08.06.2017 Справа № 904/5535/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація ОСОБА_1» (м. Київ)
до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (м. Кам'янське, Дніпропетровська обл.)
про стягнення грошових коштів
Суддя: Татарчук В.О.
Секретар судового засідання: Білан О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2, дов.№12 від 31.01.17
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація ОСОБА_1» звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат про стягнення 7587,74грн - основного боргу, 8336,79грн - пені, 5200,12грн - інфляційних втрат, 600,89грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 14-1996-02 від 02.12.2014 щодо оплати поставленого товару.
Відповідач вказує на те, що:
- вимоги щодо стягнення пені безпідставні, оскільки можливість стягнення пені договором не передбачена;
- з урахуванням отримання товару 13.03.2015 та положень п. 3 додаткової угоди № 1 до договору розмір інфляційних втрат складає 3758,39грн, 3% річних - 488,81грн.
Також, відповідач звернувся з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду на 1 місяць у зв'язку зі складним фінансовим станом підприємства.
Позивач звернувся з клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
В судовому засіданні 08.06.2017 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
02.12.2014 між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (правонаступник - відповідач) (покупець) та ТОВ «Автоматизація ОСОБА_1» (продавець) укладений договір № 14-1996-02.
Продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину.
Згідно з п. 2.1 договору, ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в специфікаціях згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_3 (редакції 2010 року), далі «Інкотермс-2010» і вказується в специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах передбачених у специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до «Інкотермс-2010».
Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній та / або видатковій накладній, далі іменовані товарно-супровідними накладними.
Момент переходу права власності на товар від продавця до покупця визначений у Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п.3.5 договору).
Сторони підписали специфікацію №1 до договору на поставку енкодерів HS35N-2048-9WBWW в кількості 4 од. на суму 138472,61грн.
Відповідно до п. 5 специфікації № 1 до договору, оскільки «Товар», що поставляється, є імпортним, сторони встановили еквівалент вартості «Товару» в іноземній валюті - євро в сумі з ПДВ 8198,45 євро, у тому числі ПДВ по ставці 20% - 1366,41 євро. Вказаний еквівалент розрахований на підставі курсу НБУ гривні до євро на 05.11.2014, який складає 16,8901 гривні на 1 євро. При зміні курсу НБУ більш ніж на +- 3 % від курсу 1 євро = 16,8901грн, ціна за одиницю і загальна вартість «Товару» змінюватимуться пропорційно зміні курсу. Дана зміна відбуватиметься автоматично і не вимагатиме жодного додаткового узгодження сторін.
Додатковою угодою №1 до договору сторони доповнили договір специфікацією №2, виклавши її у наступній редакції: енкодер HS35N-2048-9WBWW в кількості 1 од. на суму 36236,14грн.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору, оскільки «Товар», що поставляється, є імпортним, сторони встановили еквівалент вартості «Товару» в іноземній валюті - євро в сумі з ПДВ 1606,86 євро, у тому числі ПДВ по ставці 20% - 267,81 євро. Вказаний еквівалент розрахований на підставі курсу на міжбанківському валютному ринку гривні до євро на 15.12.2014, який складає 22,5509 гривні на 1 євро. При зміні курсу НБУ більш ніж на +- 3 % від курсу 1 євро - 22,5509грн, ціна за одиницю і загальна вартість «Товару» змінюватимуться пропорційно зміні курсу. Дана зміна відбуватиметься автоматично і не вимагатиме жодного додаткового узгодження сторін.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 7587,74грн - основного боргу, 3758,39грн - інфляційних втрат, 488,81грн - 3% річних та відмовити в частині стягнення 8336,79грн - пені, 1441,73грн - інфляційних втрат і 112,08грн - 3% річних з таких підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вказано вище, між сторонами по справі було укладено договір № 14-1996-02 від 02.12.2014.
Позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором та поставив товар на суму 49776,50грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №19 від 10.03.2015.
Вказана накладна містить посилання на те, що товар отримано відповідачем 13.03.2015.
Для отримання товару відповідачем було видано довіреність № 144/04 від 10.03.2015.
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 до договору, умови оплати: 70% - попередня оплата, після надання рахунку на попередню оплату, 30% за фактом поставки, протягом 10 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» здійснило оплату поставленого товару частково, в розмірі 42188,76грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3653 від 19.02.2015 на суму 34843,55грн та № 9120 від 05.05.2015 - 7345,21грн
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.04.2017 складає 7587,74грн.
Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стосовно нарахування позивачем інфляційних втрат і 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий розрахунок, згідно з яким, інфляційні втрати за період з 15.03.2017 по 14.04.2017 складають 5200,12грн, 3% річних за період з 15.03.2017 по 14.04.2017 - 600,89грн.
Відповідно до абзаців 2, 3 пп. 3.2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями (в подальшому - постанова пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного їй місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у яких мала місце інфляція.
Як було вказано вище, згідно з видатковою накладною №19 від 10.03.2015 відповідачем отримано товар 13.03.2015.
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 до договору, умови оплати: 70% - попередня оплата, після надання рахунку на попередню оплату, 30% за фактом поставки, протягом 10 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.
З огляду на наведене положення договору позивач помилково нараховує інфляційні втрати за березень 2015 року, оскільки прострочення виникло з 27.03.2015.
З урахуванням положень п. 3 додаткової угоди № 1 до договору обґрунтованим є період нарахування інфляційних втрат з квітня 2015 року по квітень 2017 року на суму 3758,39грн та 3 % річних у розмірі 488,81грн за період з 28.03.2015 по 14.04.2017.
Отже, нарахування інфляційних втрат в розмірі 1441,73грн та 3% річних - 112,08грн є безпідставним.
Також, суд погоджується з твердженням відповідача про безпідставність нарахування пені в сумі 8336,79грн за несвоєчасність розрахунку за товар з огляду на те, що договором № 14-1996-02 від 02.12.2014 такий вид відповідальності покупця не передбачено.
В даному випадку загальне визначення чинним законодавством поняття пені та можливості її нарахування не є підставою для застосування конкретної пені до особи в разі відсутності відповідного положення в договорі.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 7587,74грн - основного боргу, 3758,39грн - інфляційних втрат, 488,81грн - 3% річних та відмовляє в частині стягнення 8336,79грн - пені, 1441,73грн - інфляційних втрат і 112,08грн - 3% річних.
Також, суд задовольняє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду з таких підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Слід зазначити, що надання відстрочки виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках в разі наявності обставин, що ускладнюють таке виконання або роблять його неможливим.
Згідно з п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд враховує, що відповідачем зупинено основне виробництво у зв'язку з погіршенням фінансово-економічного стану (копії наказів генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №№ 305, 307 від 30.03.2017).
На думку суду, викладені відповідачем обставини щодо зупинення виробництва є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.
Також, суд враховує незначний період такого відстрочення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація ОСОБА_1» (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 56, ідентифікаційний код 33560139) 7587,74грн - основного боргу, 3758,39грн - інфляційних втрат, 488,81грн - 3% річних, 871,60грн - витрат по сплаті судового збору.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 по справі №904/5535/17 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація ОСОБА_1» (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 56, ідентифікаційний код 33560139) 7587,74грн - основного боргу, 3758,39грн - інфляційних втрат, 488,81грн - 3% річних, 871,52грн - витрат по сплаті судового збору до 08.07.2017.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація ОСОБА_1» 8336,79грн - пені, 1441,73грн - інфляційних втрат, 112,08грн - 3% річних.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.06.2017
Суддя В.О. Татарчук