Справа № 815/6633/16
13 червня 2017 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Аудиторська фірма «Ліга» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов
ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Аудиторська фірма «Ліга» про визнання протиправним та скасування рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року щодо відмови аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту та зобов'язання Аудиторську палату України прийняти рішення про продовженні терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р. на наступні 5 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на засіданні 26.05.2016р. відповідачем було прийнято рішення щодо відмови позивачу у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та про призначення ОСОБА_1 складання кваліфікаційного іспиту для продовження терміну чинності сертифіката аудитора. Позивач вважає, що протягом 2011-2015 років виконала вимоги ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність» в частині щорічного удосконалення професійних знань, що є єдиною законодавчо визначеною умовою для продовження терміну чинності сертифікату аудитора. Разом з цим, позивач зазначає, що оскаржуване рішення було винесено з порушенням права позивача на участь у прийняті рішення, оскільки відбулось без участі позивача, а також те, що АПУ Законом України «Про аудиторську діяльність» надано право визначати порядок контрольного тестування, а не створювати додаткові умови для продовження терміну чинності сертифіката аудитора. Також, позивач зазначає, що наслідком прийнятого оскаржуваного рішення є позбавлення її гарантованого Конституцією України право на працю та АПУ при прийняті оскаржуваного рішення діяло несправедливо та упереджено. Окрім того, за продовження терміну чинності сертифіката аудитора відповідач отримав оплату у розмірі 3000 грн., які не були повернуті.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Третя особа до судового засідання не з'явився про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, та можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд вирішив за доцільне розглянути справу у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2015р. - скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Ліга» про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Аудиторської палати України, зазначені у Витягу з протоколу засідання №316 від 29.01.2015р., щодо відмови аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту. Зобов'язано Аудиторську палату України розглянути питання про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р., на наступні п'ять років, тобто до 30.11.2020р. у відповідності до вимог діючого законодавства. (а.с.20-22)
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що на підставі рішення Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р. ОСОБА_1 видано сертифікат аудитора серії А №004879. Рішенням тієї ж палати за №222/2 від 30.11.2010р. ОСОБА_1 продовжено термін дії сертифікату до 30.11.2015р.
З урахуванням закінчення терміну дії сертифікату, та у відповідності до вимог ст.10 ЗУ «Про аудиторську діяльність», ОСОБА_1 28.09.2015р. написала заяву на адресу відповідача, яка зареєстрована 30.09.2015р. із проханням продовжити термін чинності сертифікату аудитора №004879 виданого на підставі рішення АПУ від 30.11.2001р. за №104р.
На засіданні Аудиторської палати України 29.10.2015р. прийнято рішення за №316 про затвердження протокольних рішень комісії АП України з сертифікації та освіти аудиторів, яким відмовлено аудитору ОСОБА_1 у клопотанні щодо продовження терміну чинності сертифікату аудитора у зв'язку із застосуванням до аудитора, згідно рішення АПУ №273/6.1 від 04.07.2013р. стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката строком на три місяці. Цим же рішенням, п.2 призначено аудитору ОСОБА_1 для продовження терміну чинності сертифіката аудитора контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів, шляхом складання кваліфікаційного іспиту (п.10.5. Положення)
Відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р., 19.05.2016р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №815/6793/15, яким зобов'язано Аудиторську палату України розглянути питання про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р., на наступні п'ять років, тобто до 30.11.2020р. у відповідності до вимог діючого законодавства. (а.с.24)
Відповідно протоколу №18/1 від 17.05.2016р. на засіданні Комісії АПУ з сертифікації та освіти аудиторів при виконанні доручення АПУ щодо розгляду питання про продовження терміну сертифіката аудитора ОСОБА_2 (сертифікат №004879, виданий рішенням АПУ від 30.11.2001р. №104, термін чинності до 30.11.2015р.) відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. встановлено, зокрема, що рішенням АПУ від 04.07.2013р. №273/6.1 до ОСОБА_2 було застосовано стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката на три місяці та рекомендовано до кінця 2013 року додатково пройти курси удосконалення професійних знань по застосуванню стандартів в аудиторській практиці за програмою, затвердженою АПУ. ОСОБА_2 рекомендовані додаткові курси у 2013році не пройшла.
