07 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1098/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника відповідача - Кириченка О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача Державної служби геології та надр України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт"
про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами
15.07.2016 Державна служба геології та надр України звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт" (надалі - ТОВ "Тахтаївський граніт") про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 № 4068.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач упродовж стоку, що перевищує шість місяців, не сплачує до Зведеного бюджету України рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, внаслідок чого утворилась заборгованість, чим порушено вимоги, передбачені спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, що у свою чергу є підставою для припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу ТОВ "Тахтаївський граніт" на користування надрами від 18.10.2006 № 4068.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, позивач подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказував на неможливість погашення податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зумовлену дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного господарським судом Полтавської області в межах розгляду справи про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт" .
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Тахтаївський граніт" зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку 23.12.2004, код ЄДРПОУ 32807352. Основним видом господарської діяльності підприємства є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
18.10.2006 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України відповідачу надано спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним № 4068 терміном на 20 років (а.с. 11), а також укладено угоду про умови користування надрами (а.с. 12-15).
06.10.2015 на адресу позивача надійшов лист Державної фіскальної служби України від 29.09.2015 № 22818/5/99-99-15-04-01-16 (а.с. 8), відповідно до якого контролюючий орган просив Державну служба геології та надр України розглянути питання про зупинення дії спеціального дозволу користування надрами відповідача у зв'язку із несплатою останнім понад шість місяців рентної плати за видобування корисних копалин.
За результатами розгляду звернень Державної фіскальної служби України позивач направив ТОВ "Тахтаївський граніт" лист від 20.04.2016 (а.с. 18) із пропозицією у певний строк усунути порушення законодавства про надра та надати відповідні докази.
При цьому наказом Державної служби геології та надр України від 10.09.2015 № 280 відповідачу зупинено дію спеціального дозволу та надано 30 календарних днів для усунення порушень, про що повідомлено листом від 24.09.2016 (а.с. 19-21).
Фактичне неусунення відповідачем виявлених порушень у відведені строки стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Так, відповідно до статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов'язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Згідно зі статтею 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;
2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.
За твердженням позивача, підставою для припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 № 4068 є неусунення відповідачем порушень щодо сплати заборгованості перед органами ДФС, тобто порушення пункту 5 статті 26 Кодексу України про надра. При цьому, наявна незгода користувача щодо припинення права користування надрами, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.
Згідно з матеріалами справи, заборгованість відповідача з рентної плати за видобування корисних копалин в розмірі 215787,25 грн (199172,53 грн - за основним платежем, 16614,71 - за штрафними санкціями) виникла на підставі податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18.02.2013 № 0000032301/253 (а.с. 165), прийнятого за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Тахтаївський граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2013 (а.с. 55-58) порушено провадження у справі № 917/2096/13 про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт". Крім того, зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.03.2014 у справі № 917/2096/13 (а.с. 59-60) визнані кредиторські вимоги Кременчуцької ОДПІ до ТОВ "Тахтаївський граніт" та зобов'язано розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів (у тому числі рентна плата за використання надр у розмірі 214675,62 грн).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.03.2014, з урахуванням ухвали від 30.04.2014 про виправлення описки, у справі № 917/2096/13 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема Кременчуцьку ОДПІ до ТОВ "Тахтаївський граніт" в сумі 677464,65 грн, з яких 580473,10 грн - основний борг (третя черга), 95246,11 грн - штрафні санкції та 1745,44 грн - пеня (шоста черга) (а.с. 184).
Матеріалами справи підтверджено, що на теперішній час триває процедура санації, мораторій на задоволення вимог кредиторів у встановленому законом порядку не припинено.
Відповідно до частин першої та третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт") мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовано правовідносини, пов'язані із застосуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів, який має на меті зупинення виконання грошових зобов'язань конкурсних кредиторів та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Водночас стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт") визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема у постанові від 12.03.2013 № 3-71гс12 (зазначені у постанові Верховного Суду України положення статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013) щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів та визначення поняття конкурсних кредиторів кореспондуються з наведеними вище положеннями статей 1, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт").
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що податковий борг відповідача з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, на який позивач посилається як на підставу для припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу ТОВ "Тахтаївський граніт" на користування надрами від 18.10.2006 № 4068, виник до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, суд погоджується з доводами останнього щодо неможливості погашення товариством заборгованості перед конкурсним кредитором під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Тахтаївський граніт", оскільки погашення таких вимог відбувається згідно з відповідної процедури, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Державної служби геології та надр України про припинення користування надрами шляхом анулювання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 № 4068.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу ТОВ "Тахтаївський граніт" на користування надрами від 18.10.2006 № 4068 визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт" про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено12.06.2017.
Суддя Т.С. Канигіна