79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" червня 2017 р. Справа № 914/308/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Бонк Т.Б.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, б/н від 29.03.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/1603/17 від 04.04.2017р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2017р.
у справі № 914/308/16
за позовом: публічного акціонерного товариства “Укрнафта” (ПАТ “Укрнафта”), м. Київ
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
про визнання договору оренди землі поновленим, а додаткової угоди укладеною,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 10-102/а від 10.01.2017р.);
від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 2901-вих-47 від 17.01.2017р.)
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.
У лютому 2016 року ПАТ “Укрнафта” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Львівської міської ради про визнання договору оренди поновленим, а додаткової угоди укладеною.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2016р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. позов ПАТ “Укрнафта” було задоволено повністю.
Постановою ВГС України від 16.11.2016р. касаційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2016р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. було скасовано, справу №914/308/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Направляючи дану справу на новий розгляд, ВГС Украіни в постанові від 16.11.2016р. зазначив, що судами не було надано оцінки тій обставині, що змінилась нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки, внаслідок чого змінився і розмір орендної плати. Також судами не з'ясовано чи було досягнуто сторонами згоди щодо істотної умови договору оренди землі - орендної плати та чи вносились сторонами відповідні зміни в договір щодо визначення розміру орендної плати. На думку ВГСУ, судам при розгляді даної справи необхідно встановити чи наявна згода орендодавця на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які існували до зміни нормативної грошової оцінки землі. Крім цього, під час розгляду справи по суті суду необхідно дослідити питання чинності ухвали Львівської міської ради “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Львова” від 25.12.2014р. № 4250, якою введено в дію з 01.01.2015р. нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова, та з'ясувати чи не скасовано вказаний документ в судовому порядку.
На новому розгляді рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2017р. у справі №909/11/17 (суддя Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір оренди земельної ділянки від 15.06.2011р., зареєстрований у Львівській міській раді 15.06.2011р. за № С-2056 та у відділі Держземагентства у м. Львів 07.12.2012р. за №461010004001124 поновленим, а додаткову угоду №2 до нього укладеною. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ПАТ “Укрнафта” 1 378,00 грн. судового збору.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належним чином користується земельною ділянкою, у встановленому законом порядку повідомив відповідача про намір продовжити дію договору, що підтверджується документально, а відповідач в свою чергу у визначений законом строк не прийняв рішення щодо поновлення договору або відмови у його продовженні, після закінчення строку дії договору, жодних заперечень відповідача щодо поновлення договору оренди землі теж не поступало, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані нею докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що питання щодо надання позивачем в оренду спірної земельної ділянки на сесії ради не розглядалося. А за відсутності такого рішення неможливо зобов'язати Львівську міську раду в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечить вимогам законодавства. Відповідно прийнявши рішення про задоволення позову, суд позбавив Львівську міську раду права щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що ухвалою Львівської міської ради № 4250 від 25.12.2014р. було змінено нормативну грошову оцінку земель м. Львова, а відповідні зміни до діючого договору внесені не було. Відтак визнавати договір оренди поновленим на тих самих умовах, що і були є безпідставіним.
Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 04.04.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено її до розгляду на 16.05.2017р.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.06.2017р.
06.06.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.
Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали повністю.
Позивач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3260/17 від 15.05.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
30.09.2010р. Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3982 “Про користування ВАТ “Укрнафта” земельною ділянкою на вул. Стрийській, 200”, відповідно до якої ВАТ “Укрнафта” передано земельну ділянку площею 0,2384 га на вул. Стрийській, 200, в оренду на 5 років для обслуговування автозаправної станції за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі комерції (а.с. 35 том І).
15.06.2011р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ПАТ “Укрнафта” (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно із умовами якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийській, 200, для обслуговування автозаправної станції. Кадастровий номер ділянки №4610136800:08:005:0043, загальною площею 0,2384 га, у т.ч. під забудовою - 0,0393 га, під твердим покриттям - 0,1801 га, інше - 0,0190 га (а.с. 18-27 том І).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 985 626,24 грн. (положення п. 5 договору).
Згідно п. 8 договору, такий укладено на 5 (п'ять) років до 30.09.2015р.
