номер провадження справи 35/57/17
07.06.2017 Справа № 908/637/17
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 58 від 06.02.2017
від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт першої категорії з правового забезпечення господарської (комерційної) діяльності юридичного відділу, довіреність № 04 від 16.01.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в сумі 164773733,74 грн.
29.03.2017 року до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 року у розмірі 141170778,26 грн., з яких: 92152486,77 грн. пені, 9 433737,97 грн. 3% річних та 39584553,52 грн. інфляційних втрат.
29.03.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 908/637/17, присвоєно справі номер провадження 35/57/17 та призначено розгляд справи на 18.04.2017 року о 12 год. 00 хв.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 01.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (далі - постачальник електричної енергії, позивач) та Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 76 (далі - договір).
Додатковою угодою № 5 від 01.01.2014 до договору, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми ДП “ЗТМК” на ТОВ “ЗТМК”, яке є правонаступником ДП “ЗТМК” із підтвердженням зобов'язань за правами та обов'язками, було замінено в тексті договору назву відповідача з ДП “ЗТМК” на ТОВ “ЗТМК”.
Згідно з умовами договору, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Однак, порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання внаслідок чого, на підставі п. 4.2.1 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, останньому нараховано пеню за період з 13.03.2016 по 13.02.2017 у розмірі 92152486,77 грн., 3% річних за період з 29.12.2015 по 13.02.2017 у розмірі 9433737,97 грн. та інфляційні втрати з період з 01.12.2015 по 17.10.2016 в сумі 39584553,52 грн.
З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 141170778,26 грн. за договором про постачання електричної енергії від 01.12.2012р. № 76, з яких: 92152486,77 грн. пені, 9433737,97 грн. 3% річних та 39584553,52 грн. інфляційних втрат.
14.04.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли письмові пояснення стосовно заявленої суми до стягнення, які долучені до матеріалів справи.
18.04.2017 через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для підготування контррозрахунку.
Ухвалою від 18.04.2017 розгляд справи відкладено на 16.05.2017 о 10 год. 30 хв.
15.05.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 332/1234/17, що розглядається Заводським районним судом м. Запоріжжя. Зокрема відповідач у своєму клопотанні зазначає, що предметом розгляду справи № 332/1234/17 за позовом фізичної особи ОСОБА_3 до ПуАТ “Запоріжжяобленерго” є визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 (в редакції додаткової угоди № 5 від 01.01.2014), водночас саме цей договір є підставою для звернення позивача з позовними вимогами до відповідача по даній справі. У зв'язку з чим, відповідач просить суд провадження у справі зупинити.
16.05.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якою позивач збільшив період за який нарахована пеня, 3% річних, інфляційні витрати згідно наданого розрахунку та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 164773733,74 грн. за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012, з яких: 105399000,81 грн. пені за період з 13.03.2016 по 16.05.2017, 10907649,98 грн. 3% річних за період з 29.12.2015 по 16.05.2017 та 48467082,95 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2015 по 30.04.2017.
У судовому засіданні 16.05.2017р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято, у відповідності до ст. 22 ГПК України, оголошено перерву до 18.05.2017 о 12 год. 45 хв.
18.05.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 18.05.2017р. № 33-33/8014, в яких позивач просить суд відмовити у задоволені клопотання відповідача, та зазначає, що розгляд справи № 332/1234/17, не перешкоджає розгляду даної справи, та зазначає що факт споживання відповідачем електричної енергії є безспірний та беззаперечний.
У судовому засіданні 18.05.2017 оголошено перерву до 23.05.2017року о 14 год. 30 хв.
