29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" червня 2017 р.Справа № 924/355/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" м.Хмельницький
до Квартирно-експлуатаційного відділу, м.Хмельницький
про стягнення 2 455 899,21 грн.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 9-0317 від 01.03.2017р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 601 від 03.02.2017р.
Суть: з перервою в судовому засіданні
Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь 2 306 605,91 грн., з яких: 2 184 181,23 грн. основного боргу, 2 328,86 грн., інфляційних втрат, 11 650,01 грн. 3% річних, 108 445,81 грн. пені.
Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору відносно строків оплати поставленого газу. Нарахування інфляційних та річних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦК. Стягнення пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування.
29 травня 2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, в якій позивач просить стягнути з відповідача 2 455 899, 21 грн.,: 2 184 181, 23 грн. основний борг, 189 195, 52 грн. пеня, 61 738, 59 грн. інфляційні, 20 783, 87 грн. 3% річних.
Вказане збільшення заявлено у зв'язку донарахуванням пені, річних і інфляційних за період з 6 квітня 2017 року по 23 травня 2017 року.
В поясненнях від 8 червня 2017 року позивач вказує, що твердження відповідача про те, що поставка на 2 184 181, 23 грн. є позадоговірною (оскільки проведена поза умовами договору) не може враховуватися при розгляді справи, оскільки воно спростовується доданими у справу актами прийому - передачі газу, де вказано, що вони оформлені по договору № 114107PSСТАВ016 від 22 січня 2016 р. В зв'язку з цим неправильними є і твердження відповідача про неправомірність нарахування на цю суму пені, інфляційних і річних.
Представник позивача в судовому засіданні позов, з урахуванням збільшення, підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідач у письмовому відзиві вказує таке.
Для квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин та військових комісаріатів теплоносієм (природним газом), 22.01.16 року між КЕВ м. Хмельницький та ТОВ „Хмельницькгаз збут” укладено договір №114107PSСТАВ016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів строком до 31.12.2016 року. З метою продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі товарів в обсязі, що не перевищує 20% від вартості, визначеної договором, 30.12.16 року між сторонами була підписана додаткова угода №2.
Відповідно до Закону України „Про публічні закупівлі”, КЕВ м. Хмельницький протягом січня - лютого 2017 року була проведена процедура закупівлі „відкриті торги” для закупівлі природного газу на 2017 рік. На веб-порталі Уповноваженого органу оголошення було розміщено 19.01.17.
На період проведення процедури закупівлі, відповідно до Закону України „Про публічні закупівлі”, КЕВ м. Хмельницький були укладені з ТОВ „Хмельницькгаз збут” додаткові угоди (ДУ №2 від 30.12.2016р., ДУ №3 від 03.01.2017р.) на закупівлю товару (природного газу) в обсязі 20% від минулорічних тендерних договорів. Однак, у зв'язку із значним зростанням цін та збільшенням споживання природного газу через нижчу температуру повітря у січні 2017 року, порівнюючи з січнем 2016 року, КЕВ м. Хмельницький вистачило коштів лише на часткове погашення заборгованості за січень 2017р., що стало наслідком виникнення перед ТОВ „Хмельницькгаз збут” заборгованості за січень місяць в сумі 2 184 181, 23 грн.
Водночас, обмежити всі військові частини в постачанні природного газу (одразу після закінчення договірних відносин в середині січня 2017 року), як це пропонувалося ПАТ „Хмельницькгаз”, КЕВ м. Хмельницький не міг, оскільки об'єкти споживання природного газу належать Міністерству оборони України і включені в перелік військових об'єктів, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 р. № 554-р. не підлягають відключенню. Більше того, це могло спричинити надзвичайну ситуацію - залишення в зимовий період всіх військових частин та військових комісаріатів без тепла.
Тому, з метою недопущення припинення газопостачання до всіх військових частин та убезпечення виникнення напруги серед військовослужбовців у зв'язку із його відключенням, КЕВ м. Хмельницький звернувся до ПАТ „Хмельницькгаз” з проханням продовжити постачання газу до моменту проведення тендеру та укладання договору з його переможцем. Водночас, на попередження ПАТ „Хмельницькгаз” щодо припинення газопостачання, КЕВ м. Хмельницький відповідав гарантійними листами: №514 від 31 січня 2017 року, №640 від 8 лютого 2017 року, №696 від 14 лютого 2017 року, №774 від 22 лютого 2017 року, №830 від 28 лютого 2017 року, в яких просив лояльно віднестись до ситуації, яка складалась у зв'язку із проведенням процедури закупівлі та гарантував оплату за спожитий природний газ.
