04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" червня 2017 р. Справа№ 910/206/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників:
від позивача (апелянта): Печерний С.Л. - за довіреністю №6-49 від 10.01.2017р.
від відповідача: Куницький В.В. - за довіреністю №14-129 від 13.05.2014р. та Сидоренко В.В. - представник по довіреності № 14-73 від 14.04.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р.
у справі №910/206/17 (суддя Привалов А.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 94609725,90 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника, оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Крім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини і як наслідок, невідповідністю висновків обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Отрюха Б.В., Скрипки І.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. у справі № 910/206/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2017р.
14.06.2017р. до відділу документального забезпечення та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. по справі № 910/206/17 без змін.
Присутній в судовому засіданні 14.06.2017р. представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав викладених у ній та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, з урахуванням поданого 14.06.2017р. відзиву, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
14.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (за договором - Газотранспортне підприємство, надалі по тексту - позивач) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (за договором - замовник, надалі по тексту - відповідач) 31.01.2014р. було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1402000251-ТБ (надалі по тексту - договір), згідно п.1 якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами цього договору.
При цьому, між позивачем та відповідачем також були укладені додаткові угоди до договору № 1 від 03.12.2014р. та № 2 від 25.12.2015р., умовами яких сторони погоджували зміни щодо річного планового обсягу транспортування газу та строку дії договору.
Послуги з транспортування газу оформлюються позивачем і відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (надалі по тксту - акти наданих послуг). У випадку, якщо відповідач та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу позивача, кількість протранспортованого позивачем газу відповідачу та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо відповідач та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу відповідачу та/або його споживачам (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, позивач до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє відповідачу два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача.
Згідно п.п. 3.3. та 3.4. договору, замовник протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства України. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства.
Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з Газотранспортним підприємством.
Відповідно до п.3.3 договору, відповідач протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний повноваженим представником та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних позивача.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, звертаючись до місцевого господарського суду з позовом позивач зазначив, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 608372561,57 грн., зокрема, у січні-лютому 2014 року та січні-березні 2016 року.
Відповідач в порушення зазначених умов договору, за твердженням позивача, здійснив лише часткову оплату послуг на загальну суму 603021558,30 грн., однак не оплатив послуги з транспортування газу в період лютий-березень 2014 року, січень-квітень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року та січні 2016 року на суму 5351003,27 грн.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов п. 3.3 договору відмовився від підписання актів наданих послуг № 02-14-1402000251-ТБ/КОР/ТБ8 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 6884,30 грн., № 03-14-1402000251- ТБ/КОР/ТБ6 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 3204,40 грн.. № 01-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ9 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 28383,72 грн., № 01 -15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ8 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 542290,69 грн., № 02-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ5 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 22759,40 грн., № 02-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ4 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 26475,46 грн., № 03-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБЗ від 31.05.2016р. на суму в розмірі 15576,79 грн., № 04-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ4 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 6824,52 грн., № 10-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ5 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 71574,60 грн., № 11-15-1402000251- ТБ/КОР/ТБ4 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 245570,33 грн., № 12-15-1402000251-ТБ/КОР/ТБ4 від 31.05.2016р. на суму в розмірі 302180,27 грн., № 01-16-1402000251-ТБ/КОР/ТБ7 від 31.08.2016р. на суму в розмірі 999423,06 грн., № 01-16-1402000251-ТБ//ТБЗ від 31.01.2016р. на суму в розмірі 5095019,99 грн., № 01-16-1402000251-ТБ/КОР/ТБ6 від 31.03.2016 на суму в розмірі 16318,14 грн. (всього на суму 5351003,27 гривень), та повернув їх листами від 17.02.2016р. за № 6-19-16, від 17.03.2016р. за № 6-1414/1.2-16, від 18.04.2016р. № 6-2182/1.2-16, від 02.06.2016р. № 6-3795/1.2-16 (копії яких наявні в матеріалах справи) в яких вказав, що відповідач відмовляється від підписання актів, оскільки обсяги природного газу в актах не відповідають фактично оформленим обсягам відповідно до актів реалізації природного газу між відповідачем та його споживачами.
На думку позивача, наведені розбіжності між ним та відповідачем щодо підписання актів не були урегульовані відповідно до умов договору або в судовому порядку, а тому згідно з абзацом другим п.3.3 договору до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних позивача, що відображені, зокрема, в оформлених позивачем актах наданих послуг. Факт відмови Відповідача від підписання зазначених актів про надані послуги за договором не звільняє відповідача від зобов'язання здійснення оплати таких послуг у строки, передбачені договором.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 5351003,27 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 65238305,06 грн. - пені, 6038081,10 грн. - 3 % річних та 17982336,47 грн. - інфляційних втрат.