23.05.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 23.05.2017 № 25-16/302, відповідно до якого відповідач звертає увагу суду, що рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016р. у справі № 908/948/16 розсточено стягнення з відповідача боргу за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. починаючи з травня 2016р. по серпень 2017р. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 № 908/948/16 рішення у справі № 908/948/16 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 № 908/948/16 рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 908/948/16 в частині задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. З огляду на викладене відповідач вважає, що з 14.09.2016 по 30.11.2016 діяла розстрочка виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016р. у справі № 908/948/16 період якої позивачем не було враховано при розрахунку 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені. У зв'язку з вищезазначеним, відповідач просить суд в частині стягнення пені у розмірі 18616265,45 грн., 3 % річних у розмірі 1649858,91 грн. та інфляційних витрат у розмірі 17163131,44 грн. відмовити.
У судовому засіданні 23.05.2017 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи. При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі у зв'язку з обмеженістю предмету позову.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи спір, господарський суд не тільки не обмежений у праві, а і зобов'язаний встановити обставини, що стосуються законності укладення договору, який є джерелом спірних правовідносин у справі, і у зв'язку з цим надати юридичну оцінку відповідності закону його положень.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі “Смірнова проти України”).
Таким чином суд вважає, що в матеріалах справи наявні всі необхідні матеріали для вирішення її по суті та прийняття рішення.
В судовому засіданні 23.05.2017 оголошено перерву до 25.05.2017р. о 14 год. 00 хв.
25.05.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення від 24.05.2017р. № 25-16/929 відповідно до якої відповідач, посилаючись на свій скрутний фінансовий стан, просить суд розстрочити виконання рішення у справі в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційних нарахувань на загальну суму 129061323,58 грн. на 10 років та 6 місяців згідно запропонованого графіку.
Також, 25.05.2017 від відповідача надійшов відзив від 24.05.2017 на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення 164773733,74 грн., в якому відповідач здійснив власний контррозрахунок та з вирахуванням періоду розстрочки просить суд в частині стягнення пені у розмірі 18445018,04 грн., 3 % річних у розмірі 1568560,33 грн. та інфляційних витрат у розмірі 15698831,06 грн. відмовити.
Крім того, 25.05.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання від 24.05.2017 про призначення судової економічної експертизи щодо фінансового стану відповідача, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинення провадження у справі. Попередню оплату експертизи, відповідно до виставленого рахунку просить покласти на відповідача. На вирішення експерта відповідачем пропонується поставити наступні питання:
-Як основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) характеризують фінансовий стан відповідача протягом 2016 року, першого кварталу 2017 року (за квартальними показниками)?
-Як вказані показники вплинули на господарсько-фінансову діяльність відповідача та зокрема на його платоспроможність?
-Чи свідчить надана форма № 2 -П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” про погіршення фінансового стану відповідача за 2016 рік в порівнянні з показниками за перший квартал 2017 року?
-Чи є достатніми надані відповідачем документи для документального підтвердження збитковості?
-Чи свідчить фінансовий стан відповідача протягом 2016 рік - першого кварталу 2017 року про можливість сплатити суми штрафних санкцій та інфляційних нарахувань на загальну суму 129061323,58 грн.?
-Чи можливе здійснення оплати поточної заборгованості та стягнутих штрафних санкцій та інфляційних нарахувань на загальну суму 129061323,58 грн. при фінансовому стані відповідача?
-Чи вплинуло підвищення цін на електроенергію, сировину та матеріали вітчизняного виробництва на показники ліквідності, платоспроможності, рентабельності та збитковість відповідача?
Від позивача 25.05.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надійшли заперечення на відзив та на заяву про розстрочку виконання рішення від 25.05.2017р., відповідно до яких позивач заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення посилаючись на вкрай критичний фінансовий стан позивача, наголошує на тому, що суд має враховувати інтереси обох сторін та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Суд прийняв клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі та роз'яснив представникам сторін, що вони будуть розглянуті під час розгляду справи.
У судовому засіданні 25.05.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням додаткових заперечень.
Представник відповідача у судовому засідання 25.05.2017р. підтримав відзив на позовну заяву та клопотання про розстрочку виконання рішення, призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, надав клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи не заперечив.
Ухвалою суду від 25.05.2017 строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.06.2017 о 12 год. 00 хв.
