08 червня 2017 року о/об 15 год. 39 хв.Справа № 808/503/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідачів -1, 2 Слюсарчука Ю.М., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів: 1.Командира Військової частини польова пошта НОМЕР_1 підполковника Кошеленко Ю.М., 2.Військової частини НОМЕР_1 (1936 окремий загін механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Міністерства інфраструктури України)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Командира Військової частини польова пошта НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-1), 2.Військової частини НОМЕР_1 (1936 окремий загін механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України) (надалі - Відповідач-2), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення у запас; 2) зобов'язати відповідача видати наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, провести належні розрахунки у відповідності до діючого законодавства та звільнити позивача з військової служби у запас збройних сил України.
В адміністративному позові (а.с.4-6) зазначено, що за наказом №59 від 18.08.2014, нижчепойменованих офіцерів запасу з якими укладено контракти про проходження військової служби у Державній спеціальній службі транспорту терміном на п'ять років, позивача прийнято у добровільному порядку на військову службу та включено у списки особового складу Державної спеціальної служби транспорту із постановкою на всі види забезпечення в 195 центральній базі Державної спеціальної служби транспорту. 18.08.2014 з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Державній спеціальній службі транспорту. У зв'язку із виниклою необхідністю надання постійного стороннього догляду за батьками позивача: мати - інвалід III групи, батько - інвалід армії II групи, ОСОБА_1 подав рапорт відповідачу про звільнення з військової служби в запас за вказаними вище причинами. ОСОБА_1 додано до відповідного рапорту всі необхідні підтверджуючи документи: акт обстеження сімейно-майнового стану офіцера; довідку про склад сім'ї; копію паспорта на ОСОБА_3 ; копію паспорта на ОСОБА_4 ; копію довідки МСЕК на ОСОБА_3 ; копію довідки МСЕК на ОСОБА_4 ; копію виписки зі стаціонарного лікування на ОСОБА_3 . Однак, відповідач, листом №43 від 05.08.2016 повідомив, що відповідно до абзацу четвертого пункту "г" частини восьмої ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за чітко визначених у Законі обставин, а саме: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). На думку відповідача до переліку документів, що були надіслані, не надано довідки щодо зазначення про необхідність постійного стороннього догляду за хворим (категорія III групи інвалідності надається обмежено працездатним людям). Також суб'єкт оскарження вказує на необхідність нотаріального засвідчення копій. На цих підставах відповідач відхилив прохання позивача про звільнення «за недостатністю правових підстав». Позивач вважає ці дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права та законні інтереси. З посиланням на ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач наполягає на тому, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» позивач вважає, що відповідач отримавши від нього всі необхідні документи повинен був задовольнити його заявлені вимоги й видати наказ про звільнення із лав ЗС України у запас. З посиланням на ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач наполягає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представником Відповідача-2 подано до суду письмові заперечення (а.с.38-43), в яких зазначено, що позивач в обґрунтування свого адміністративного позову по цій справі посилається на те, що начебто його батьку ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , у зв'язку з хворобою необхідний постійний сторонній догляд, а тому ОСОБА_1 має право на звільнення з військової служби відповідно до п."д" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". У мирний час підстави та умови для припинення (розривання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дійсно передбачені ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". В силу положень п.2 ч.9 ст.23 Закону №2232-ХІІ (п.2 ч.9 ст.23 в редакції Закону №711-VІІІ від 06.10.2015, яка діяла у липні-серпні 2016 року), у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 Закону №2232-ХІІ. Тобто, під час дії особливого періоду підстави та умови звільнення військовослужбовців з військової служби передбачені ч.8 ст.26 Закону №2232-ХІІ (а не ч.6 ст.26 Закону №2232-ХІІ). При цьому слід зауважити що, станом на липень-серпень 2016 року (тобто станом на час подання позивачем рапорту (19.07.2016) про звільнення та станом на час надання письмової відповіді позивачу (05.08.2016) на його рапорт в Україні діяв особливий період. Визначення "особливого періоду" міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-ХІІ, абз.5 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ. 