В свою чергу, ТОВ „Хмельницькгаз збут” участі у відкритих торгах із незрозумілих на те причин не взяв.
При цьому, підтвердити обсяг природного газу для потреб КЕВ м. Хмельницький не було можливості через заборону, встановлену законодавством (ЗУ „Про публічні закупівлі”, ст.48 Бюджетного кодексу України) та через проведення процедури відкритих торгів.
Враховуючи назване КЕВ м. Хмельницький до визначення переможця відкритих торгів був змушений шукати можливості газопостачання військових частин та військових комісаріатів. Тому, враховуючи існування попередніх договірних відносин з позивачем та п.11.2 договору щодо його продовження на кожний наступний календарний рік, якщо сторони не заявлять про припинення його дії або перегляд умов, КЕВ м. Хмельницький здійснював використання природного газу ТОВ „Хмельницькгаз збут”.
Таким чином, припинення договірних відносин з ТОВ „Хмельницькгаз збут” та неможливість КЕВ м. Хмельницький сплатити заборгованість за відсутності договору, з однієї сторони, не взяття ТОВ „Хмельницькгаз збут” участі в тендері, з іншої сторони, неможливість відключення військових частин та військових комісаріатів від газопостачання та існування імперативних норм ЗУ „Про публічні закупівлі”, яких неухильно зобов'язані дотримуватися бюджетні установи, з третьої сторони, стало наслідком виникнення поза волею КЕВ м. Хмельницький існуючої заборгованості.
В додаткових запереченнях, доданих 1 червня 2017 р відповідач вказує, що договір на постачання газу діє між сторонами до 31 грудня 2016. Додатковою угодою дію договору продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної договором. Умови про продовження строку договору ставляться в залежність від того, що сторони мають внести зміни до договору про планові обсяги газу на продовжений строк.
Оскільки внесення змін до договору відносно планових обсягів постачання газу на продовжений строк сторонами не вчинено, договірні відносини тривали до середини січня. Заявлена ж сума є позадоговірною поставкою газу, тобто такою, що проведена поза умовами договору.
Водночас відповідач не заперечує отримання газу на заявлену суму, проте звертає увагу на те, що відповідальність у вигляді пені, річних та інфляційних передбачена договором і застосовується виключно до умов поставки в межах договору. Отже, нарахування пені, інфляційних, річних на вартість несвоєчасно оплаченого газу, поставленого поза межами договору є безпідставним.
До того ж, відповідач просить зменшити розмір штрафних нарахувань, виходячи з такого:
- в межах договірних зобов'язань відповідач виконав свої обов'язки у повному об'ємі;
- несвоєчасність виконання зобов'язання по договору виникла не з вини відповідача, а сталася через несвоєчасність надходжень з бюджету;
- відповідач перебуває в важкому матеріальному стані, зокрема лише протягом 2017 року відповідач на виконання рішень судів виплатив податкового боргу на суму 13 112 723, 6 грн. Заборгованість відповідача перед іншими кредиторами на даний момент складає 8 480 933 грн. Неотриманя коштів відповідачем від структурного підрозділу складає 1 751 395, 06 грн.
- відповідач є бюджетною установою, фінансується з держбюджету і є неприбутковою організацією. Кошти на фінансування штрафних санкцій не передбачені.
Розглядом матеріалів справи, судом встановлено:
22 січня 2016 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів під номером 114107РSСТАВ016, яким встановлено - постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність споживачу (відповідачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1.).
Ціна газу складає 7 811, 76 грн. за 1000 м. куб. з ПДВ (п. 3.2.).
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (п. 4.1). Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період; остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.).
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.1).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 22 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1).
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п. 11.2).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
30 грудня 2016 року сторони уклали додаткову угоду до вказаного договору, якою доповнили договір п. 11.11 такого змісту: ”Дія договору продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі товарів, згідно Закону України „Про здійснення державних закупівель” на початку наступного року, в обсязі що не перевищує 20% від суми, визначеної даним договором, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку”.
3 січня 2017 року сторони уклали додаткову угоду до договору від 22 січня 2016 р № 114107PSСТАВ016, доповнивши його п. 3.6.1. такого змісту: „Бюджетні зобов'язання за додатковою угодою виникають в залежності від бюджетних призначень на 2017 р по загальному фонду бюджету та фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за спеціальним фондом бюджету, і становить 1 465 208, 6 грн.”
Факт поставки газу позивачем та прийняття його відповідачем, вартістю 7 464 505, 39 грн. підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому - передачі: № ЗХМ00012461 від 20.10.16, від 26.10.16 № ЗХМ00012899, № ЗХМ00012934 від 27.10.16, № ЗХМ00012932 від 27.10.16, № ЗХМ00013145 від 28.10.16, № ХЗМ00012490 від 31.10.16, № ЗХМ00012598 від 31.10.16, № ЗХМ00013032 від 31.10.16, № ЗХМ 00013424 від 31.10.16, № ЗХМ00013541 від 31.10.16, № ЗХМ00013679 від 31.10.16, № ЗХМ00013948 від 23.11.16, № ЗХМ00013949 від 23.11.16, № ЗХМ00014256 від 25.11.16, № ЗХМ00014360 від 25.11.16, № ЗХМ00014553 від 28.11.16, № ЗХМ 00015840 від 29.11.16, № ЗХМ 00013887 від 30.11.16, № ЗХМ00014096 від 30.11.16, № ЗХМ00014746 від 30.11.16, № ХЗМ00015316 від 30.11.16, № ЗХМ00015317 від 30.11.16, № ЗХМ00015318 від 30.11.16, №ЗХМ00015389 від 30.11.16, № ЗХМ00015626 від 30.11.16, № ЗХМ00016760 від 26.12.16, № ЗХМ00016884 від 26.12.16, № ЗХМ00017384 від 28.12.16, № ЗХМ00017173 від 27.12.16, № ЗХМ00017383 від 28.12.16, № ЗХМ00017389 від 28.12.16, № ЗХМ00017566 від 28.12.16, № ЗХМ00016553 від 30.12.16, № ЗХМ00016554 від 30.12.16, № ЗХМ00018168 від 30.12.16, № ЗХМ00016118 від 31.12.16, № ЗХМ00016315 від 31.12.16, № ЗХМ00016472 від 31.12.16, № ЗХМ00000301 від 24.01.17, № ЗХМ00000303 від 24.01.17, № ЗХМ00000379 від 24.01.17, № ЗХМ00000503 від 25.01.17, № ЗХМ00000705 від 25.01.17, № ЗХМ00000981 від 27.01.17, № ЗХМ00000983 від 27.01.17, № ЗХМ00001391 від 30.01.17, № ЗХМ0000133 від 31.01.17, № ЗХМ00000284 від 31.01.17, № ЗХМ00001516 від 31.01.17, № ЗХМ00001715 від 31.01.17, № ЗХМ00001986 від 31.01.17.
В актах вказано, що позивач є постачальником, відповідач - споживачем, акти оформлено за договором від 22 січня 2016 р № 114107PSСТАВ016.
На підтвердження власних обґрунтувань відповідач подав:
- копію ухвали суду у справі № 924/451/17 за позовом ПАТ „Хмельницькгаз” до КЕВ м. Хмельницького про стягнення компенсації вартості об'єму спожитого газу;
- повідомлення про безспірне списання коштів (Держказначейської служби, адресованих відповідачу про стягнення податкового боргу) від 01.02.17, 09.02.17, 13.03.17, 11.04.17, 04.05.17, 15.05.17;
- гарантійні листи відповідача на користь ПАТ „Хмельницькгаз” з проханням не припиняти газопостачання та гарантією оплати боргу (від 31.01.17, 08.02.17, 14.02.17, 22.02.17, 28.02.17;
- додаткову угоду від 24 лютого 2016 про зміну загальної вартості за договором;
- платіжні доручення на підтвердження оплати по договору;
- довідка відповідача про заборгованість перед іншими партнерами;
- акт звірки розрахунків між будинкоуправлінням № 2 та відповідачем;
- судові акти про стягнення з відповідача податкових боргів.
Крім того, додано докази часткових оплат відповідача:
- виписка з рахунку за період з 01.10.16 по 28.02.17;
- копії листів відповідача номери 3839, 3837, 4334, 4754, 4753, 358, 843 з проханням зарахувати кошти у рахунок отриманого газу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані докази і давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них. Аналізуючи положення договору суд приходить до висновку, що відносини між сторонами за означеним договором за своєю правовою природою є відносинами купівлі - продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу, в період з жовтня 2016 року по січень 2017 року газ на суму 7 464 505, 39 грн.., що підтверджується актами прийому - передачі. Прийняття газу відповідачем підтверджується підписом останнього на актах.