07.06.2017 від позивача через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надішли заперечення від 07.06.2017 № 33-33/9198 на відзив відповідача від 24.05.2017 на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та на розстрочку виконання рішення у справі № 908/637/17. У відзиві позивач надає пояснення щодо правомірності нарахування останнім 3% річних, пені та інфляційних нарахувань у період з 14.09.2016 по 30.11.2016 (період надання розстрочки виконання рішення № 908/948/16), та обставини які свідчать про тяжке фінансове становище позивача. З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити у повному обсязі позовні вимоги, та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.
Також, 07.06.2017 позивач надав заперечення № 33-33/9197 на клопотання відповідача від 24.05.2017 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі. Позивач вважає, що даним клопотанням дії відповідача спрямовані на затягування розгляду справи, оскільки сторонами до матеріалів справи надано документи, що містять інформацію про фінансовий стан сторін, встановлення даних яких не потребують додаткового доказування. Зазначені питання які відповідач пропонує поставити експерту не потребують спеціальних знань для дослідження, оскільки оцінка фінансового стану підприємства здійснюється шляхом фінансового аналізу на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності (баланс (звіт про фінансових стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капіталі примітки до фінансової звітності, тощо). Позивач зазначає, що при наданні розстрочки суд має враховувати не тільки фінансовий стан відповідача, але й позивача, та надає обґрунтування на підтвердження свого скрутного фінансового стану.
У судовому засіданні 07.06.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заперечив проти клопотання про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі, та клопотання про розстрочку виконання рішення суду, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2017р. підтримав надані суду відзиви, просив суд призначити судову економічну експертизу та зупинити провадження у справі, та надати розстрочку виконання рішення суду.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі, з урахуванням заперечень наданих позивачем, суд зазначає:
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (п. 5 Постанови).
Сторонами у справі в обґрунтування своїх доводів та заперечень були надані всі необхідні документи (звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), довідки щодо кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств, довідки про залишки коштів на поточних рахунках сторін, тощо), що містять інформацію про фінансовий стан сторін, додаткового доказування достовірності даних, зазначених у цих документах, не потребується, оскільки така звітність складається підприємствами саме з метою достовірного відображення господарських операцій.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи те, що встановлення обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування призначення судової експертизи та заперечень позивача, суд встановив що дані обставини не потребують спеціальних знань та не є взаємно суперечливими.
З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.
Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 07.06.2017р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01.12.2012 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 76 про постачання електричної енергії.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань станом на 02.02.2017 року, змінено назву позивача з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926) на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926).
У зв'язку зі зміною організаційно-правової форми ДП “ЗТМК” в ТОВ “ЗТМК”, яке є правонаступником ДП “ЗТМК” із підтвердженням зобов'язань за правами та обов'язками, які виникли у ДП “ЗТМК” в період чинності договору про постачання електричної енергії, сторони уклали додаткову угоду № 5 від 01.01.2014 р., згідно якої замінено в тексті договору назву відповідача ДП “ЗТМК” на назву ТОВ “ЗТМК”.
