ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2017Справа №910/5870/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/5870/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2012», м. Київ,
про стягнення 58 940,48 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 15.05.2017 №б/н);
відповідача - не з'явилися.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2012» (далі - Товариство): 40 840,25 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 11.04.2016 №14 (далі - Договір); 8 848,79 грн. пені; 5 984,22 грн. 20% річних; 3 267,22 грн. втрат від інфляції, а всього 58 940,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 16.05.2017.
16.05.2017 і 13.06.2017 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 розгляд справи відкладено на 13.06.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позов не подали.
Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуто з адреси Товариства з відмітками пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 13.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
11.04.2016 Підприємцем (постачальник) і Товариством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:
- на умовах Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю м'ясо та м'ясопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно з умовами Договору (пункт 1.1 Договору);
- ціна за одиницю продукції визначена сторонами у накладних на день поставки товару (пункт 3.1 Договору);
- розрахунки за Договором здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання товару; день отримання товару є днем передачі його покупцю, що підтверджується підписами сторін на накладній; у випадку, якщо товар отримано після закінчення банківського операційного дня, оплата проводиться на наступний робочий день (пункт 3.2 Договору);
- за недотримання строку оплати покупець виплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, крім цього, втрати від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення (пункт 4.4 Договору);
- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016; в частині розрахунків Договір діє до повного виконання всіх обов'язків сторонами; якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору не сповістить письмово іншу сторону про своє небажання продовжувати дію Договору, Договір автоматично продовжується на наступний рік (пункт 7.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме: від позивача - Підприємцем, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, та від відповідача директором Купріянчуком В.М., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору постачальником було поставлено відповідачу, а Товариством прийнято товар на загальну суму 56 723,17 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 12.04.2016 №РН-0884 на суму 11 179,61 грн.; від 19.04.2016 №0951 на суму 10 732,92 грн.; від 26.04.2016 №1024 на суму 5 149,32 грн.; від 11.05.2016 №1153 на суму 9 442,49 грн.; від 18.05.2016 №1207 на суму 10 397,90 грн.; від 24.05.2016 №1253 на суму 9 820,93 грн.
Вказані накладні, належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи, підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками, та приймаються судом як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.
Отже, позивач належним чином виконав умови Договору та здійснив поставку товару, що підтверджується документами, долученими до справи.
Відповідачем частково оплачено поставлений товар на загальну суму 15 882,92 грн., а саме: 29.04.2016 здійснено платіж у сумі 10 732,92 грн.; 11.05.2016 - 2 200 грн.; 13.05.2016 - 2 950 грн.
26.09.2016 позивачем було надіслано відповідачу претензію від 13.09.2016 №19/09/16/1, в якій Підприємець вимагав сплатити вартість отриманого товару у сумі 40 840,25 грн. та 20% річних у сумі 9 224,91 грн.
Надіслання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 26.09.2016 та фіскальним чеком від 26.09.2016 №3000063686.
Товариством претензію від 13.09.2016 №19/09/16/1 отримано 18.10.2016, що підтверджується інформацію з офіційного сайту українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Разом з тим, відповідач відповіді на претензію не надіслав, борг не сплатив.
За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 40 840,25 грн. є обґрунтованою і тому підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 5 984,22 грн. 20% річних і 3 267,22 грн. втрат від інфляції за період з 30.05.2016 по 22.02.2017.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.4 Договору сторонами визначено, що за недотримання строку оплати покупець виплачує постачальнику втрати від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва встановив таке:
- періоди нарахування 20% річних і втрат від інфляції визначені позивачем неправильно;
- за перерахунком суду періоди нарахування 20% річних становлять:
за видатковою накладною від 12.04.2016 №РН-0884: з 16.04.2016 (оскільки 15.04.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 11 179,61 грн.) по 29.04.2016 (оскільки 29.04.2016 відповідачем сплачено 10 732,92 грн.); з 30.04.2016 (нарахованих на 446,69 грн. заборгованості за видатковою накладною від 12.04.2016 №РН-0884) по 11.05.2016 (оскільки 11.05.2016 оплачено 446,69 грн. заборгованості);
за видатковою накладною від 19.04.2016 №0951: з 23.04.2016 (оскільки 22.04.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 10 732,92 грн.) по 11.05.2016 (оскільки 11.05.2016 відповідачем сплачено 1 753,31 грн.); з 12.05.2016 (нарахованих на 8 979,61 заборгованості за видатковою накладною від 19.04.2016 №0951) по 13.05.2016 (оскільки 13.05.2016 відповідачем сплачено 2 950 грн.); з 14.05.2016 по 22.02.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нарахованих на 6 029,61 грн. заборгованості);