17.03.2014 виконуючим обов'язки Президента України видано Указ "Про часткову мобілізацію" №303/2014, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №1126-VІІ. Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України. Закон України від 17.03.2014 №1126-VII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" набрав чинності з дня його опублікування -18 березня 2014 року. Таким чином, з 18 березня 2014 року відповідно до абз.11 ст.1 Закону України "Про оборону України" та абз.4 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в Україні вперше настав особливий період. Остання мобілізація в Україні проведена Указом Президента України від 14.01.2015 №15. Так, Указом Президента України від 14.01.2015 №15, який затверджено Законом України від 15.01.2015 №113-VIII, оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України від 15.01.2015 №113-VIII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" набрав чинності 20 січня 2015 року. Указом Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15" від 26.09.2016 №411/2016 проведена демобілізація військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 №15. Таким чином, особливий період в Україні діяв з 20.01.2015 по 26.09.2016. Отже, як вбачається з адміністративного позову, станом на липень-серпень 2016 року (тобто станом на час подання позивачем рапорту (19.07.2016) про звільнення та станом на час надання письмової відповіді позивачу (05.08.2016) на його рапорт в Україні діяв особливий період. Тому, у даному випадку позивач у своєму адміністративному позові по цій справі помилково посилається на положення ч.6 ст.26 Закону №2232-ХІІ, положення якої у даному випадку не поширювалися на правовідносини сторін у період з 20.01.2015 по 26.09.2016. Положенням абз.4 підпункту "ґ" ч.8 ст.26 Закону №2232-ХІІ чітко визначена умова, при якій можливе звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду через сімейні обставини або інші поважні причини: наявність відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії (для осіб віком понад 18 років), який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), та який є єдиним належним та допустимим доказом по цій справі. Якщо припустити, що на правовідносини між позивачем та відповідачами поширюється п."д" ч.6 ст.26 Закону №2232-ХІІ, тоді згідно з положеннями п."д" ч.6 ст.26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України. "Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", затвердженого 12.06.2013 постановою Кабінету Міністрів України №413, так само як і положеннями абз.4 підпункту "ґ" ч. 8 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, чітко визначена умова, при якій можливе звільнення військовослужбовців з військової служби: наявність відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії (для осіб віком понад 18 років), який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка). Однак, позивачем до свого рапорту про звільнення (який зареєстрований 19.07.2016) не було додано відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії (для осіб віком понад 18 років), який би підтвердив необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками позивача. Крім того, станом на 05.08.2016 (тобто на час надання відповіді позивачу у листі №43 від 05.08.2016), позивач також не надав до свого рапорту про звільнення (який зареєстрований 19.07.2016) відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії (для осіб віком понад 18 років), який би підтвердив необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками позивача. Відповідач зазначає, що батькам позивача станом на липень-серпень 2016 року (тобто станом на час подання позивачем рапорту (19.07.2016) про звільнення та станом на час надання письмової відповіді позивачу (05.08.2016) на його рапорт) була встановлена лише 3-я група інвалідності, яка згідно "Положення про медико-соціальну експертизу", затвердженого 03.12.2009 постановою Кабінету Міністрів України №1317, та "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого 03.12.2009 постановою Кабінету Міністрів України №1317, не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. За таких обставин, підстави (умови), з якими Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" пов'язує можливість звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини - відсутні, а відтак позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. На думку відповідача Довідка до акту огляду МСЕК від 13.11.2013 на ім'я ОСОБА_3 та Довідка до акту огляду МСЕК від 05.08.2015 на ім'я ОСОБА_4 (які були додані позивачем до свого рапорту про звільнення), не є (в розумінні "Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" та абз.4 підпункту "ґ" ч. 8 ст.26 Закону №2232-ХІІ) відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (для осіб віком понад 18 років), про необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками позивача. Вищевказані Довідка до акту огляду МСЕК від 13.11.2013 на ім'я ОСОБА_3 та Довідка до акту огляду МСЕК від 05.08.2015 на ім'я ОСОБА_4 підтверджують лише встановлення батькам позивача 3-ї групи інвалідності та рекомендації щодо відновлення працездатності. Довідка до акту огляду МСЕК від 28.12.2016 на ім'я ОСОБА_3 (яка додана до адміністративного позову по цій справі та якої ще не існувало у липні-серпні 2016 року) також підтверджує лише встановлення батьку позивача 2-ї групи інвалідності та рекомендації щодо відновлення працездатності. Стосовно Акту обстеження сімейно-майнового стану позивача від 08.07.2016, який складений комісією військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 (та який затверджений т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 - майором ОСОБА_5 та т.в.о. обласного військового комісара - полковником ОСОБА_6 ), у якому комісія робить висновок про те, що хворі батьки позивача потребують постійного стороннього догляду, відповідач зазначає, що відповідно до "Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" та абз.4 підпункту "ґ" ч. 8 ст.26 Закону №2232-ХІІ комісія військового комісаріату не наділена повноваженнями (не має права) робити висновки про те, що батьки військовослужбовців потребують постійного стороннього догляду. Отже, комісія військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 вийшла за межі своїх повноважень та всупереч вищевказаному законодавству України у Акті обстеження сімейно-майнового стану позивача від 08.07.2016 зробила висновок про те, що хворі батьки позивача потребують постійного стороннього догляду. Тому, вищезазначений Акт обстеження сімейно-майнового стану позивача від 08.07.2016, складений комісією військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач вважає не належним та не допустимим доказом того, що дійсно батьки позивача потребують постійного стороннього догляду. Відповідач з посиланням на виключні дискреційні повноваження відповідача щодо розпорядження особовим складом, звертає увагу суду на те, що вимоги позивача про зобов'язання видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, провести належні розрахунки у відповідності до діючого законодавства України та про звільнення позивача у запас збройних сил України не підлягає задоволенню. Таким чином, зобов'язання Відповідачів-1,2 по цій справі вирішити питання про зобов'язання видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, провести належні розрахунки у відповідності до діючого законодавства України та про звільнення позивача у запас збройних сил України є формою втручання в дискреційні повноваження Відповідачів-1,2, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не можуть бути задоволені.
Представник Відповідачів-1,2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідивши матеріали справи, з'ясував наступне.
У наданому позивачем до суду Контракті про проходження військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, укладеного 18.08.2014 між ОСОБА_1 (військовослужбовець) та Головою Адміністрації державної спеціальної служби транспорту (Державна спеціальна служба транспорту), зазначено наступне: "… 1.Громадянин (військовослужбовець) ОСОБА_7 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов'язання: проходити військову службу у Державній спеціальній службі транспорту протягом строку Контракту відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок проходження військової служби, та цього Контракту; сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов'язки, добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом. Військовослужбовець користується усіма правами, визначеними законодавством … 3.Контракт укладено на п'ять років … 6.Інші умови Контракту Державна спеціальна служба транспорту зобов'язується після прийняття ОСОБА_1 на військову службу надати йому можливість вступу до Української військово-медичної академії на денну форму навчання для здобуття освіти за фахом та протягом терміну навчання виплачувати встановлені види грошового забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Громадянин ОСОБА_1 зобов'язується: протягом навчання мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями; продовжувати проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання та терміну дії чинного контракту протягом наступного контракту не менш як на п'ять років; відшкодувати Державній спеціальній службі транспорту витрати, пов'язані з навчанням у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання …" (а.с.22-23).
Судом досліджено Дипломи спеціаліста та магістра, видані за результатами навчання ОСОБА_1 (а.с.64-65).
