18 травня 2017 року (12 год. 42 хв.)Справа № 808/1486/16 Провадження № ПР/808/33/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко JI.O., при секретарі Фесик А.В., за участю за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Грибової І.В., представника відповідача 1,2 Степури Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за заявою ОСОБА_1
до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Головного управління Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень зазначив, що 03.04.2014 року був мобілізований на військову службу за призовом, в цей же день пройшов військово-лікарську комісію у Шевченківському районному військовому комісаріаті м. Запоріжжя, яка визнала його здоровим та придатним до військової служби. Військову службу проходив на посаді командира 3-го взводу 11-ї стрілецької роти військової частини № НОМЕР_1 .
Після призову через незабезпечення належним військовим обмундируванням та неналежні умови при проходженні навчання на полігоні від сильного переохолодження позивач захворів і був госпіталізований до лікарні військової частини № НОМЕР_1 , де перебував з 10.04. по 16.04.2014 і де йому поставили діагноз: ГРВІ та гострий бронхіт, призначили антибіотики. Не зважаючи на це, стан здоров'я позивача погіршився, і 16.04.2014 він був госпіталізований до Комунарської районної лікарні м. Запоріжжя з діагнозом «інфекційна сихикардія». Після проходження обстеження ЕХО-КО було встановлено аномалію розвитку задньої втулки мі трального клапану, виявлено серцеву недостатність та госпіталізовано до кардіологічного відділення Запорізької обласної лікарні, де позивач перебував на лікуванні з 17.04. по 29.05.2014. За цей період 12.05.2014 йому зробили операцію на серці з протезуванням мі трального клапану, а з 13.05. по 29.05.2014 він знаходився на післяопераційному лікуванні.
18.07.2014 позивач був визнаний лікарською комісією непридатним для подальшої військової служби з виключенням з військового обліку. 18.08.2014 йому було встановлено третю групу інвалідності.
15.08.2014 згідно з наказом командувача Національної гвардії України № 70 о/с позивач був звільнений у відставку Збройних сил України. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.08.2014 № 188 він був виключений із списків військової частини.
Таким чином, позивач вважає, що його захворювання виникло при проходженні ним військової служби, а отже, на нього розповсюджується норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якими медична допомога надається військовослужбовцям, які захворіли у період несення служби, медичними закладами держави за рахунок Міністерства оборони України. Позивач вважає, що відповідачі повинні були своєчасно надати фінансове забезпечення для його лікування, проведення операції та післяопераційного лікування, але, не дочекавшись цього, позивач витратив свої кошти на придбавання ліків для лікування.
Позивач зазначає, що витратив свої кошти у сумі 30204 гр. на купівлю ліків та необхідних медичних матеріалів, що підтверджується копіями чеків та квитанціями.
Оскільки вже більше двох років відповідачі ігнорують його вимоги відшкодувати йому понесені витрати по лікуванню, позивач вважає їх дії протиправними та просить стягнути з них солідарно на його користь зазначену суму відшкодування та, крім того, просить суд стягнути з них також і моральну шкоду у розмірі 10000 гр., яка була спричинена йому внаслідок протиправних дій відповідачів у зв'язку з перенесеними ним у зв'язку з цим моральними стражданнями.
У судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги в цій частині і просить суд стягнути з відповідачів на його користь суму відшкодування у розмірі 29811 гр. 83 коп. та разом із своїм представником просить суд задовольнити його позов у повному обсязі.
Представник відповідача 1,2 з позовом не погоджується, у своїх письмових запереченнях зазначив, що позивачу було виплачено суму відшкодування при встановленні інвалідності 3 групи і тому інших виплат не передбачено законом, а безоплатна медична допомога буда надана йому при лікуванні його у лікарні військової частини та Комунарській ЦРЛ. Просить суд відмовити позивачу у його позові в повному обсязі.
Суд, заслухавши думку представників сторін, позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає позов позивача таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень сторін, позивач був мобілізований на військову службу 03.04.2014 року, яку проходив на посаді командира 3-го взводу 11-ї стрілецької роти військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України. 03.04.2014 він пройшов військово-лікарську комісію Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, згідно висновку якої він був визнаний здоровим та придатним до військової служби.