Факт передачі земельної ділянки відповідачем позивачу підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди (а.с. 28 том І).
У зв'язку з наближенням закінчення строку дії договору, позивач листом № 08.1.19/362 від 22.06.2015р. звернувся до відповідача з повідомленням про намір поновити договір оренди землі від 15.06.2011р. на тих самих умовах і на той самий строк і просив прийняти рішення (ухвалу) ЛМР про поновлення цього договору на той самий строк (5 років) і на тих самих умовах. До листа позивач додав примірник додаткової угоди №2 до договору оренди землі з проханням його підписати (а.с. 36-37 том І).
У відповідь на звернення позивача, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР листом №2403-2вих-718 від 14.07.2015р. повідомило позивача про те, що ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не передбачає автоматичного поновлення договору оренди землі у випадку відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Крім того, ЛМР не приймала рішень про поновлення терміну дії договору оренди землі. Для продовження терміну дії зазначеного договору відповідно до рішення виконкому ЛМР від 08.08.2014р. №605 “Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада” (а.с. 57-58 тос І) позивачу необхідно надати такий перелік документів: заява на ім'я Львівського міського голови; план земельної ділянки масштабу 1:500 із зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями, виконаний ліцензійною спеціалізованою землевпорядною організацією, погоджений з управлінням архітектури департаменту містобудування та відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області (два примірники) та копія плану земельної ділянки, на підставі якого земельна ділянка надавалась в оренду (засвідчена заявником); кадастровий план земельної ділянки з зазначенням загальної площі земельної ділянки, нанесеними червоними лініями, експлікацією земель; висновок управління архітектури департаменту містобудування про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою та копія висновку управління архітектури, на підставі якого земельна ділянка надавалась в оренду (засвідчена заявником); засвідчена копія технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна зразка 1995 року, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”; висновок щодо режиму використання земельної ділянки, виданий управлінням Держкомзему у місті Львів; довідка про справляння плати за землю за 2 роки, що передують даті подання заяви на оформлення землекористування, з вказаними сумами сплати та заборгованості, видана Державною податковою інспекцією відповідного району м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (оригінал); копія договору оренди землі (засвідчена нотаріально); копії статуту підприємства і виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (засвідчені заявником) (а.с. 38-39 том І).
Листом №2403-вих-758/15 від 27.07.2015р. Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР повідомило позивача, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору йому необхідно звернутися з листом-клопотанням щодо продовження такого договору та подати до Центру надання адміністративних послуг перелік необхідних для цього документів (а.с. 40 том І).
В свою чергу, ПАТ “Укрнафта” листом №08.1.19/474 від 31.07.2015р. звернулася до Львівського міського голови, у якому повідомила останнього про те, що вимога Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР про надання додаткових документів для поновлення дії договору оренди землі є неправомірною. На цій підставі товариство просило міського голову поновити договір оренди на тих самих умовах і на той самий строк, а також підписати і засвідчити печаткою додаткову угоду №2 чи надати свої зауваження до неї (а.с. 41-43 том І).
03.08.2015р. ПАТ “Укрнафта” надіслало лист №08.1.19/482 начальнику Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР, в якому повідомило про свою позицію щодо необхідності укладення додаткової угоди до договору оренди землі (а.с. 44 том І).
У листі №08.1.19/740 від 02.11.2015р. до Львівського міського голови ПАТ “Укрнафта” повідомила про необхідність в силу вимог закону укласти додаткову угоду до договору оренди землі без прийняття рішення (ухвали) Львівської міської ради, оскільки договір оренди є поновленим (а.с. 45-47 том І).
Листом №1104-676 від 03.12.2015р. юридичне управління ЛМР повідомило позивача про те, що підставою продовження терміну дії договору оренди землі є ухвала міської ради. Однак, Львівська міська рада не приймала рішень щодо укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 15.06.2011р. №С-2056. Для продовження терміну дії договору ПАТ “Укрнафта” необхідно подати документи згідно переліку (перелік наведено вище) (а.с. 59-60 том І).