На підставі викладеного, рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2016р. №325/3 відмовлено ОСОБА_1 у продовжені терміну чинності сертифіката аудитора (сертифікат №004879, виданий рішенням АПУ від 30.11.2001р. №104, термін чинності до 30.11.2015р.) у порядку визначеному п.10.1 розділ 10 Положення про сертифікацію аудиторів, у зв'язку із застосуванням до ОСОБА_1 у період терміну чинності сертифіката стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката (рішення АПУ від 04.07.2013р. Призначено ОСОБА_1 для продовження терміну чинності сертифіката аудитора контрольне тестування з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту. (а.с.206)
Спірні правовідносини регулюються Закону України «Про аудиторську діяльність», Статутом Аудиторської палати України, Положенням про Сертифікацію аудиторів, затвердженим рішеннями Аудиторської палати України.
Як визначено статтею 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» продовження терміну чинності сертифікату здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України. За проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України.
Рішеннями Аудиторської палати України затверджено Положення про Сертифікацію аудиторів (Положення), яким встановлюються єдині умови та порядок сертифікації аудиторів України.
У відповідності до п 10.1 Положення про сертифікацію аудиторів, затвердженого рішенням АПУ від 31.05.2007р. №178/6 (зі змінами та доповненнями) право на продовження терміну чинності сертифіката мають аудитори, термін чинності сертифіката яких закінчується за умови, якщо у період терміну чинності сертифіката: 1) займались аудиторською діяльністю, як фізичні особи-підприємці або у складі аудиторської фірми не менше трьох років; 2) займаючись аудиторською діяльністю, як фізичні особи-підприємці, своєчасно подавали звіти про виконані ними роботи (за формою N 1-аудит) та підтверджували свою аудиторську діяльність; 3) щорічно успішно проходили контрольні тестування за підсумками удосконалення професійних знань за програмами, затвердженими Аудиторською палатою України, або щорічно здійснювали удосконалення професійних знань згідно з розділом V Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України; 4) до них не застосовувались стягнення з боку АПУ у вигляді зупинення чинності сертифіката.
Отже, згідно до пп.10.1.4 Положення про сертифікацію аудиторів, однією із вимог є те, що в період терміну чинності сертифіката до аудитора не застосовувались стягнення з боку АПУ у вигляді зупинення чинності сертифікату.
Згідно з пунктом 10.5 зазначеного Положення, аудитору, який не підтвердив хоча б однієї з вимог, вказаних у пункті 10.1 та 10.2, для продовження терміну чинності сертифіката Комісія призначає контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту.
З урахуванням викладеного, а також те, що у період терміну чинності сертифікату позивач допустила неналежна виконання професійних обов'язків і до неї було застосовано стягнення, суд вважає, що позивач має право на продовження терміну чинності сертифіката в особливому порядку, який визначений пунктом 10.5 Положення про сертифікацію, а саме шляхом проходження нею контрольного тестування у вигляді перевірки рівня знань за умовами порядку проведення кваліфікаційного іспиту. Проте такий правом позивач не скористалася.
Закон України «Про аудиторську діяльність» є спеціальним нормативним актом, який визначає правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України, у зв'язку з чим інші нормативно-правові акти стосовно питань регулювання діяльності Аудиторської палати України застосовуються лише в частині, яка не суперечить нормам вказаного закону.
З метою визначення порядку продовження терміну чинності сертифікатів аудиторам України, рішенням Аудиторської палати України від 31.05.2007р. №178/6 затверджено Положення про сертифікацію аудиторів, а рішенням Аудиторської палати України від 31.05.2007р. № 178/5 затверджено Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів.
Положенням про сертифікацію аудиторів, прийнятим рішенням АПУ від 31.05.2007р. №178/6, встановлено єдині умови та порядок сертифікації аудиторів України.
Так, згідно з п.1.4 Положення про сертифікацію аудиторів, контрольне тестування - це перевірка рівня знань та кваліфікаційної придатності аудитора для продовження терміну чинності сертифіката у порядку, встановленому АПУ.
Контрольне тестування передбачає тестування за підсумками щорічного удосконалення професійних знань практикуючими аудиторами за програмами, затвердженими АПУ, в центрах, визначених АПУ; або зарахування інших видів удосконалення професійних знань за рішенням Комісії згідно з розділом VI Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України; або перевірку рівня знань за умовами порядку проведення кваліфікаційного іспиту.
При цьому, суд не може дати належну оцінку твердження позивача у адміністративному позові, що АПУ Законом України «Про аудиторську діяльність» надано право визначати порядок контрольного тестування, а не створювати додаткові умови для продовження терміну чинності сертифіката аудитора, оскільки пунктом 1.4 Положення про сертифікацію не створює додаткових умов для продовження чинності сертифіката аудитора, а визначає порядок контрольного тестування та передбачає перевірку рівня знань за умови порядку проведення кваліфікаційного іспиту як один із видів такого контрольного тестування.
Так, організація і порядок проведення кваліфікаційного іспиту передбачені розділом 6 зазначеного Положення про сертифікацію аудиторів.
