04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" червня 2017 р. Справа№ 910/18747/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Куксова В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 05.12.2016р.
відповідач: не з'явився
від відповідача: Купріянчук А.П. - адвокат, договір б/н від 07.06.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р.
у справі № 910/18747/16 (суддя Отрош І.М.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 25 134,32 грн.
В судовому засіданні 07.06.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У жовтні 2016р. Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 25 134,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору №108 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва від 14.05.2010р. не у повному обсязі сплатив розмір пайової участі у заходах благоустрою за період з травня 2010р. по грудень 2010р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25 134,32 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р. у справі №910/18747/16 позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" грошові кошти у розмірі 25 134,32 грн. та 1378,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 12.04.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2017р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.05.2017р., відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.06.2017р.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.06.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.06.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач особисто в судове засідання апеляційної інстанції 07.06.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки в судовому засіданні присутній його представник, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.05.2010р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (партнер) укладено Договір №108 (далі договір) про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва, відповідно до п.2.1 якого партнер розробляє детальну програму та графік виконання робіт з покращення стану та розвитку об'єкту благоустрою в межах визначеної території.
Відповідно до п. 2.3 договору підприємство закріплює за партнером об'єкт благоустрою для розробки, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку території, а також для пайової участі у необхідних для виконання договору заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання, за умови надання погодження підприємством.
Згідно п. 2.4 договору партнер, використовуючи рекреаційне обладнання та споруди в межах об'єкту благоустрою, надає послуги населенню рекреаційного, оздоровчого та розважального характеру.
Відповідно до п. 2.5 договору партнер забезпечує безпечність, справність рекреаційного обладнання та споруд, за власні кошти повністю (в тому обсязі, в яком це вимагає даний вид обладнання чи даний вид рекреаційних послуг, експлуатується згідно з нормативами, стандартами чи іншими технічними документами України) забезпечує та несе відповідальність за дотримання техніки безпеки використання таких споруд та рекреаційного обладнання при наданні послуг населенню.
Згідно п. 2.7 договору підприємство закріплює за партнером об'єкт благоустрою, на якому партнер впроваджує програми з благоустрою та розвитку території згідно з додатками до цього договору, здійснює заходи благоустрою та приймає у цих заходах пайову участь.
Відповідно до п. 2.10 договору місце розташування об'єкту благоустрою: м. Київ, вул. Прирічна, зона відпочинку "Африка".
За умовами п. 3.2.11 договору партнер зобов'язаний вчасно сплачувати пайову участь у благоустрої території об'єкту благоустрою.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата здійснюється на підставі даного договору в безготівковій формі шляхом перерахування 100% плати на розрахунковий рахунок підприємства згідно з додатками до цього договору.
Строк дії вказаного договору встановлено до 30.09.2012р. (п. 7.1 договору).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок зі сплати розміру пайової участі у заходах благоустрою за Договором № 108 від 14.05.2010р. за період з травня 2010р. по грудень 2010р., сплативши лише 5000,00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 25 134,32 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що укладений між сторонами договір №108 від 14.05.2010р. є договором про спільну діяльність на умовах простого товариства відповідно до ст. 1130 ЦК України, з чим колегія суддів також погоджується, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу пайові внески (розмір пайової участі) у період з травня 2010р. року по грудень 2010р.
Апелянт зазначає, що в процесі виконання договору відповідач переконався у господарській недоцільності спільної діяльності з позивачем, а тому відмовився від участі за договором простого товариства та припинив дію договору шляхом припинення оплати пайових внесків.
Згідно п.4 ч.1 ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Відповідно до ч.2 ст.1142 ЦК України учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.
Положенням п.3.2.16 договору встановлено обов'язок відповідача негайно інформувати позивача, до 5 днів від настання зміни, у письмовій формі про будь-які зміни свого юридичного статусу, в т.ч. зміни назви, юридичної чи фактичної адреси, системи оподаткування та інших обставин, які можуть вплинути на виконання умов даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам закону та договору, із заявою чи вимогою про розірвання, припинення спірного договору чи про відмову від подальшої участі у спільній діяльності в 2010р. до позивача не звертався, у зв'язку з чим колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо припинення дії договору з моменту припинення відповідачем оплати пайових внесків необґрунтованими.
Згідно п. 4.1 договору розміри та форма оплати пайової участі (що включає в себе компенсацію податку на землю) у заходах благоустрою закріпленої за партнером прилеглої території встановлюється в Додатку № 2 до цього договору та сплачується партнером до 10 числа місяця, наступного за звітним. При нарахуванні до сплати партнеру пайової участі враховується офіційний індекс інфляції.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору № 108 від 14.05.2010р. місцем розташуванням об'єкту благоустрою є: м. Київ, вул. Прирічна, зона відпочинку "Африка"; загальна площа об'єкту благоустрою, який закріплюється за партнером для здійснення заходів благоустрою, становить 100 кв.м.; розмір грошової суми пайової участі (з ПДВ) партнера у заходах благоустрою території станом на дату заключення договору становить 5000 грн. 00 коп. на місяць у період з 15 травня по 30 вересня, а в період з 01 жовтня по 14 травня - 2500 грн. 00 коп. протягом всього терміну дії договору і в подальшому нараховується з урахування офіційного індексу інфляції; пайова участь сплачується партнером до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Додатком № 3 до Договору № 108 від 14.05.2010р. сторони погодили, що розмір пайової участі становить 5000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 833 грн. 33 коп., в місяць в період з 15 травня по 30 вересня, а в період з 01 жовтня по 14 травня - 2500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 416 грн. 67 коп. протягом всього терміну дії договору і в подальшому нараховується з урахуванням офіційного індексу інфляції.