Дослідивши наявну в матерілах справи засвідчину належним чином копію укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу трубопроводами № № 1402000251-ТБ від 31.01.2014р.та проаналізувавши її зміст, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що послугу транспортування природного газу відповідачу не було надано і саме тому останнім не підписано відповідні акти про надання послуг.
Як зазначає позивач, транспортування останнім по договору обсягів природного газу по неоформлених актах наданих послуг було здійснено для споживачів відповідача, якими згідно з п.3 розділу "Терміни та визначення" договору є суб'єкти господарювання (юридичні або фізичні особи-підприємці), які виробляють теплову енергію, зокрема із застосуванням блочних (модульних) котелень, установлених на даху та прибудовах (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, крім населення та релігійних відповідач надає послуги з постачання природного газу на підставі відповідних договорів (надалі по тексту - споживачі відповідача).
Відповідач здійснював постачання таких обсягів природного газу для споживачів відповідача на виконання функцій гарантованого постачальника до 01.10.2015р., а з 01.10.2015р. та часу також звернення до місцевого господарського суду із відповідним позовом, і функцій суб'єкта господарювання, на якого покладаються спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг відмовити своїм споживачам у постачанні обсягів природного газу, які були фактично протранспортовані позивачем по непідписаних актах наданих послуг.
Судова колегія вважає, що наведені обов'язки відповідача щодо постачання природного газу споживачам відповідача були покладені на нього відповідно до приписів наступних нормативно-правових актів:
- п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", згідно якого гарантованим постачальником було визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу, крім випадків, визначених ч. 7ст. 12 цього Закону (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону) (до втрати чинності Закону 01.10.2015р.);
- п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2012р. № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом (функції здійснювались до втрати чинності Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" 01.10.2015);
- ст. 18 Закону України "Про ринок природного газу", згідно з якою, зокрема, передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, вибір суб'єкта або суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника (такі функції Відповідач почав здійснювати з дня вступу в дію Закону 01.10.2015);
- п.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001р. № 1729 було установлено, що потреба в природному газі установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, задовольняється з ресурсів імпортованого природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (до втрати чинності постанови 13.07.2016р.);
- на виконання ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінет Міністрів України постановою від 01.10.2015р. № 758 затвердив Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), згідно з пп. 4 п. 3 якого, цим Положенням покладається, зокрема, обов'язок НАК "Нафтогаз України" (відповідача) постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення (положення діють з 01.10.2015р. - дня прийняття постанови та вступу в дію Закону України "Про ринок природного газу").
Враховуючи вищезазначені приписи нормативно-правових актів, відповідач не мав права відмовити своїм споживачам по договору в постачанні природного газу, а позивач не міг припинити надання відповідних послуг транспортування таких обсягів природного газу, а відтак, позивачем за неоформленими актами наданих послуг, було забезпечено подання до газотранспортної системи в лютому, березні 2014 року, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2015 року, січні 2016 року необхідні та достатні для цього обсяги природного газу, з метою їх подальшого фактичного транспортування позивачем споживачам відповідача, в тому числі споживачам за договором.
З огляду на вищевикладене, позивач вказує, що факт подання відповідачем наведених обсягів природного газу до газотранспортної системи доводить факт транспортування таких обсягів природного газу позивачем, в тому числі для споживачів відповідача за договором по неоформлених актах на загальну суму 5351003,27 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів відхиляє вказані твердження позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1. ч.2 ст.12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.
На думку судової колегії, зазначені норми Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вказують, що постачання природного газу, в тому числі гарантованим постачальником, можливе лише на підставі укладеного договору, обов'язкові умови якого мають відповідати типовому договору, тобто, виконати свої функції і обов'язки (поставити природний газ) гарантований постачальник може лише за умови наявності укладеного договору постачання природного газу.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012р. №705 є замовником послуг транспортування, який має статус гарантованого постачальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Положення на відповідача, як суб'єкта ринку природного газу, покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за цінами, на умовах та у порядку, що визначені п. 15-17 цього Положення. З 14.12.2016р. Кабінетом Міністрів України також покладено на НАК "Нафтогаз України" обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються з державного бюджету.