Окрім того, як вбачається із переписки сторін, листом від 26.02.2015р. №2403-вих.206/82 Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР повідомило позивача про те, що 25.12.2014р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №4250 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова”, якою вводиться в дію з 01.01.2015р. нова нормативна грошова оцінка земель м. Львова, відтак просило надати відповідні документи для внесення змін до діючого договору оренди землі в частині розрахунку орендної плати за землю (а.с. 53 том І).
У зв'язку з цим, позивач протягом 2015 року - початок 2016 року неодноразово звертався до відповідача із запитом про надання письмової інформації про офіційне оприлюднення ухвали від 25.12.2014р. №4250 відповідно до вимог Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” з посиланням на п. 271.2. ст. 271 ПК України (а.с. 75-94 том І).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Львівська міська рада лише 01.02.2016р. листом №2102-3, 02.02.2016р. листом №1103-14 та 10.02.2016р. листом №01-35 повідомила ПАТ “Укрнафта”, що ухвала Львівської міської ради від 25.12.2014р. №4250 була оприлюднена 25.12.2014р. на офіційному сайті Львівської міської ради (а.с. 90-92 том І).
З огляду на вищенаведені обставини, позивач вважає, що оскільки він у відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі» повідомив відповідача про свій намір продовжувати користуватися земельною ділянкою на договірних засадах, в свою чергу відповідач у місячний термін не направив орендарю лист-повідомлення про прийняте рішення, то відповідно наявні підстави визнати договір оренди земельної ділянки від 15.06.2011р. поновленим, а додаткову угоду № 2 укладеною.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Згідно ст. 31 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Положеннями ст. 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Як зазначив Верховний Суд України у постановах №3-312гс16 від 25.05.2016р., №6-10цс15 та №6-219цс14 від 25.02.2015р. стаття 33 ЗУ “Про оренду землі” фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі положень частин 1-5 цієї статті та на підставі положення частини 6 цієї статті.
Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
При цьому, законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
У відповідності до ч.ч. 8, 9 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору, адже більш ніж за 2 місяця до закінчення строку його дії, ПАТ “Укрнафта” направляло Львівській міській раді лист про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди. Таким чином, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору.
В свою чергу, Львівська міська рада після отримання листа позивача зобов'язана була протягом місяця розглянути це повідомлення, прийняти рішення та укласти додаткову угоду або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору.
Однак, в матеріалах справи відповідне рішення Львівської міської ради відсутнє.
Натомість, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин листами повідомляло позивача, що питання про продовження терміну оренди землі розглянуто, однак для його вирішення ПАТ “Укрнафта” слід надати додатково ряд документів.
При цьому, колегія суддів вважає посилання відповідача на правомірність вимоги Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР щодо надання додаткових документів, перелік яких встановлено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.08.2014р. №605 “Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада”, не відповідає ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, оскільки у даній правовій нормі не передбачено обов'язку орендаря надавати такі документи. До аналогічного правового висновку дійшов ВГС України у постанові від 20.04.2016р. у справі №914/4451/14.
Оскільки Львівська міська рада протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не повідомила орендаря ПАТ “Укрнафта” про заперечення у поновленні договору оренди землі, як того вимагає ч.5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, на підставі ст. 33 Закону України “Про оренду землі”.
Щодо твердження скаржника про те, що підставою для укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії оренди є відповідне рішення міської ради, оскільки таке Львівською міською радою не приймалося, відповідно відсутні підстави вважати договір поновлений, то колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Проте, всупереч наведеним положенням Закону України “Про оренду землі”, відповідачем не було прийнято ні рішення про поновлення Договору на новий строк, ні рішення про відмову в поновленні та направлено позивачу листа-повідомлення про прийняти рішення.
При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що листом від 14.07.2015р. №2403-2вих-718 Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР повідомило позивача про зміну нормативної грошової оцінки землі, а відтак і про необхідність в підписанні змін до договору в частині орендної плати. У зв'язку з тим, що такі зміни підписано не було, на думку відповідача, договір оренди припинив свою дію.