Відповідно до умов розділу 1 договору встановлено, що позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Як свідчать вивчені матеріали справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 у справі № 908/948/16 позовні вимоги ВАТ “Запоріжжяобленерго” до ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” щодо стягнення заборгованості за договором № 76 від 01.12.2012 основного боргу за спожиту електричну енергію за період серпень 2015 року - квітень 2016 року у розмірі 284637962,93 грн. задоволено та надано розстрочку виконання рішення суду на 16 місяців. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 1929299,34 грн. втрат від інфляції за період з вересня 2015 по листопад 2015, 1405790,55 грн. річних процентів за період з 14.07.2015 по 15.12.2015, 10687194,26 грн. пені за період з 11.06.2015 по 02.02.2016 - припинено, у зв'язку зі сплатою відповідачем у добровільному порядку вказаних сум.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 № 908/948/16 рішення у справі № 908/948/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 № 908/948/16 рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 908/948/16 в частині задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/948/16 розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 у справі № 908/948/16 в частині стягнення основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 284637962,93 грн. на 16 місяців. Ухвалою суду від 01.03.2017 залишено без задоволення заяву ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку з вирішенням даного питання рішенням суду від 01.03.2017.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 908/948/16 призначено судову економічну експертизу документів про економічну діяльність ПАТ “Запоріжжяобленерго” та ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат”. 04.04.2017 ухвалою Донецького апеляційного господарського суду провадження у справі зупинено на строк проведення судової експертизи. А також, зупинено розгляд апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області у справі № 908/948/16 від 01.03.2017 за заявою про розстрочку виконання рішення, у зв'язку з зупиненням провадження у справі та призначенням судової економічної експертизи.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факти встановлені у справі № 908/948/16 щодо існування боргу за договором № 76 від 01.12.2012 за спожиту електричну енергію за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 284637962,93 грн., не потребують доказування у даній справі.
Позивачем заявлені позовні вимоги у справі № 908/637/17, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.05.2017, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 164773733,74 грн. за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012, з яких: 105399000,81 грн. пені за період з 13.03.2016 по 16.05.2017, 10907649,98 грн. 3% річних за період з 29.12.2015 по 16.05.2017 та 48467082,95 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2015 по 30.04.2017.
Згідно п. 3 додатку № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” до договору у разі відсутності попередньої оплати, оплата відповідачем протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться відповідачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому позивач за плановий період:
- з 1 по 10 числа місяця на суму 33% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати відповідачем до 10 числа розрахункового періоду;
- з 10 по 20 число місяця на суму 33% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати відповідачем до 20 числа розрахункового періоду;
- з 20 по останнє число місяця на суму 34% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати відповідачем не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду.
Пунктом 6 додатку № 4 передбачено, що за підсумками розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок або платіжну вимогу - доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно наданого відповідачем ОСОБА_4 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від відповідача.
Відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому позивачем (пункт 10 додатку № 4).
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач у період з серпня 2015 року по лютий 2017 року належним чином виконав зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 76, поставив відповідачу електроенергію відповідно до наданих суду актів про спожиту протягом розрахункового періоду активної енергії, які містяться в матеріалах справи. На оплату поставленої електроенергії відповідачу пред'явлено рахунки.
Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої електроенергії за вказаний період не здійснив.
Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги про стягнення пені за період з 13.03.2016 по 16.05.2017 в розмірі 105399000,81 грн. позивач обґрунтовує п. 4.2.1. договору № 76 (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до договору) яким передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”), відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Відповідачем здійснений контррозрахунок з урахуванням періоду розстрочки виконання рішення, відповідно до якого пеня до стягнення становить 86953982,04 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно виключення з періоду нарахування пені період часу, в якому діяла розстрочка виконання рішення суду у справі № 908/948/16, суд відхиляє, оскільки договором чітко передбачено, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті. Крім того під час розгляду даної справи розстрочка на суму основного боргу скасована.
Судом за допомогою юридичної інформаційної системи “Законодавство” перевірено нарахування пені за вказані періоди по кожному рахунку та встановлено, що розрахунок здійснений позивачем вірно, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 13.03.2016 по 16.05.2017 у загальному розмірі 105399000,81 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем нарахована сума 3 % річних за період з 29.12.2015 по 16.05.2017 в розмірі 10907649,98 грн.
Відповідачем наданий суду контррозрахунок суми 3 % річних з вирахуванням періоду розстрочки виконання рішення, відповідно до якого сума 3 % річних до стягнення становить 9339089,65 грн.
Судом за допомогою юридичної інформаційно системи “Законодавство” перевірено нарахування 3% річних по кожному рахунку окремо та встановлено, що заявлена сума 3% річних до стягнення задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у загальному розмірі 10897522,80 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат за період з 01.12.2015 по 30.04.2017 в розмірі 48467082,95 грн. Відповідачем наданий суду контррозрахунок інфляційних витрат, відповідно до якого розмір втрат від інфляції становить 32768251,89 грн.
Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що у здійснених розрахунках позивача невірно визначені періоди нарахування інфляції, оскільки найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому нарахування за менший період часу є неправомірним, з огляду на викладене, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення інфляційних втрат задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати у загальному розмірі 47144004,56 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно виключення з періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат період часу в якому діяла розстрочка виконання рішення суду у справі № 908/948/16, а саме з 14.09.2016 року по 30.11.2016 року, суд зазначає наступне:
Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14 роз'яснено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (п. 7.2 постанови).
З огляду на викладене, нарахування щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат у період часу в якому діяла розстрочка (з 14.09.2016 року по 30.11.2016 року), здійсненні позивачем правомірно.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення строком на 10 років та шість місяців.
В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що підприємство відповідача є єдиним та унікальним підприємством з виробництва титану губчастого, титанових сплавів, литва, титанового шлаку, тетрахлориду титану, титанових зливок та інших видів титанової продукції в Україні та Європі з великою часткою електроенергії у собівартості. Працюючи в умовах постійного підвищення тарифів на електричну енергію та кризи на світовому ринку титанових напівфабрикатів, товариство опинилося на межі зупинки виробництва, що призведе до вивільнення бльше 3 200 працівників, підвищення соціальної напруги в регіоні та втрати єдиного виробника титану губчастого в Україні та в Європі.
Товариство віднесено до підприємств України першого класу підвищеної небезпеки та занесено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки під кодом 2338983006.01.1 та внесений до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів з присвоєнням йому реєстраційного номера: ПНО-01.23.2004.0001820 в зв'язку з тим, що у виробництві продукції підприємства задіяний рідкий хлор, який знаходиться в безперервному технологічному процесі, та на його території знаходиться один з найбільших в Україні складів рідкого хлору. У випадку зупинки виробництва підприємства наявність значної кількості сильнодіючих ядовитих (небезпечних) речовин є небезпечним для навколишнього середовища та може викликати надзвичайні події екологічного характеру.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" товариство включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, його безпечне функціонування вимагає постійного здійснення поточних платежів за спожиті матеріали, сировину, енергоносії та інше, що забезпечує його безперебійну роботу. Одночасне перерахування відповідачем всієї суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість за спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 року на користь позивача призведе до повної зупинки товариства, техногенної екологічної катастрофи в масштабах всього міста Запоріжжя та Запорізької області з усіма витікаючими з цього економічними, екологічними та соціальними наслідками.
За результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у 2016 році збиток від операційної діяльності (рядок 2195 Ф2 Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік склав 102 634 тис. грн. (т.2, а.с.100). Чистий прибуток (рядок 2350 Ф2 Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) було отримано за рахунок інших фінансових доходів (рядок 2220 Ф2), інших доходів (рядок 2240 Ф2 відняти рядок 2270 Ф2) у зв'язку з інвентаризацією незавершеного капітального будівництва та оприбуткуванням активів, а також доходу з податку на прибуток (рядок 2300). Без врахування доходів пов'язаних з інвентаризацією незавершеного капітального будівництва та оприбуткуванням активів чистий збиток склав 51 902 тис. грн.
Доходи пов'язані з інвентаризацією незавершеного капітального будівництва та оприбуткуванням активів не є грошовими активами та не можуть бути джерелом для погашення кредиторської заборгованості.
Крім того, збиток до оподаткування за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача за перший квартал 2017 року склав 19068 тис. грн. (Звіт про фінансові результати (т.2, а.с. 101).
При цьому, відповідно до постанови КМУ від 01.03.2017р. № 120 “Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2016 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави” відповідач повинен 50 % (3 189 тис. грн.) чистого прибутку спрямувати на виплату дивідендів.
