13 червня 2017 року Справа № 910/19789/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівВладимиренко С.В., Плюшка І.А., Картере В.І.,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року
та ухвалугосподарського суду міста Києва від 24.11.2016 року
у справі№ 910/19789/16 господарського суду міста Києва
за позовомОСОБА_4
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни
провизнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського рахунку № 5263 від 10.06.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" та ОСОБА_4
за участю представників:
позивача - Деркач Г.М.,
відповідача - Дідук О.В.
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Стракиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського рахунку № 5263 від 10.06.2014 року, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2016 року (суддя Головатюк Л.Д.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Отрюха Б.В., Яковлєва М.Л.), провадження у даній справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у даній справі у зв'язку з порушенням місцевим й апеляційним господарським судами норм процесуального права.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" укладено договір банківського рахунку № 5263 від 10.06.2014 року, за яким позивачу відкрито рахунок, залишок коштів на якому склав 27 597,56 грн., а відтак, набуто право вимоги до банку на вказану суму коштів.
В свою чергу, 17.06.2014 року на підставі Постанови Правління Національного банку України № 365 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18.06.2014 року по 18.09.2014 року, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано їй відповідні повноваження. В подальшому Постановою Правління Національного банку України № 563 від 11.09.2014 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 92 від 17.09.2014 року "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк".
Проте, внаслідок не включення позивача до переліку вкладників, яким відповідно до статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд відшкодовує кошти за їхніми вкладами, та у зв'язку з визнанням відповідачем нікчемним договору банківського рахунку № 5263 від 10.06.2014 року на підставі пунктів 2, 3 частини 3 статті 38 цього ж Закону, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського рахунку № 5263 від 10.06.2014 року.
Припиняючи провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи статей 1, 12, 49, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 47, 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", виходив з того, що договір банківського рахунку №5263 від 10.06.2014 року укладений між фізичною та юридичною особою, а тому даний позов з таким суб'єктним складом не підлягає вирішенню у господарському суді. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій також зауважили на тому, що спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди (договору банківського рахунку № 5263 від 10.06.2014 року).
Так, за приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
В силу частини 2 статті 3 та статей 47, 54 цього Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується. Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду. Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Водночас, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України врегульовано перелік осіб, які мають право на звернення до господарських судів України, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, в зв'язку з чим справи за участю позивача і/або відповідача, які не є юридичними особами, не підвідомчі господарським судам, за виключенням випадків, прямо передбачених законодавчими актами України (наприклад, корпоративні спори), стороною яких можуть виступати фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
За вказаних обставин правильним є висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і має розглядатися в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки позивач - фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, звернулась за захистом порушених прав, що виникли з цивільних відносин.
Аналогічна позиція висловлена судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постановах від 09.11.2016 року та від 14.12.2016 року.
З огляду на викладене, грунтується на вимогах закону висновок господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду про те, що склад учасників даного спору не відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 цього ж Кодексу.
Відтак, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають нормам господарського процесуального законодавства і підстав для їх скасування, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі №910/19789/16 залишити без змін.
Головуючий суддяС.В. Владимиренко
СуддіІ.А. Плюшко
В.І. Картере