13 червня 2017 р.Р і в н е 817/188/17
10год. 20хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби про визнання протиправними дії та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 1 лютого 2016 року позивач отримав постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом - рішення управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови державним виконавцем було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, державний виконавець виніс дане рішення керуючись відомостями квитанції № 267 від 26 вересня 2016 року на суму 800грн., що була надана боржником для державного виконавця. Проте, на думку позивача, дана сума сплати була безпідставно зарахована державним виконавцем як сплата боргу повторно, без дослідження матеріалів виконавчого провадження. Позивач стверджує, що частина суми коштів за вказаною квитанцією вже зараховувалась іншим державним виконавцем як повне погашення боргу за виконавчим документом - вимогою про сплату недоїмки №50 від 07.02.2012 та, відповідно, закінчено виконавче провадження за цим виконавчим документом, інша частина коштів за зазначеною квитанцією зарахована як часткова сплата за виконавчим документом - вимогою про сплату недоїмки від 22.03.2013 №174, який знаходиться в матеріалах зведеного виконавчого провадження цього боржника. В зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження протиправними, скасувати вказану постанову та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження за виконавчим документом від 28.01.2013 № 7 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату. час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень суду не надав.
Суд, згідно ч.4, 6 ст.128 КАС України здійснює вирішення справи на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд виходить з такого.
16.12.2016 року відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом - рішення управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем - управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі.
Підставою для прийняття такої постанови зазначено сплату боргу в повному обсязі згідно квитанції №267 від 26.09.2016р.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 (в редакції чинній на час виникнення спірн6их правовідносин, далі Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Початок примусового виконання рішення здійснюється у відповідності з нормою ст.26 Закону №1404, зокрема, в даному випадку за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404).
Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Закону №1404, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 цього ж Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом - вимогою про сплату недоїмки №50 від 07.02.2012р. Підставою для закінчення виконавчого провадження є сплачений борг в повному обсязі за квитанцією №267 від 26.09.2016, яка одночасно стала підставою і для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом - рішення управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7. Тобто, фактично відбулось повторне зарахування однієї і тієї ж суми коштів за двома різними виконавчими документами.
Судом неодноразово (ухвалою суду про відкриття та призначення справи до розгляду від 10.02.2017р., ухвалою суду про витребування доказів від 25.05.2017) витребовувалось у відповідача зведене виконавче провадження з примусового виконання вимог, рішень УПФУ в Здолбунівському районі щодо боржника ОСОБА_1. Разом з тим, відповідачем надано лише частину зведеного виконавчого провадження, яке стосуються постанови про закінчення виконавчого провадження по рішенню стягувача №7 від 28.01.2013р. Натомість матеріалів зведеного виконавчого провадження по постанові про закінчення виконавчого провадження за вимогою УПФУ в Здолбунівському районі №50 від 07.02.2012 року суду не надано.
В зв'язку з вказаними обставинами суд стає на сторону позивача та уважає прийнятними його твердження щодо повторного зарахування відповідачем коштів за вказаною квитанцією по іншому виконавчому документу.
Оскільки фактичного виконання в повному обсязі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем - управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі не відбулося, то підстав для винесення постанови про закриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом у відповідача не було, тому дії відповідача щодо прийняття такої постанови є протиправними, а постанова належить до скасування.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону №1404, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Викладеною нормою встановлений обов'язок відповідача щодо відновлення виконавчого провадження у разі скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження.
Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про підтвердження доводів позивача, тому позовні вимоги належить до задоволення в повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак ст.94 КАС України не застосовується.
Керуючись статтями 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2016 у ВП №52836252 по примусовому виконанню виконавчого документу - рішення управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем управління Пенсійного фонду України В Здолбунівському районі.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 16 грудня 2016 року у ВП 52836252 за виконавчим документом - рішенням управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі.
Зобов'язати Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Рівненської області відновити виконавче провадження за виконавчим документом - рішенням управління ПФУ в Здолбунівському районі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.01.2013 № 7, боржником за яким є ОСОБА_1, а стягувачем управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.