У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість Товариства не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість Товариства станом на 01.04.2017 сягає 572 974 тис. грн. (бухгалтерська довідка (т.2, а.с. 99).
Ситуація ускладнюється й тим, що дебіторська заборгованість, яка обліковується станом на 01.04.2017 на товариство загалом складає 384 037 тис. грн. (бухгалтерська довідка (т.2, а.с.99), сума ПДВ, яка задекларована до бюджетного відшкодування грошовими коштами та невідшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок відповідача становить 76 991 791 грн. (довідка (т.2, а.с.98).
Здійснення державною виконавчою службою виконавчих дій щодо арешту майна або рахунків відповідача може призвести до погіршення фінансового становища боржника та зупинки фінансово-господарської діяльності відповідача, подальшого його банкрутства у зв'язку з неплатоспроможністю, соціальної напруги у товаристві та можливих аварійних наслідків, екологічної катастрофи.
Враховуючи викладене, посилаючись на вкрай складний фінансовий стан відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду за наступним графіком: з червня 2017 року по грудень 2027 року.
Позивач заперечує щодо надання відповідачу розстрочки з наступних підстав:
При вирішенні питання щодо надання розстрочки, господарський суд має враховувати інтереси обох сторін. Позивач вказує що саме він має вкрай критичний фінансовий стан, що підтверджується наступним.
Станом на 24.05.2017 року на підприємстві позивача існує заборгованість по виплаті заробітної плати, яка є основною та першочерговою виплатою, та складає 38,083 млн. грн. (довідка від 24.05.2017 № 09-09/174 (т. 2, а.с. 178). Позивачем також надано довідку про наявний податковий борг, який станом на 24.05.2017 становить 134,2 млн. грн. (довідка від 24.05.2017 № 09-09/176 (т. 2, а.с. 179).
З рахунків позивача у тому числі відкритих для зарахування грошових коштів за послуги з приєднання споживачів до мереж позивача відбуваються списання на виконання платіжних вимог Державної виконавчої служби, та списання на виконання платіжних вимог офісу великих платників податків ДФС, що негативно впливає на зобов'язання по договорам приєднання споживачів до мереж позивача (довідка від 31.03.2017 № 09-09/115 (т.2, а.с. 180).
Довідкою про залишки грошових коштів від 24.05.2017 за № 09-09/165 позивач підтверджує відсутність грошових коштів на рахунках та звертає увагу на те, що не може розраховувати на кошти що надходять на його рахунки, оскільки на них постановою від 12.07.2016 в межах відкритого за заявою ПАТ “Київсільелетро” виконавчого провадження № 51242091 в межах суми 19483695,77 грн., та постановою від 28.11.2016 відкритого за заявою ДП “Енергоринок” виконавчого провадження № 50684873 в межах суми 31914916,27 грн. накладено арешти (довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках позивача станом на 24.05.2017 року та копії постанов про арешт коштів містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 183-199).
Також, позивачем зазначено, що окрім першочергової виплати заробітної плати, товариство має проводити виплату інших обов'язкових платежів (придбання пального, сировини та матеріалів, оплату комунальних платежів, послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, тощо), виплата за які здійснюється виключно з поточних рахунків позивача та надано довідку щодо мінімально необхідних платежів позивача від 20.01.2017 № 005-03/11 (т. 2, а.с. 200).
Основним показником надкритичної неплатоспроможності позивача є систематична та довготривала відсутність грошових коштів на поточних рахунках, що фактично паралізувало ведення господарської діяльності позивачем. Така достатньо складна ситуація утворилась не з вини позивача, а є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП “Енергоринок”, у тому числі в наслідок надання судами розстрочки виконання рішень боржниками позивача.
