14 червня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/499/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Войтовича І.І., суддів - Бездрабка О.І., Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу - ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, треті особи - Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій", Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо Веб", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Вікторі" про визнання протиправним та скасування наказу від 05.10.2016 р. № 2889/5, висновку від 16.09.2016 р.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, визнати протиправним та скасувати п. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 05.10.2016 р. № 2889/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та скасувати п.2 Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16.09.2016 р. за результатами розгляду скарги ПАТ "Лізинг інформаційних технологій" від 28.07.2016 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2016 р. за 321835-0-33-16, з доповненнями до неї від 04 серпня 2016 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2016 р. за №21835-1-33-15, від 08 вересня 2016 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 р. за №26760-0-33-16.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2016 р. Міністерством юстиції України було видано оскаржуваний наказ № 2889/5, відповідно до п. 1 якого було задоволено скаргу ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» від 28.07.2016 р. з доповненнями до неї від 04.08.2016 р. та 08.09.2016 р. у частині вимог щодо скасування прийнятих приватних нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2016 р. №30526462, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2016 р. №30527504, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2016 р. №30528134 та відповідно до п. 2 зазначеного наказу, тимчасово блоковано доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Вважає п. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 05.10.2016 р. № 2889/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та п.1 та п.2 Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16.09.2016 р. за результатами розгляду скарги ПАТ "Лізинг інформаційних технологій" від 28.07.2016 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2016 р. за 321835-0-33-16, з доповненнями до неї від 04 серпня 2016 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2016 р. за №21835-1-33-15, від 08 вересня 2016 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 р. за №26760-0-33-16 протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 11 квітня 2017 р. провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в судовому засіданні.
08 червня 2017 р. судом винесено ухвалу про здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Позивачем 08.06.2017 р. подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без її участі. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача Міністерства юстиції України до суду 08.06.2017 р. подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та зазначив, що при прийнятті оскаржуваного Наказу діяв в межах своїх повноважень тат у спосіб визначений діючим законодавством. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представники третіх осіб та представник Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України до суду не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, 28.07.2016р. ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» подало до Міністерства юстиції України скаргу, у якій, зокрема, просило скасувати такі рішення приватного нотаріуса ОСОБА_1:
- від 19.07.2016р. №30516462 про реєстрацію на підставі договору про поділ нерухомого майна від 19.07.2016р. права власності ТОВ «ЕКСПО ВЕБ» на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення групи приміщень №319-А (приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14), загальною площею 184,9 кв.м., розташованих за адресою м. Київ, проспект Оболонський, буд. №28;
- від 19.07.2016р. №30527504 про реєстрацію на підставі договору про поділ нерухомого майна від 19.07.2016р. права власності ТОВ «ГАРАНТ ВІКТОРІ» на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення групи приміщень №319-Б (приміщення №№ 1, 2, 3), загальною площею 105,0 кв.м., розташованих за адресою м. Київ, проспект Оболонський, буд. №28;
- від 19.07.2016р. №30528134 про закриття розділу на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення групи приміщень №319 (приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17), загальною площею 289,9 кв.м., розташованих за адресою м. Київ, проспект Оболонський, буд. №28.
За наслідками розгляду скарги відповідачем на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16.09.2016р. прийнято рішення у формі наказу від 05.10.2016р. №2889/5, яким у пунктах 1, 2 вирішено:
- задовольнити скаргу ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» у частині вимог щодо скасування прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2016р. №30516462, від 19.07.2016р. №30527504, від 19.07.2016р. №30528134;
- тимчасово блокувати доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місці.
Як слідує з висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16.09.2016р., відповідач при прийнятті наказу від 05.10.2016р. №2889/5 виходив з того, що оскаржувані ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» рішення позивача прийняті з порушенням законодавства, а саме без необхідного пакета документів, який би відповідав вимогам пункту 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2, 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV (Закон №1952-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).
Частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Відповідно до частин 6, 8 статті 37 Закону №1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.
Згідно з пунктами 2, 8 Порядку №1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Вимоги до форми та змісту скарги рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України установлені частиною 5 статті 37 Закону №1952-IV, відповідно до якої, зокрема, скарга має містити засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав).
Крім того, цією ж правовою нормою установлено імперативний припис про обов'язковість умови, з наявністю якої закон пов'язує можливість розгляду скарги на рішення про державну реєстрацію прав, а саме така скарга розглядається в порядку, визначеному Законом №1952-IV, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення (абз.8 ч.5 ст.37 Закону №1952-IV).
Аналізуючи зміст вказаного законодавчого припису, суд приходить до висновку, що не підлягає розгляду скарга на рішення про державну реєстрацію прав і в її задоволенні повинно бути відмовлено, якщо особа, яка її подала, не може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення, що також рівнозначно тому, якщо при розгляді скарги буде установлено, що оскаржуване рішення не порушує права скаржника.
Однак як видно з матеріалів справи, і зокрема рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016р. у справі №910/14226/16, яке набрало законної сили, на час як прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, так і прийняття позивачем як реєстратором рішень про державну реєстрацію прав, які слугували предметом скарги третьої особи - ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», остання не була власником нерухомого майна, щодо якого позивачем приймались рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Так, з наявної у справі Інформаційної довідки з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що згідно з рішенням приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 09.03.2016р. №28642807 право власності на нерухоме майно - групу нежилих приміщень №319 (нежилі приміщення №№ 1 - 17), загальною площею 289,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. №28, було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Крім того, 16.03.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 було прийнято рішення №28770833, згідно з яким право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ВЕБ».
