.12.2014р. з продажу майна МПП «Таврія».
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов законних висновків з огляду такого.
ТОВ «Імпреза-Плюс» як власнику нерухомого майна належать сукупність речових прав на це майно, що складають правомочності власника (володіння, користування, розпорядження), при цьому без прийняття заходів до забезпечення заяви ліквідатора будуть відсутні будь-які юридичні перешкоди для відчуження скаржником спірних об'єктів нерухомості іншим особам, та, відповідно, набуття ними права володіння спірними об'єктами нерухомості.
Отже враховуючи ймовірність подальшого відчуження спірного майна ТОВом «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» іншим особам, що може зробити неможливим виконання рішення суду (у разі задоволення позову) саме в частині витребування майна у ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» на підставі ст.388 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що невжиття запропонованих ліквідатором заходів, у разі задоволення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння, може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення, яке буде прийнято у справі, а виконання рішення суду в такому разі може не призвести до фактичного захисту прав та інтересів як кредиторів, так і самого боржника.
Колегія суддів зазначає, що обрані заходи забезпечення заяви співвідносяться з предметом позову, існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом вимоги ліквідатора, а тому вжитий судом захід до забезпечення заяви спроможний забезпечити права та інтереси сторін у справі у разі задоволення заяви.
Також суд першої інстанції правомірно за власною ініціативою (що узгоджується із приписами ст.66 ГПК України) з метою вжиття заходів до забезпечення позову заборонено органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов'язані з реєстрацією прав та обтяжень на нерухоме майно.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду такого.
Скаржник у своїй скарзі, крім іншого, посилається на те, що ані в Законі про банкрутство (незалежно від його редакції), ані в інших законодавчих актах України не передбачено право ліквідатора бути стороною у господарському процесі замість юридичної особи-банкрута, керівником якої він є; згідно із ст.66 ГПК України господарський суд має право вжити передбачених ст.67 ГПК України заходів до забезпечення позову за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. Отже подібна заява не підлягала задоволенню ні за яких обставин, оскільки суд невірно визначився з особою позивача.
Відповідно до п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи ту обставину, що постанова про визнання Малого приватного підприємства «Таврія» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по справі №5/112-Б-10 прийнята 04.05.2012р. і на цей час боржник знаходиться у процедурі ліквідації, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство) в редакції, яка була чинною до 19.01.2013р., окрім питань, які регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, до яких застосовуються норми Закону в його останній редакції.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції закону, яка діяла до 19.01.2017р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.
Отже заява про витребування майна та визнання права власності за МПП «Таврія» правомірно подана ліквідатором Акопяном Г.Г. як особою, до якого перейшли права керівника юридичної особи.
Визначення у позовній заяві позивача як «Ліквідатор МПП «Таврія» арбітражний керуючий Акопян Г.Г.» не свідчить про те, що Акопян Г.Г. особисто як фізична особа виступає стороною по справі, оскільки позовна заява подана ним як особою, до якої перейшли права керівника юридичної особи МПП «Таврія».
Тому суд першої інстанції правомірно вжив заходів до забезпечення позову за заявою сторони - МПП «Таврія», яка подана ліквідатором МПП «Таврія» Акопяном Г.Г.
Усі інші доводи ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» зводяться до незгоди скаржника з прийняттям судом першої інстанції до розгляду заяви ліквідатора банкрута МПП «Таврія» арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство.
Разом з цим, за приписами ч.1 ст.106 ГПК України ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.2 ст.106 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже доводи апеляційної скарги в частині незгоди із прийняттям заяви до провадження по даній справі можуть бути включені ТОВ «ІМПРЕЗА-ПЛЮС» при оскарженні рішення за наслідками розгляду заяви (у випадку задоволення вимог) та не можуть досліджуватись під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову від 07.04.2017р.
Вивчивши доводи скаржника стосовно численних порушень норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів встановила, що вони не стосуються безпосередньо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, тобто ст.ст.66,67 ГПК України.
При цьому їх обґрунтованість повинна перевірятись поза межами предмета даного апеляційного розгляду, при перегляді судового рішення, ухваленого за результатами вирішення спору за заявою ліквідатора Акопяна Г.Г.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів залишає оскаржену ухвалу від 07.04.2017р. без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.04.2017р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 15.06.2017р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Таран С.В.
Суддя Савицький Я.Ф.