Згідно з п. 17 Положення, постачання природного газу відповідачем виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Обов'язок, передбачений п.п. 4 п. 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 01.04.2017 року за умови, зокрема, укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства, а відтак, за відсутності укладеного договору постачання природного газу між виробником теплової енергії та НАК "Нафтогаз України", в останньої не виникає обов'язку постачати природний газ.
Дослідивши наявний в матеріалах справи наданий позивачем Перелік підприємств ТЕК, щодо яких неоформлені акти між позивачем та відповідачем, колегією суддів відзначається, що матеріали справи не містять доказів, що зазначені у вказаному переліку підприємства ТЕК є споживачами НАК "Нафтогаз України", а також, що між НАК "Нафтогаз України" та цими підприємствами укладено договори на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання бюджетним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.
Крім того, на думку апеляційного суду, матеріали справи не містять доказів, що НАК "Нафтогаз України" замовляла у ПАТ "Укртрансгаз" послуг на транспортування природного газу для підприємств, які не мають з НАК "Нафтогаз України" укладених договорів на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання бюджетним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання, а тому, підприємства ТЕК, які зазначені позивачем у наданому ним Переліку та щодо яких неоформлені акти між ПАТ "Укртрансгаз" і НАК "Нафтогаз України", не є споживачами відповідача, так як останній не укладав з цими виробниками теплової енергії договорів на постачання природного газу.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у НАК "Нафтогаз України" не існувало зобов'язання перед зазначеними у Переліку виробниками теплової енергії постачати природний газ ані в якості гарантованого постачальника, ані в якості постачальника "останньої надії", ані в якості суб'єкта ринку природного газу, на якого покладено виконання спеціальних обов'язків. Доказів, які б спростовували зазначений висновок матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.
Приписами п. 2.1 договору передбачено, що підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (надалі по тексту - оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (наалі по тексту - підтверджені обсяги).
Відповідно до п. 2.7 договору, Газотранспортне підприємство забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС за умови надходження газу замовника в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в обсягах, зазначених у п. 2.1 договору.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що будь-яка послуга, в тому числі і послуга транспортування, може бути надана лише за завданням замовника. При цьому, апеляційним судом відмічається, що чинне законодавство не передбачає примусового надання послуг - без відповідного волевиявлення замовника послуги. В даному спорі таке волевиявлення має бути здійснено в порядку, передбаченому п. 2.1 договору, тбто, лише у разі, якщо замовник (відповідач) надав завдання, як передбачено п. 2.1 договору, та за умови надходження газу замовника в магістральні трубопроводи в обсягах, про які йдеться у п.2.1 договору, у Газотранспортного підприємства (позивач) могли б бути підстави забезпечити вихід газу з газотранспортної системи через ГРС, як це прямо передбачено п. 2.7 договору.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів замовлення відповідачем згідно з щомісячними плановими {розрахунковими) балансами надходження та розподілу газу послуг транспортування газу в обсягах, зазначених в актах, на суму 5351003,27 грн. (належним чином засвідчені витяги з планового розподілу природного газу підприємствам теплоенергетики з ресурсів та по прямих договорах Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" наявні в матеріалах справи). Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.
Крім того, на думку судової колегії, матеріали справи не містять доказів підтвердження (оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячних планових (розрахункових) балансів надходження та розподілу газу) наявності у позивача обсягів газу, наведених в актах, які відповідач відмовився підписувати. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді вважає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що обсяги газу, наведені у непідписаних актах, надходили до магістральних газопроводів газотранспортного підприємства з ресурсів позивача, та транспортувались останнім, натомість, непідписані акти не можуть вважатись належними та допустимими доказами надання послуг з транспортування природного газу, оскільки не є первинними документами та не передбачені договором або законом як підстава для розрахунків. Інших доказів на підтвердження надання послуг транспортування обсягів, зазначених в непідписаних актах, матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і апеляіному суду.
Щодо заявлених до стягнення позивачем з відповідача 65238305,06 грн. - пені, 6038081,10 грн. - 3 % річних та 17982336,47 грн. - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.4. договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.
Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу (п. 5.5. договору).
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п. 5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленого алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Рахунки із спеціальним режимом використання наведені у додатку 1 до цього договору.
Остаточний розрахунок замовником за виконані послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами здійснюється після отримання замовником повних (100%) розрахунків за використаний газ підприємствами, що надають послуги з опалення та гарячого водопостачання бюджетним установам та організаціям та іншим споживачам, крім населення та релігійних організацій, а відтак, згідно з умовами договору вартість фактично наданих послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг. При цьому, в залежності від того, чи має замовник статус гарантованого постачальника. Сторони у договорі встановили відповідний порядок і строк оплати фактично наданих послуг.