В подальшому приватним нотаріусом ОСОБА_4 прийнято рішення від 07.07.2016р. №30355778, відповідно до якого було зареєстровано 363 / 1000 частки у праві спільної часткової власності на вказане вище нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ВІКТОРІ» та зареєстровано зменшення частки у праві спільної часткової власності на нежилі приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПО ВЕБ» до 637 / 1000 частки.
Зазначені рішення про державну реєстрацію прав від 09.03.2016р. №28642807, від 16.03.2016р. №28770833, від 07.07.2016р. №30355778 на час прийняття і позивачем рішень про державну реєстрацію прав, і відповідачем оскаржуваного рішення були чинними і в установленому законодавством порядку не скасованими.
Надалі 19.07.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_1 посвідчено договір про поділ спільного майна між співвласниками, за умовами якого ТОВ «ЕКСПО ВЕБ» та ТОВ «ГАРАНТ ВІКТОРІ» розподіляють майно, яке є об'єктом їх спільної часткової власності, а саме нежилі приміщення з №1 по №17 (групу приміщень №319), загальною площею 289,9 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, проспект Оболонський, буд. №28, наступним чином: у власність ТОВ «ЕКСПО ВЕБ» переходять нежилі приміщення групи приміщень №319-А (приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14), загальною площею 184,9 кв.м.; у власність ТОВ «ГАРАНТ ВІКТОРІ» переходять нежилі приміщення групи приміщень №319-Б (приміщення №№ 1, 2, 3), загальною площею 105,0 кв.м.; право спільної часткової власності на це майно припиняється.
На підставі цього договору та інших поданих для державної реєстрації документів позивачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2016р. №30516462, №30527504 та №30528134, якими в тому числі закрито розділ на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення групи приміщень №319 (приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17), загальною площею 289,9 кв.м., розташованих за адресою м. Київ, проспект Оболонський, буд. №28 та відкрито розділи на об'єкти нерухомого майна, що утворились внаслідок поділу вищевказаного об'єкта.
У зв'язку з цим слід урахувати, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2, частинами 1, 2 статті 3, частинами 1, 3 статті 5, частиною 5 статті 12 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Таким чином, аналізуючи у сукупності установлені обставини справи разом із положеннями вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для розгляду скарги ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» та її задоволення в оскаржуваній позивачем частині, так як це товариство не було власником нерухомого майна, щодо якого позивачем приймались рішення про державну реєстрацію прав на підставі договору про поділ спільного майна між співвласниками від 19.07.2016р.
При цьому договір про поділ спільного майна між співвласниками від 19.07.2016р. було укладено між ТОВ «ГАРАНТ ВІКТОРІ» та ТОВ «ЕКСПО ВЕБ» як співвласниками нерухомого майна, права яких вже було зареєстровано в установленому законодавством порядку і третя особа не була та й не могла бути стороною цього договору. Відтак він, як і державна реєстрація на його підставі прав ТОВ «ЕКСПО ВЕБ» і ТОВ «ГАРАНТ ВІКТОРІ», а також вчинення дій щодо закриття розділу та відкриття нових розділів на окремі частки внаслідок поділу об'єкту нерухомого майна у даному конкретному випадку не впливає на права та обов'язки ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій».
Вказані обставини відповідач встановив, але не надав їм належної правової оцінки і не врахував при прийнятті оскаржуваного рішення, а отже, на думку суду, прийняв його необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не на підставі, яка б була передбачена Законом №1952-IV Порядком №1128.
Крім того, щодо суті допущеного позивачем порушення, з наявності якого відповідач виходив при прийнятті оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідач вказує, що оскаржувані ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» рішення позивача прийняті з порушенням законодавства, а саме без необхідного пакета документів, який би відповідав вимогам пункту 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127.
Статтями 13, 14 Закону №1952-IV передбачено, що на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.
Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна. У разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об'єкт.
Згідно з пунктом 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів), виділу частки або об'єднання кількох об'єктів, подаються:
1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу, виділу частки чи об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі договорів про поділ спільного майна або про виділ частки в натурі);
2) технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси (крім випадків, коли присвоєння окремої адреси новоствореному об'єкту нерухомого майна не передбачається);
4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли поділ, виділ частки або об'єднання здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).
Однак ні з оскаржуваного наказу, ані з висновку, на підставі якого цей наказ було прийнято, не можливо установити, які саме з перелічених у пункті 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 обов'язкові документи не були подані позивачу для прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до договору поділу спільного майна від 19.07.2016р. і які він безумовно повинен був використовувати при прийнятті відповідних рішень, з урахуванням також того, що у даному випадку присвоєння окремої адреси новоствореним об'єктам нерухомого майна не передбачалось.
Отже і з цього ракурсу оскаржене рішення відповідача є необґрунтованим.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, ч. 4ст. 122, ч.6 ст. 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 05.10.2016 р. № 2889/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Визнати протиправним та скасувати п.2 Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16.09.2016 р. за результатами розгляду скарги ПАТ "Лізинг інформаційних технологій" від 28.07.2016 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2016 р. за №321835-0-33-16, з доповненнями до неї від 04 серпня 2016 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2016 р. за №21835-1-33-15, від 08 вересня 2016 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 р. за №26760-0-33-16.
Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, сплачений судовий збір в сумі 3200, 00 грн. (Три тисячі двісті гривень 00 коп.) шляхом безспірного списання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Войтович І.І.
Суддя Бездрабко О.І.
Суддя Варняк С.О.
кат. 11.4