При цьому, судом відмічається, що дія договору за п. 11.1. останнього закінчується 31.12.16. Проте, за п. 11.2. договору дія його продовжується на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною з сторін не буде заявлено про його припинення. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів відповідних повідомлень, договір продовжив дію на наступний рік. При цьому, судом враховується наявність доказів фактичного його виконання в 2017 році, а саме акти прийому - передачі за січень 2017 року, у яких відмічено, що вони оформлені по договору від 22 січня 2016 р № 114107PSСТАВ016. Підпис відповідача на означених актах свідчить про згоду відповідача на продовження дії правочину.
Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що поставка газу за 2017 рік відбулась поза межами договору, так як сторони не погодили планові обсяги газу. При цьому, зміст п. 11.2. свідчить про те, що для продовження дії договору достатньо факту відсутності заперечень сторін відносно його продовження, а умова про внесення відповідних змін лише вимагає від сторін погодження таких змін в подальшому.
Доводи відповідача про те, що сторони не погодили змін в договір про обсяг газу, в контексті п. 11.2. лише підтверджують факт відсутності заперечень сторін щодо продовження дії договору на попередніх положеннях, в тому числі і обсягів поставленого газу.
Умова договору у п. 11.11. про те, що договір продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупки також не впливає на вищевказані висновки, оскільки даний пункт не замінює п. 11.2, а лише доповнює договір новими умовами, які стосуються обставин проведення закупівлі.
Отже, судом враховується поставка 2017 року як виконання договору від 22.01.2016р.
Обов'язок оплати, відповідно до договору, виникає у відповідача до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Отже, надання газу за січень 2017 року відповідач мав оплатити до 10 лютого 2017 р. Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата проведена частково. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що строк оплати за січень пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 2 184 181, 23 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги в частині стягнення річних і інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню. Розмір річних підтверджується перевіреним судом розрахунком. Перевіривши розрахунок інфляційних за допомогою системи „Діловодство”, суд прийшов до висновку про те, що обґрунтованою сумою інфляційних буде 61 655, 60 грн., а не заявлена 61 738, 59 грн. Величина різниці в 82, 99 грн. є необґрунтованою. В позові, в цій частині слід відмовити.
При цьому, судом відмічається, що доводи відповідача в частині необґрунтованості заявлених річних і інфляційних безпідставні, оскільки наявність основного боргу за договором є доведеною, а ст. 625 ЦК передбачає нарахування річних і інфляційних не залежно від наявності відповідних умов договору (про їх застосування), а є обов'язковою для застосування при наявності факту порушення зобов'язання у силу закону.
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірним способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 6.2.1., що передбачає застосування пені є підставою для задоволення позову, в частині стягнення пені.
Проте, вирішуючи дане питання судом приймається до уваги заява відповідача про зменшення розміру неустойки.
За роз'ясненнями, поданими постановою Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (п. 3.17.4) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд враховує доводи відповідача про те, що поставка газу у 2016 році оплачена повністю. Також суттєвим є те, що відповідач є бюджетною установою, залежною від надходжень з бюджету. Від діяльності відповідача залежить нормальне функціонування військових структур, зокрема відносно безперебійного теплопостачання.
Вказані обставини суд оцінює як виняткові, в зв'язку з чим застосовує норми ст. 233 ГК України та 83 ГПК України та зменшує розмір неустойки на 50%.
Отже, позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам (в частині зменшення інфляційних), без урахування зменшення пені. Такий розподіл проводиться враховуючи положення постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21 лютого 2013 року „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України”. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з квартирно - експлуатаційного відділу м. Хмельницький (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1, код 07928461) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницькгаз збут” (м. Хмельницький, пр. Миру, 41, код 39585960) 2 184 181, 23 грн. (два мільйони сто вісімдесят чотири тисячі сто вісімдесят одна грн. 23 коп.) основного боргу, 94 597, 76 грн. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім грн. 76 коп.) пені, 61 655, 60 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять грн. 60 коп.) інфляційних, 20 783, 87 грн. (двадцять тисяч сімсот вісімдесят три грн. 87 коп.) 3% річних, 36 470, 11 грн. (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят грн. 11 коп.) судових витрат.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2017р.
Суддя О.Д. Вибодовський