Позивач використовує у своїй діяльності поточні рахунки та рахунки із спеціальним режимом використання. При цьому, використовувати кошти для здійснення платежів не пов'язаних з оплатою електричної енергії (виплата заробітної плати, сплата податків, сплата судового збору, сплата наданих послуг, тощо) позивач може виключно з поточного рахунку, основним джерелом поповнення якого є надходження коштів за алгоритмом розподілу з рахунків із спеціальним режимом використання, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Також, про тяжке фінансове становище позивача свідчить зменшення власного капіталу підприємства у 2016 році. У порівнянні з попереднім періодом 2015 року власний капітал позивача зменшився на 5% (394847 тис. грн. - 376011 тис. грн.) у гривні це дорівнює 18836 тис. грн. прибуток підприємства у 2016 році, порівняно з попереднім роком зменшився на 20367 тис. грн. (21352-985), тобто у 21,7 рази. Фактори, які вплинули на отримання такого фінансового результату є відсутність валового прибутку і наявність валового збитку у розмірі 49994 тис. грн.
Економічна ситуація у державі вплинула у тому числі і на платоспроможність покупців електричної енергії. Почастішали випадки крадіжки, намагань без облікового споживання електричної енергії, тощо, що в свою чергу позначилося на збільшенні адміністративних витрат підприємства на 8918 тис. грн. у порівнянні з попереднім періодом.
Про тяжкий фінансово-господарський стан позивача свідчить і копія висновку про фінансовий стан позивача від 10.04.2017 № 1/6, звіт за 2016 рік, та копія балансу на 31.12.2016 рік (т. 2, а.с. 206-207, 209-210).
Станом на 01.05.2017 року дебіторська заборгованість споживачів Запорізької області за спожиту електричну енергію перед позивачем складає 1193010 тис. грн., у тому числі: юридичних осіб 954152,5 тис. грн., фізичних осіб 238857,5 тис. грн.
Недоплата споживачів за спожиту електричну енергію за 2015 рік склала 837 млн. грн., у зв'язку з чим, заборгованість за куповану електричну енергію в 2015 році позивача перед ДП “Енергоринок” зросла на 606 млн. грн. та як наслідок позивач недоотримав у 2015 році за відпущену електроенергію на поточні рахунки 492 млн. грн., за 6 місяців 2016 року заборгованість за куповану електричну енергію зросла на 79 млн. грн., а позивач недоотримав за відпущену електричну енергію на поточні рахунки 298 млн. грн., та за 2016 рік - 539 млн. грн., що підтверджується довідками про дефіцит обігових коштів № 005-09/216 від 24.10.2016 та № 005-03/12 від 20.01.2017 (т. 2, а.с. 212-213).
Основною причиною зростання дебіторської заборгованості позивача визначає падіння рівня платоспроможності споживачів. Отже, ступінь виконання зобов'язання позивача перед ДП “Енергоринок” знаходиться в прямій залежності від ступеню виконання зобов'язання споживачів перед позивачем, в т.ч. від ступеню виконання зобов'язання відповідача перед позивачем. Надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду, зазначає позивач, негативно вплине на здійснення розрахунків позивача з ДП “Енергоринок” З огляду на вище викладене, просить суд відмовити відповідачу у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення.
Розглянувши клопотання відповідача щодо надання розстрочки, проаналізувавши матеріали та всі обставини справи у їх сукупності, суд зазначає:
Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.
Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
З огляду на викладене, оцінивши надані суду документальні докази, обґрунтування заявлених вимог та заперечень, врахувавши інтереси у тому числі майнові, виходячи зі складної фінансової ситуації обох сторін, враховуючи негативні наслідки для обох сторін та ступінь вини, суд дійшов висновку відмовити у задоволені заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ 38983006) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) 105 399 000 (сто п'ять мільйонів триста дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 81 коп. пені; 10 897 522 (десять мільйонів вісімсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 80 коп. 3 % річних; інфляційні витрати в розмірі 47 144 004 (сорок сім мільйонів сто сорок чотири тисячі чотири) грн. 56 коп. та 238 058 (двісті тридцять вісім тисяч п'ятдесят вісім) грн. 13 коп. судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення у справі № 908/637/17 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 12 червня 2017 р.
Суддя О.А. Топчій