Враховуючи встановлений у Договорі № 108 від 14.05.2010р. та додатках до нього конкретний розмір місячної пайової участі у заходах благоустрою, який підлягає сплаті відповідачем (партнером) - 5000,00 грн. на місяць у період з 15 травня по 30 вересня, а в період з 01 жовтня по 14 травня - 2500,00 грн., беручи до уваги відсутність доказів припинення дії вказаного договору у заявлений позивачем період (з травня 2010р. по грудень 2010р.), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у травні 2010 року відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 2741 грн. 94 коп., у червні 2010 року - 4970 грн. 00 коп., у липні 2010 року - 4950 грн. 12 коп., у серпні 2010 року - 4940 грн. 22 коп., у вересні 2010 року - 4999 грн. 50 коп., у жовтні 2010 року - 2500 грн. 00 коп., у листопаді 2010 року - 2512 грн. 50 коп. та у грудні 2010 року - 2520 грн. 04 коп., що разом становить 30 134,32 грн. (з урахуванням умов договору щодо розрахунку розміру пайової участі за кожен місяць, з урахуванням індексу інфляції).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначний відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи, що умовами Договору № 108 від 14.05.2010р. визначений строк сплати відповідачем місячних розмірів пайової участі у заходах благоустрою - до 10 числа місяця, наступного за звітним, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу розмір пайової участі за травень 2010 року у розмірі 2741 грн. 94 коп. у строк до 10.06.2010; за червень 2010 року у розмірі 4970 грн. 00 коп. - у строк до 10.07.2010; за липень 2010 року у розмірі 4950 грн. 12 коп. - у строк до 10.08.2010; за серпень 2010 року у розмірі 4940 грн. 22 коп. - у строк до 10.09.2010; за вересень 2010 року у розмірі 4999 грн. 50 коп. - у строк до 11.10.2010 (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України); за жовтень 2010 року у розмірі 2500 грн. 00 коп. - у строк до 10.11.2010; за листопад 2010 року у розмірі 2512 грн. 50 коп. - у строк до 10.12.2010; за грудень 2010 року у розмірі 2520 грн. 04 коп. - у строк до 10.01.2011.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не в повному обсязі сплатив позивачу розміри пайової участі у заходах благоустрою за Договором № 108 від 14.05.2010р. за вказаний період (з травня по грудень 2010 року), сплативши 17.05.2010 лише 5000,00 грн. (призначення платежу - за Договором № 108 від 14.05.2010), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача станом на 17.05.2010р., копія якої міститься у матеріалах справи.
Судом встановлено, що сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. були зараховані позивачем як сплата розміру пайової участі за травень 2010р. на суму 2741,94 грн. (у повному обсязі) та як сплата розміру пайової участі за червень 2010 року на суму 4970 грн. 00 коп. (частково на суму 2258 грн. 06 коп.) - відповідно до долученої позивачем до позовної заяви оборотно-сальдової відомості за період з 14.05.2010 по 31.12.2010р.
Суд вважає обґрунтованим порядок зарахування сплачених відповідачем грошових коштів, здійснений позивачем, з огляду на незазначення відповідачем чіткого призначення платежу (конкретного місяця сплати розміру пайової участі), а зазначення лише Договору № 108 від 14.05.2010.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Беручи до уваги загальний розмір грошових коштів, який підлягав сплаті відповідачем за період з травня 2010р. по грудень 2010р. (розмір пайової участі у заходах благоустрою) - 30 134,32 грн., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів, що становить 5000,00 грн., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заборгованість відповідача зі сплати розміру пайових внесків у заходах благоустрою за період з травня 2010р. по грудень 2010р. становить 25 134,32 грн.
Доказів сплати 25134,32 грн. відповідачем суду не надано, а матеріали справи не містять.
Наявність та обсяг заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у розмірі 25134, 32 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які не були спростовані відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 25134,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Одночасно колегія суддів зазначає, що дію спірного договору було припинено позивачем у зв"язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов"язань лише з 31.12.2010р. згідно наказу №1/2 від 04.01.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.
При цьому помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.ст. 901, 903 ЦК України не призвело до прийняття невірного за своєю суттю рішення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/18747/16 та призначено її розгляд на 04.11.2016р., а ухвалою від 04.11.2016р, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.11.2016р.
Як вбачається з матеріалів справи, ні відповідач, ні його представник у судове засідання 22.11.2016р. не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, своїм правом на подачу відзиву не скористалися, про причини неявки у судове засідання не повідомили, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 18.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 10.11.2016р. поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 10.11.2016р. не було вручено під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).
Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. про порушення провадження у даній справі була надіслана на адресу відповідача, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 18.10.2016, та була повернута відправнику у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку та поштовим конвертом, в якому надсилалось поштове відправлення.
Отже, судом правомірно було розглянуто справу у відсутність відповідача, належним чином повідомленого про день, час та місце розгляду справи, у зв"язку з чим відсутні передбачені п.2 ч.3 ст.104 ГПК України підстави для скасування оскаржуваного рішення суду.
Що стосується заявлених відповідачем в апеляційній скарзі вимог про застосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення заборгованості за період з травня 2010р. по грудень 2010р. в розмірі 25 134,32 грн. позивач звернувся в жовтні 2016р., тобто з пропуском 3-річного строку, визначеного законом для звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Приймаючи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, в судові засідання не з"явився, відзив із письмовими запереченнями не подав, про застосування наслідків спливу строку позовної давності місцевому господарському суду не заявив, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для відмови в позові із застосування наслідків спливу позовної давності.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р. у справі № 910/18747/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р. у справі №910/18747/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/18747/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
В.В. Куксов