Колегією суддів відзначається, що за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1402000251-ТБ від 31.01.2014р. (п.3 Розділу "Терміни та визначення") ПАТ "Укртрансгаз" надавав послуги з транспортування магістральними газопроводами природного газу, який постачався відповідачем суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, яка споживається бюджетними установами та організаціями, крім населення та релігійних організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012р. №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, визначено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", а відтак, остання відповідно до зазначеної постанови та умов договору є замовником послуг транспортування, який має статус гарантованого постачальника.
Як вбачається з п.5.5. договору, замовник послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який не є гарантованим постачальником, повинен за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу, здійснити попередню оплату у розмірі 100 відсотків від вартості послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства.
При цьому, замовник, визначений п.5.5. договору, повинен самостійно визначити розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг.
Враховуючи виккладене, на думку колегії суддів, п. 5.5. договору визначено, що саме замовник, який не має статусу гарантованого постачальника, оплачує вартість послуг транспортування природного газу магістральними газопроводами, шляхом внесення на рахунок Газотранспортного підприємства 100 відсотків попередньої оплати. При цьому розмір попередньої оплати розраховується в залежності від планового обсягу газу, а остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг, тобто після визначення вартості фактично наданих Газотранспортним підприємством замовнику послуг, та з урахуванням раніше перерахованих замовником коштів.
Водночас, для замовника, який має статус гарантованого постачальника, сторони у п. 5.6 договору встановили, що якщо замовник є гарантованим постачальником, то він здійснює оплату послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. При цьому, остаточний розрахунок таким замовником за виконані послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами здійснюється лише після отримання цим замовником повних (100%) розрахунків за використаний газ підприємствами, що надають послуги з опалення та гарячого водопостачання бюджетним установам та організаціям та іншим споживачам, крім населення та релігійних організацій.
Порядок і строк оплати послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які встановлені п.5.6. договору для замовника, який є гарантованим постачальником, обумовлені наступним.
Відповідно до ч.1, ч.3, ч.4 ст.191 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; поточний рахунок газотранспортного підприємства; поточний рахунок газорозподільного підприємства; поточний рахунок гарантованого постачальника.
Враховуючи вищевикладене, гарантований постачальник отримує кошти за весь обсяг природного газу, спожитого підприємствами, що здійснюють виробництво теплової енергії, шляхом перерахування вказаними підприємствами цих коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкритих гарантованим постачальником. Після надходження коштів гарантованому постачальнику на його поточні рахунки із спеціальним режимом використання здійснюється розподіл цих коштів згідно з відповідним алгоритмом виключно й на поточний рахунок газотранспортного підприємства.
Таким чином, законодавством встановлено, що гарантований постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з газотранспортним підприємством за послуги транспортування лише після здійснення підприємствами, що надають послуги з опалення та гарячого водопостачання, повних розрахунків за весь обсяг використаного газу.
Як зазначає відповідач, станом на 31.12.2016р., тобто після подання ПАТ "Укртрансгаз" позовної заяви, заборгованість суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, яка споживалась бюджетними установами та організаціями, за спожитий природний газ перед НАК "Нафтогаз України" складала 2291761652,43 грн., з яких 1464579536,36 грн. заборгованість, яка утворилась у 2014 році, 827182116,07 грн. - заборгованість, яка утворилась у 2015 році.
Крім того, наявні в матеріалах справи судові рішення свідчать про існування заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, що споживалась бюджетними установами та організаціями, за спожитий у 2014-2015 роках та у першому кварталі 2016 року природний газ. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 31.12.2016р. у відповідача не наступив строк, встановлений п.5.6. договору, здійснення остаточного розрахунку за фактично надані позивачем послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а отже відповідачем не порушено умов договору в частині прострочення оплати послуг позивача, а тому вимоги позивача щодо стягнення 65238305,06 грн. - пені, 6038081,10 грн. - 3 % річних та 17982336,47 грн. - інфляційних втрат є безпідставними та необґрунтованими, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на той факт, що договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1402000251-ТБ від 31.01.2014р. не містить умови про те, що НАК "Нафтогаз України" зобов'язано повідомити ПАТ "Укртрансгаз" про наявність факту нездійснення йому повної оплати суб'єктами господарювання.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2017 року у даній справі є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. у справі №910/206/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017р. у справі №910/206/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/206/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Б.В. Отрюх
І.М. Скрипка