Іменем України
07 червня 2017 р. Справа № 814/294/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомМіністерства оборони України,
доВознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Обласного центру медико-соціальної експертизи, Центральної Військово - лікарської комісії Міністерства оборони України,
треті особи за участю: представника позивача: Саламатін О.В. представників відповідача 3: Заболотькова А.В., Алексєєв В.В.Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 .
провизнання незаконним та скасування рішення в частині встановлення причини інвалідності, зобов'язання вчинити певні дії,
Міністерство оборони України звернулось до адміністративного суду з позовом до Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Обласного центру медико-соціальної експертизи та Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спрору - Вознесенського міжрайонного відділення судово - медичної експертизи та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ №371543-«поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії», зобов'язання відповідача переглянути рішення про встановлення інвалідності громадянину ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог Міністерство оборони України вказує на те, що рішення, прийняте Вознесенською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ № 371543 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії» є неправомірним та безпідставним, оскільки при його прийнятті допущено порушення вимог чинного законодавства. Зокрема, дії по встановленню причинного зв'язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , суперечать п.п.1, 5, пп.1 п.11, п.14 Положення про медико-соціальну експертизу, п.п.1.3, 1.6, 1.9 та 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561, п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, оскільки висновок про причину інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ № 371543, ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_1 та на припущеннях посадових осіб Вознесенської МСЕК. Причинний зв'язок поранення (контузії), з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, було встановлено взагалі без жодного документа, що підтверджує факт отримання поранення. Комісією не встановлено жодної конкретної обставини щодо часу, місця чи обставин отримання поранення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково, зазначивши, що МСЕК при огляді громадянина ОСОБА_1 повинна була дослідити, проаналізувати та зробити певні висновки по кожному наданому документу, а також встановити саме ту причину інвалідності, яка має місце у ОСОБА_1 . Формальний розгляд наданого до МСЕК пакету документів, без дослідження їх змісту та суті є неприпустимим. Факт отримання ОСОБА_1 поранення не підтверджується жодним документом, такі документи відсутні взагалі, а припущення про можливе поранення зроблене експертом на підставі усних свідчень самого ОСОБА_1 . Крім того, пояснив, що встановлення причинного зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби повинно здійснюватись виключно на підставі документів, які доводять достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в п.п.21.8, 21.18 та 21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, при цьому виключена можливість такого висновку на підставі припущень. А тому, рішення в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ №371543-"поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії", є незаконним та має бути скасованим.
Представник Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії до суду не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники Обласного Центру медико-соціальної експертизи заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав, вказаних у письмових запереченнях. Зазначили, що причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Акцентували увагу на тому, що розшук архівних документів необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати. Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку. Також, представники зазначили, що відповідно до п.1 Інструкції про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті (№ 16-01/220 від 20.11.1992 р.), яка затверджена заступником Міністра МОЗ України і заступником Міністра оборони України викладено, - «Колишнім військовослужбовцям, звільненим зі служби за станом здоров'я, які мають висновок військово-лікарської комісії з причинного зв'язку захворювання (поранення, каліцтва, контузії), при встановленні інвалідності питання про її причину МСЕК визначає відповідно до формулювання постанови ВЛК (ОВЛК, ЦВЛК). Змінювати ці висновки МСЕК неправомірна». Тому, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення в частині визначення причини інвалідності ОСОБА_1 керувалась вимогами чинного законодавства.
Представник Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, заперечень не надав.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
З 04 лютого 1987 року по 03 січня 1989 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР та в якості військовослужбовця в складі в/ч № НОМЕР_1 приймав участь в бойових діях на території Афганістану.
В подальшому продовжив службу в складі Збройних Сил України на території України.
04.09.12 рішенням Вознесенської МСЕК встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності «захворювання, пов'язане з проходженням військової служби».
11.12.15 рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_1 - протокол №4732 від 11.12.15, згідно з яким «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії».
20.01.16 Вознесенською МСЕК було повторно оглянуто ОСОБА_1 та видано Довідку серії 10ААВ №371543 про що він є інвалідом ІІІ групи, причина інвалідності- «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Відповідно до ст.7 Закону медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка затверджена наказом МОЗ України №561 від 05.09.11 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Відповідно до п.2.18 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.08 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).
Відповідно до п.п.21.18, 21.19, 21.21 Положення якщо свідоцтво про хворобу не збереглось, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.
За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Таким чином, питання визначення інвалідності та її причин це є питання спеціальної компетенції військово-лікарської експертизи та медико-соціальної експертизи.
Суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позову з наступних підстав.
По-перше, можливо погодитися з позивачем, що матеріали про встановлення інвалідності ОСОБА_1 в частині причинного зв'язку з пораненням під час проходження служби в Афганістані є недостатньо повними, суперечливими та дещо сумнівними.
Фактично, нічим іншим окрім висновка судово-медичного експерта та поясненнями самого ОСОБА_1 факт поранення не підтверджений.
Разом з тим, п.21.21 Положення, дає право ВЛК приймати рішення за відсутності документів про поранення на підставі висновків судово-медичного експерта.
При цьому, Центрально-військова лікарська комісія Міністерства оборони України та Вознесенська медико-соціальна експертна комісія обласного Центру медико-соціальної експертизи, діючи як суб'єкти владних повноважень, вирішили всі зазначені сумніви на користь ОСОБА_1 , надавши йому статус інваліду 3 групи та встановив причинний зв'язок - «травма та її наслідки, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби».
Відповідно до принципу належного урядування, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20.10.11).
Оскільки, ОСОБА_1 набув статус інваліду, внаслідок дій уповноважених державних органів він має «законне очікування» реалізувати своє право, та отримати передбачені законодавством соціальні гарантії захисту інвалідів.
Якщо суб'єкт владних повноважень створив для особи обґрунтовані підстави сподіватись отримання певних прав понад ті, що гарантуються у відповідності до принципів справедливості і природного права, відповідні особи вважаються такими, які мають законні (легітимні) очікування, що підлягають захисту.
При цьому, суд звертає увагу, що навіть якщо погодитися з позицію позивача, то ОСОБА_2 отримав статус інваліда третьої групи з невірно визначеним причинним зв'язком, саме внаслідок невірного застосування відповідачами нормативно-правових актів, та помилкового посилання на висновок судово-медичного експерта (який на думку позивача є недостатньо обґрунтований), а не внаслідок подання ним завідомо неправдивих документів, обману чи інших недобросовісних дій, з метою отримання цього статусу.
За таких обставин, суд вважає, що не має підстав для позбавлення ОСОБА_1 прав, які він набув добросовісно, на підставі рішень уповноважених суб'єктів владних повноважень.
По-друге, відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
На відмінність від громадян та юридичних осіб приватного права, суб'єкти владних повноважень не мають необмеженого права на подання позовних вимог на власний розсуд.
Звернення до адміністративного суду для суб'єкта владних повноважень це не право, а повноваження.
Верховний Суд України у постанові від 15.11.16 по адміністративній справі №802/1318/15-а висловив правову позицію, що ст.50 КАС України наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.
У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на оскарження в судовому порядку висновків військово-лікарської експертизи та медико-соціальної експертизи.
До того необхідно врахувати, що безпосередньо причинний зв'язок інвалідності ОСОБА_1 з пораненням, факт якого заперечує позивач, встановлений саме Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України.
Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
Тобто, ЦВЛК це орган створений самими позивачем, якій знаходиться у його адміністративному підпорядкуванні.
За таких обставин, суд вважає, що у Міністерства оборони України відсутнє право вимоги за цім позовом.
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В. В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12.06.17
Суддя В.В. Біоносенко