Положенням про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України, затвердженим рішенням Аудиторської палати України від 31.05.2007 № 178/5, зі змінами передбачено порядок постійного удосконалення професійних знань аудиторів та аудиторів банків. Згідно з п. 1.2 цього Положення, аудитори України з метою виконання умов продовження терміну чинності сертифіката щороку удосконалюють свої професійні знання та проходять контрольне тестування відповідно до вимог цього Положення.
Отже, щорічне удосконалення професійних знань та проходження контрольного тестування є однією з умов, і не може бути підставою для продовження чинності сертифіката без проходження контрольного тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту в разі застосовування до аудитора стягнення протягом терміну чинності сертифікату у вигляді зупинення чинності сертифіката.
Разом з тим, суд зазначає, що на засіданні комісії 23.10.2015р. (додаток №13) наряду з документами щодо продовження терміну сертифіката позивача, комісією розглядалися також документи іншого аудитора ОСОБА_3, до якого АПУ було застосовано у тому ж році аналогічне стягнення (зупинення чинності сертифіката на три місяці) що і до позивача, а також те, що як і позивачу аудитору ОСОБА_3 було призначено для продовження терміну чинності сертифіката у відповідності до вимог чинного законодавства контрольне тестування шляхом складання кваліфікаційного іспиту. Аудитором ОСОБА_3 було дотримано процедуру продовження терміну чинності сертифіката, передбаченої пунктом 10.5 Положення про сертифікацію аудиторів та рішенням АПУ від 24.12.2005р. №319/3 (додаток №14) аудитору ОСОБА_3 було продовжено термін чинності сертифіката на наступні 5 років. (а.с.143-145) Також, у період з 29.01.2013р. по 22.03.2017р. продовження терміну чинності сертифіката аудитора (через невідповідність тим чи іншим вимогам п.10.1 та 10.2 Положення про сертифікацію) згідно норм визначеної п.10.5 контрольне тестування, згідно розділу 6 Положення про сертифікацію, шляхом складання кваліфікаційного іспиту було призначено двадцяти восьми особам. З них скористалися своїм правом сім осіб, п'ятеро з них успішно склали кваліфікаційний іспит та таким чином продовжили термін чинності сертифікату. (а.с.204-205) Таким чином, зазначене спростовує твердження позивача щодо упередженості та несправедливості рішення прийнятого АПУ.
Окрім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що кошти сплачені за продовження терміну сертифіката аудитора будуть повернуті позивачу у разі подання нею відповідної заяви, однак станом на 28.02.2017р. така заява до АПУ не надходила, що не заперечувалось позивачем.
Також, позивач у адміністративному позові стверджує, що наслідком прийнятого оскаржуваного рішення є позбавлення її гарантованого Конституцією України право на працю. Однак, АПУ не приймалося рішення ні про позбавлення позивача сертифіката аудитора, ні про звільнення позивача з роботи відповідно до положень трудового законодавства, а вказувалося на неможливість продовження терміну сертифіката аудитора у порядку визначеному пунктом 10.1 Положення про сертифікацію аудиторів (загальний порядок), у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого продовження та зазначалося про можливість продовження терміну чинності сертифіката у спеціальному порядку, який прямо передбачений для таких випадків пунктом 10.5 Положення про сертифікацію аудиторів. За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про позбавлення її гарантованого Конституцією України право на працю є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, позивач у судовому засіданні зазначала, що вона є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або/чи району проведення антитерористичної операції з м. Луганськ та те, що у позивача є малолітні діти, у зв'язку з чим не могла бути присутньою на засіданні комісії при прийняті оскаржуваного рішення та проходження контрольного тестування шляхом складання кваліфікаційного іспиту. Однак, позивач зважаючи на зазначені сімейні обставини не зверталась до АПУ щодо перенесення строків проходження контрольного тестування шляхом складання кваліфікаційного іспиту.
Таким чином, суд вважає, що призначаючи позивачу для продовження терміну чинності сертифіката контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту, АПУ діяла в межах чинного законодавства України, а саме Закону України «Про аудиторську діяльність» та Положення про сертифікацію аудиторів.
З огляду на викладене, рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року щодо відмови аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту є правомірним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Аудиторська фірма «Ліга» про визнання протиправним та скасування рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року щодо відмови аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту та зобов'язання Аудиторську палату України прийняти рішення про продовженні терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р. на наступні 5 років - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.В. Балан
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Аудиторська фірма «Ліга» про визнання протиправним та скасування рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року щодо відмови аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту та зобов'язання Аудиторську палату України прийняти рішення про продовженні терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р. на наступні 5 років - відмовити.