ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
09 червня 2017 року справа № 813/480/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа - Львівська міська рада про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа - Львівська міська рада та просить:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в наданні ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 про надання дозволу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Заявлені вимоги обґрунтовує безпідставністю відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, з огляду на те, що отримана відмова не є передбаченою у встановлену законом виключному переліку для відмови у наданні такого дозволу. А саме як зазначає позивач відповідач йому не надав дозвіл на розробку технічної документації на запропоновану ним земельну ділянку, з тих підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, а відтак відповідач не уповноважений на розпорядження даними землями. Стверджує, що й водночас відповідач ні чим не доводить таке місце розташування земельної ділянки. Відтак вважає відмову протиправною, а тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення в котрих прийняте за наслідками розгляду заяви позивача рішення вважає правомірним, зокрема стверджує,що відмовляючи в наданні згоди на розробку технічної документації позивач використав інформацію відділу Держгеокадастру в Яворівському районі згідно котрої спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Львова. Голосить, що факт розташування земельної ділянки в межах міста підтверджується індексною картою, яка як ним стверджується слугує однією з основ для формування державного земельного кадастру. Таким чином просить суд відмовити в позові оскільки такий заявлено безпідставно.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівської міської ради проти позову заперечили. Надали письмові пояснення в яких зазначили, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована на території м. Львова, відноситься до земель комунальної власності Львівської міської ради і відповідно п. 8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не може бути вилучена у територіальної громади і передана іншому суб'єкту права власності без згоди безпосередньої територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу. Додатково зазначили, що відповідно до відкоригованого генерального плану міста Львова, масштабу 1:10000, земельна ділянка, на яку претендує позивач знаходиться в межах багатоповерхової житлової забудови.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В листопаді 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
23.12.2016 року листом №Д-16487/0-8346/6-16 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на вказану ним у заяві земельну ділянку.
Як видно з листа в котрому викладено відмову позивача, то така мотивована розташуванням пропонованої земельної ділянки позивачем у межах населеного пункту, а тому відповідач не уповноважений на розпорядження даною категорією землі. Також як видно з листа №Д-16487/0-8346/6-16 дану інформацію відповідачу стала відома з отриманої відповіді №22-1321-0.1-9387/2-16 від 22.12.2016 року, що надійшла на його запит адресований відділу Держгеокадастру в Яворівському районі.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених вимог суд виходив з такого.
Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу вказаних положень законодавства перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п. 13 п. 4 Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Як зазначалось уже судом відмова позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ґрунтується на листі №22-1321-0.1-9387/2-16 від 22.12.2016 року, відділу Держгеокадастру в Яворівському районі.
Втім, суд критично оцінює підстави, що покладені в основу відмови в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою на спірну ділянку, та що викладені у листі від 23.12.2016 року №Д-16487/0-8346/6-16, з огляду на таке.
У матеріалах справи наявне розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 № 169, яким затверджено проект роздержавлення і приватизації земель селянської спілки “Хлібодар” на території Рясне-Руської сільської ради на площі 1456 га.
Відповідно до наявного у справі Проекту роздержавлення і приватизації земель селянської спілки “Хлібодар” та відповідного картографічного матеріалу - ця територія належить Рясне-Руській сільській раді Яворівського району Львівської області. Вказаним проектом роздержавлення та матеріалами державної статистичної звітності вказується на правовий статус запитуваної земельної ділянки як частини території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району. На цей факт вказує своїм листом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 11.05.2016 №8/14.1-562-16.
Судом досліджено матеріали, які подавались позивачем разом з клопотанням, а саме: викопіювання з планово - картографічних матеріалів (проекту роздержавлення та приватизації) щодо бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0.12 на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району для ведення садівництва ОСОБА_5; Указ Президії Верховної ОСОБА_6 УРСР від 09.03.1988 №5541 “Про розширення меж міста Львова” з додатком; розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 30.01.1996 № 144 “Про затвердження проектів формування територій сільських, селищних ОСОБА_6 та встановлення меж селищ міського типу” з додатком; Проекту роздержавлення і приватизації земель СС “Хлібодар” Рясне-Руської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області; лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.05.2016 №8/14.1-562-16.
Також досліджено матеріали долучені позивачем: індексна кадастрова карта Рясне-Руської сільської ради Яворівського району; рішення Яворівської районної ради; розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації з додатком; державні статистичні звіти (форма 6-зем) Яворівського району станом на 01.01.1995 та 01.01.1999 (розділ І).
Судом досліджено матеріали долучені відповідачем: карта Проекту роздержавлення і приватизації земель СС “Хлібодар” Рясне-Руської сільської ради народних депутатів Яворівського району Львівської області; лист відділу Держгеокадастру у Яворівському районі від 15.12.2016р. № 22-1321-0.1-9271/2-16; лист відділу Держгеокадастру у м.Львові від 24.02.2017р. №22-1323-0.2-599/2-17 з додатком; державні статистичні звіти (форма 6-зем) по м. Львову станом на 01.01.1995, 01.01.1999 і 01.01.2016 та Рясно-Руській сільській раді Яворівського району; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998р. № 51 “Про інвентаризацію земель м. Львова”.
З наданих позивачем доказів вбачається, що розташування земельної ділянки, яку бажав отримати позивач знаходиться на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області. З наданих відповідачем та Львівською міською радою доказів, вбачається, що спірна ділянка відноситься до території м. Львова.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують місце розташування земельної ділянки на яку претендує позивач, саме в межах м. Львова, відсутність відповідних картографічних матеріалів, то відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є необгрунтованою.
Крім того, суд звертає увагу, що до повноважень адміністративного суду відноситься визначення порядку захисту порушеного права, проте суд не може перебирати на себе функції інших органів, зокрема щодо встановлення (зміна) меж населеного пункту.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на запропоновану ним земельну ділянку.
З метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0.12 га для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Отже, позовні вимоги є підставними та такими що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в наданні ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 14.06.2017 року.
Суддя Братичак У.В.