за видатковою накладною від 26.04.2016 №1024: з 30.04.2016 (оскільки 29.04.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 5 149,32 грн.) по 22.02.2017;
за видатковою накладною від 11.05.2016 №1153: 17.05.2016 (оскільки 16.05.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 9 442,49 грн.) по 22.02.2017;
за видатковою накладною від 18.05.2016 №1207: з 24.05.2016 (оскільки 23.05.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 10 397,90 грн.) по 22.02.2017;
за видатковою накладною від 24.05.2016 №1253: з 28.05.2016 (оскільки 27.05.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 9 820,93 грн.) по 22.02.2017;
- за перерахунком суду періоди нарахування втрат від інфляції становлять:
за видатковою накладною від 12.04.2016 №РН-0884: з 16.04.2016 (оскільки 15.04.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 11 179,61 грн.) по 28.04.2016 (оскільки 29.04.2016 відповідачем сплачено 10 732,92 грн.); з 29.04.2016 (нарахованих на 446,69 грн. заборгованості за видатковою накладною від 12.04.2016 №РН-0884) по 10.05.2016 (оскільки 11.05.2016 оплачено 446,69 грн. заборгованості);
за видатковою накладною від 19.04.2016 №0951: з 23.04.2016 (оскільки 22.04.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 10 732,92 грн.) по 10.05.2016 (оскільки 11.05.2016 відповідачем сплачено 1 753,31 грн.); з 12.05.2016 (нарахованих на 8 979,61 заборгованості за видатковою накладною від 19.04.2016 №0951) по 12.05.2016 (оскільки 13.05.2016 відповідачем сплачено 2 950 грн.); з 13.05.2016 по 22.02.2017 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нарахованих на 6 029,61 грн. заборгованості);
за видатковою накладною від 26.04.2016 №1024: з 30.04.2016 (оскільки 29.04.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 5 149,32 грн.) по 22.02.2017;
за видатковою накладною від 11.05.2016 №1153: 17.05.2016 (оскільки 16.05.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 9 442,49 грн.) по 22.02.2017;
за видатковою накладною від 18.05.2016 №1207: з 24.05.2016 (оскільки 23.05.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 10 397,90 грн.) по 22.02.2017;
за видатковою накладною від 24.05.2016 №1253: з 28.05.2016 (оскільки 27.05.2016 останній банківський день для здійснення оплати на суму 9 820,93 грн.) по 22.02.2017.
Разом з тим, суд не може починати розрахунок 20% річних і втрат від інфляції датою ранішою ніж визначено позивачем, оскільки це є по суті виходом за межі позовних вимог, а тому 20% річних і втрат від інфляції мають розраховуватися за періоди, визначені Підприємцем.
За перерахунком суду суми 20% річних і втрат від інфляції за визначені позивачем періоди становить: 20% річних - 6 019,74 грн.; втрат від інфляції - 3 718,39 грн.
Проте пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 20% річних і втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 5 984,22 грн. 20% річних і 3 267,22 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача.
Що ж до стягнення 8 848,79 грн. пені, то слід зазначити таке.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що за недотримання строку оплати покупець виплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені і період її нарахування та встановлено, що: позивачем не дотримано приписів частини шостої статті 232 ГК України; початок періоду нарахування суми пені визначений позивачем такий же як і період нарахування сум 20% річних та втрат від інфляції.
За перерахунком суду сума пені і періоди її нарахування становлять:
з 30.05.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нарахована на 6 029,61 грн. заборгованості за видатковою накладною від 19.04.2016 №0951) по 23.10.2016 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 776,60 грн.;
з 30.05.2016 (нарахованих на 5 149,32 грн. заборгованості за видатковою накладною від 26.04.2016 №1024) по 30.10.2016 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 691,92 грн.;
30.05.2016 (нарахованих на 9 442,49 грн. заборгованості за видатковою накладною від 11.05.2016 №1153) по 17.11.2016 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 1 398,83 грн.;
з 30.05.2016 (нарахованих на 10 397,90 грн. заборгованості за видатковою накладною від 18.05.2016 №1207) по 24.11.2016 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 1 596,05 грн.;
з 30.05.2016 (нарахованих на 9 820,93 грн. заборгованості за видатковою накладною від 24.05.2016 №1253) по 28.11.2016 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені у відповідності до вимог статті 232 ГК України) - 1 537,54 грн.
Отже, стягненню з відповідача підлягає 6 000,94 грн. пені за розрахунком суду; у стягненні решти суми пені (2 847,85грн.) слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2012» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6; ідентифікаційний код 38650546) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18029, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1): 40 840 (сорок тисяч вісімсот сорок) грн. 25 коп. боргу; 5 984 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 22 коп. 20% річних; 3 267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 22 коп. втрат від інфляції; 6 000 (шість тисяч) грн. 94 коп. пені і 1 522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 70 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 15.06.2017.
Суддя І.Д. Курдельчук