Зокрема, як вбачається із вказаного листа, його зміст зводиться лише до необхідності подання позивачем додаткових документів. Також в цьому листі зазначається, що Львівською міською радою прийнято ухвалу від 25.12.2014р. “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова”, якою введено в дію з 01.01.2015р. нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова. Разом з тим, вказаний лист не містить як жодних пропозиції, щодо зміни договору оренди в частині розміру орендної плати, так і жодних заперечень щодо продовження строку дії договору.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач листом від 14.07.2015р. №2403-2вих-718 не висловлював жодних пропозицій щодо внесення змін до договору в частині орендної плати чи заперечень щодо продовження строку дії договору.
Вищим господарським судом України, направляючи дану справу на новий розгляд, в постанові від 16.11.2016р. зокрема зазначив, що судами не було надано оцінки тій обставині, що змінилась нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки, внаслідок чого змінився і розмір орендної плати. Також судами не з'ясовано чи було досягнуто сторонами згоди щодо істотної умови договору оренди землі - орендної плати та чи вносились сторонами відповідні зміни в договір щодо визначення розміру орендної плати.
Виконуючи вказану вказівки ВГСУ, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, 25.12.2014р. Львівською міською радою прийнято ухвалу “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова”, згідно умов якої вводилася в дію з 01.01.2015р. нова нормативна грошова оцінка земель м. Львова.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 50 ЗУ “Про місцеве самоврядування в України”, секретар сільської, селищної, міської ради забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”, забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності.
Так, ч. 5 ст. 12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” передбачено, що акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Згідно з п. 271.2 ст. 271 ПК України (в редакції, котрій діяла на момент прийняття ЛМР ухвали від 25.12.2014р. №4250), рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення у друкованому засобі масової інформації ухвали Львівської міської ради від 25.12.2014р. №4250 відбулося у номері газети “Ратуша” число 3 (1770) 28 січня - 3 лютого 2016 (а.с. 95 том І).
Враховуючи наведене, нова нормативна грошова оцінка земель м. Львова, затв. ухвалою Львівської міської ради від 25.12.2014р. №4250, повинна застосовуватися з 01.01.2017 року, а не з 01.01.2015р., оскільки її офіційне оприлюднення в ЗМІ відбулося у січні 2016 року (тобто до 15.07.2016р.). Таким чином, з огляду на імперативні положення п. 271.2 ст. 271 ПК України, а також те, що ухвала №4250 була прийнята лише 25.12.2014р. у відповідача не було правових підстав зазначати в ній, що нова нормативна грошова оцінка земель вводиться в дію з 01.01.2015р.
З приводу чинності ухвали Львівської міської ради від 25.12.2014р. № 4250, суд зазначає, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2016р. у справі №461/6647/15-а, вказана ухвала була визнана незаконною та нечинною з моменту її прийняття (а.с. 79-89 том ІІ). Зазначена постанова оскаржена Департаментом містобудування Львівської міської ради до Львівського апеляційного адміністративного суду, проте станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, розгляд даної апеляційної скарги ще не завершений.
На переконання суду, в даному випадку факт чинності/нечинності ухвали Львівської міської ради від 25.12.2014р. №4250, немає вирішального значення при прийнятті рішення у справі, оскільки судом було встановлено, що застосування нової нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки при розрахунку орендної плати (у зв'язку з оприлюдненням ухвали лише в січні 2016р.), станом на момент припинення договору та звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору було безпідставним.
З приводу наявності згоди Львівської міської ради на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, то така згода відсутня, у зв'язку з чим і існує даний спір. Разом з тим, згідно зазначеної вище усталеної практики Верховного Суду України, відсутність цієї згоди не належить до підстав для відмови в поновленні дії договору на новий строк, оскільки для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Як зазначалось вище, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки закінчився 30.09.2015р., жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять, а відповідачем не зазначено, натомість наявна в справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача, не було реалізовано виключно з формальних підстав не прийняття рішення на сесії міської ради. Крім того, після закінчення строку договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.
Одночасно колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Крім того, частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
З огляду на зазначені вище обставини справи та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2017р. у справі № 914/308/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу повернути до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Т.Б. Бонк
ОСОБА_1