10.04.2014 під час проходження військової служби після сильного переохолодження позивач звернувся до медичної частини із скаргами на підвищену температуру тіла та кашіль. В лазареті в/ч йому діагностували ГРВІ та гострий бронхіт, було призначено антибіотики. Не зважаючи на це, стан здоров'я позивача погіршився, і 16.04.2014 він був госпіталізований до Комунарської районної лікарні м. Запоріжжя з діагнозом «інфекційна сихикардія». Після проходження обстеження ЕХО-КО було встановлено аномалію розвитку задньої втулки мі трального клапану, виявлено серцеву недостатність та госпіталізовано до кардіологічного відділення Запорізької обласної лікарні, де позивач перебував на лікуванні з 17.04. по 29.05.2014. За цей період 12.05.2014 йому зробили операцію на серці з протезуванням мі трального клапану, а з 13.05. по 29.05.2014 він знаходився на післяопераційному лікуванні.
18.07.2014 позивач був визнаний лікарською комісією непридатним для подальшої військової служби з виключенням з військового обліку. 18.08.2014 йому було встановлено третю групу інвалідності.
15.08.2014 згідно з наказом командувача Національної гвардії України № 70 о/с позивач був звільнений у відставку Збройних сил України. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.08.2014 № 188 він був виключений із списків військової частини.
Згідно довідки МСЕК серії АВ № 0283321 від 18.08.2014 ОСОБА_1 було встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2015 року позивач звертався із заявами до командира військової частини № НОМЕР_1 та Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, яка була йому виплачена 21.01.2016 року у розмірі 85260 гр.
30.03.2016 позивач звернувся до командира військової частини № НОМЕР_1 із заявою про виплату йому компенсації за придбані за свої кошти медикаменти під час проведення йому операції на серці та післяопераційного періоду у розмірі 30205 гр., в задоволенні якої йому було відмовлено.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідачів у сплаті зазначеної компенсації за витрачені на лікування медичні препарати, призначені лікарями Запорізької обласної лікарні, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд, проаналізувавши обставини по справі, надані сторонами докази, вважає протиправною бездіяльність відповідача 1- військової частина № НОМЕР_1 щодо невиплати йому грошової компенсації за витрачені ним на лікування медичні препарати та медикаменти , з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. 1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно зі ст. 16 цього ж Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
Згідно з п. 10 ст. 21 Закону України «Про національну гвардію України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
У відповідності до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:
1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
2) військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу № 95/975 засідання комісії Головного управління Національної Гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014 року, комісія розглянула документи на виплату одноразової грошової допомоги та вирішила виплатити таку допомогу 25 особам, у тому числі і ОСОБА_1 , у розмірі 85260 гр. за інвалідність Ш групи, отриману ним в період проходження військової, за призовом під час мобілізації служби.
Таким чином, з аналізу вище перелічених норм Законів вбачається, що одноразова грошова допомога була виплачена позивачу у зв'язку з отриманою ним в період проходження військової, за призовом під час мобілізації служби інвалідністю Ш групи.
На думку суду, виплата такої одноразової грошової допомоги та відшкодування витрат на лікування позивача мають різне правове підґрунтя.
Як встановлено судом, позивач просить суд стягнути з відповідачів суму коштів, витрачених ним на придбання ліків та медпрепаратів під час операції на серці, яку йому було зроблено лікарями Запорізької обласної клінічної лікарні 12.05.2014 року, що відповідає, на думку суду, приписам ст. 11 вищезазначеного Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки позивачем надано суду розрахунок витрат на придбання ним ліків та медпрепаратів під час операції на серці, які призначались йому лікарями у відповідності до історії хвороби, дослідженої у судовому засіданні, а також у період післяопераційного лікування, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму витрат у загальному розмірі 29811 гр. 83 коп. на користь позивача, задовольнивши позов у цій частині.
При цьому, суд вважає за можливе відмовити позивачу у позові в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 - Національної гвардії України щодо невиплати йому відшкодування за придбані ліки та препарати, оскільки, як встановлено судом, безпосередньо до цього відповідача позивач з такою заявою не звертався, а звертався із заявами про непогодження з відсутністю причинного зв'язку отриманої ним групи інвалідності та несенням військової служби та заявами про виплату одноразової грошової допомоги за отриману інвалідність під час несення служби.
Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 10000 гр., суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено той факт, що моральні страждання були спричинені йому саме у зв'язку з протиправними діями відповідачів щодо нього, а саме - відмовою у виплаті йому відшкодування за придбані ліки на лікування. Отже, у задоволенні позову в цій частині позивачу необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.94, 158- 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виконання вимог ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ч.2 ст. 21 Закону України «Про національну гвардію України».
Солідарно стягнути з Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України витрати на лікування ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у загальному розмірі 29811,83 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень вісімдесят три копійки).
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко