23 травня 2017 року № 810/1561/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "АГРАРНЕ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ПП «АГРАРНЕ» в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів в розмірі 66878,78 грн. та пеню за порушення строків їх сплати в розмірі 160,50 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Вказує, що відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Позивач зазначає, що відповідач, на підставі наведених положень Закону України та згідно акту від 03.11.2009 р. № 148 по контролю за використанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням штрафних санкцій до Державного бюджету, мав працевлаштувати 7 інваліда, однак працевлаштував лише 5 інваліди.
У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представника відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ПП «Аграрне» було вжито всі передбачені законодавством України заходи по забезпеченню і працевлаштуванню інвалідів та вчинило всі необхідно можливі дії спрямовані на створення робочих місць для інвалідів оскільки щомісячно подавало звітність №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ПП «Аграрне» зареєстровано, як юридичну особу.
Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон № 875-ХІІ.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Як вбачається зі ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України № 875-ХІІ обов'язок здійснювати пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, покладено на Державну службу зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 18 Закону України № 875-ХІІ).
Згідно з вимогами ст. 18 Закону України № 875-ХІІ обов'язок ПП «Аграрне» створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не супроводжується обов'язком здійснювати пошук інвалідів, адже в силу ст. 181 цього Закону таких обов'язок покладено на Державну службу зайнятості.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 Закону України №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19 названого Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
При цьому, відповідно до вимог ст. 20 Закону України № 875- ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як вбачається з ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ., порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 р. №316, затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка заповнюється роботодавцями та подається ними до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.
Згідно Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 р. за №316, у пункті 3 розділу II форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.
Тобто, за своїм змістом звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.
Крім того, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов'язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.
Судом встановлено, що ПП «Аграрне» вчинило всі необхідно можливі дії спрямовані на створення робочих місць для інвалідів оскільки щомісячно подавало звітність №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Отже, відповідачем були виконані всі вимоги чинного законодавства щодо визначення кількості й створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим спростовуються доводи позивача про вину відповідача та правомірність застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 закону України № 875-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходив із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльність роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
При цьому суд враховував, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач належним чином виконав вимоги нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини соціальної захищеності інвалідів, у тому числі щодо створення робочих місць для них, тому підстави застосування щодо нього адміністративного-господарських санкцій, а також стягнення пені за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів передбачених ст.20 Закону відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72,94,158-163,167 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 травня 2017 р.