Згідно з Витягом з наказу №59 від 18.08.2014 Голови Адміністрації державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу), офіцерів запасу з якими укладено контракти про проходження військової служби у Державній спеціальній службі транспорту терміном на п'ять років (у тому числі й ОСОБА_1 ) прийнято у добровільному порядку на військову службу та включено у списки особового складу Державної спеціальної служби транспорту із постановкою на всі види забезпечення в 195 центральній базі Державної спеціальної служби транспорту (а.с.20).
До суду надано Рапорт від 19.07.2016 поданий позивачем Командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 просить клопотання Відповідача-1 про звільнення позивача з військової служби в запас через сімейні обставини, які полягають у тому, що його батьки є інвалідами ІІІ групи і потребують стороннього догляду (а.с.18).
У вказаному вище ОСОБА_8 не зазначає про наявність додатків.
Судом досліджено лист т.в.о. військового комісара Василівського районного військового комісаріату майора ОСОБА_5 (вих.№Ю/2130 від 12.07.2016) адресований Відповідачу-1, в якому зазначено наступне: "… На Ваш запит від 19.04.2016 №22 повідомляємо, що проведено обстеження сімейно-майнового стану родини офіцера, лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Додаток: акт обстеження сімейно-майнового стану офіцера на двох аркушах в адресу; довідка про склад сім'ї на одному аркуші; копія паспорта на ОСОБА_3 на одному аркуші в адресу; копія паспорта на ОСОБА_4 на одному аркуші в адресу; копія довідки МСЕК на ОСОБА_3 на одному аркуші в адресу; копія довідки МСЕК на ОСОБА_4 на одному аркуші в адресу; копія виписки зі стаціонарного лікування на ОСОБА_3 на одному аркуші в адресу …" (а.с.10).
У наданому Акті обстеження сімейно-майнового стану офіцера Державної спеціальної служби транспорту, лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , складеного 08.07.2016, зокрема, зазначено: "… 1.Комісія у складі: Голова комісії: заступник військового комісара капітан ОСОБА_10 . Члени комісії: старший офіцер мобілізаційного відділення капітан ОСОБА_11 , начальник відділення забезпечення капітан Неплях Юрій Миколайович, начальник служби захисту інформації прапорщик ОСОБА_12 , головний спеціаліст сл.ЗСУ ОСОБА_13 , провідний спеціаліст сл.ЗСУ ОСОБА_14 […] 6.Кого має на своєму утриманні: батько: ОСОБА_3 1968 р.н. інвалід армії 3 групи, захворювання пов'язане з проходженням військової служби; мати: ОСОБА_4 1970 р.н. інвалід 3 групи, загального захворювання. […] 12.Яка потреба сім'ї офіцера: сім'я потребує стороннього догляду з боку сина ОСОБА_1 . 13. Висновки та пропозиції комісії: В зв'язку з проведеною перевіркою сімейно-матеріального стану сім'ї офіцера призваного до Державної спеціальної служби транспорту лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 комісія зробила висновок. Офіцер має на утриманні батька: ОСОБА_3 інваліда 3 групи, який під час проходження військової служби отримав інвалідність, захворювання так пов'язане з проходженням військової служби, який часто хворіє, та стан здоров'я постійно погіршується, потребує стороннього догляду від сина. Мати: ОСОБА_4 інвалід 3 групи загального захворювання постійно лікується в онкодиспансері, у лікаря маммолога, терапевта, хірурга, також потребує сторонньої допомоги від сина. Пропозиція комісії: Клопотати перед командиром військової частини НОМЕР_1 відповідно до діючого законодавства Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі ст.26 п.2.В та п.7.Д. розглянути та прийняти рішення щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами офіцера медичної служби лейтенанта ОСОБА_1 …" (а.с.8-9)
Позивачем не надано до суду доказів, що члени Комісії, яка склала Акт обстеження сімейно-майнового стану офіцера Державної спеціальної служби транспорту мають медичну освіту і можуть визначити ступінь тяжкості здоров'я кожного з батьків позивача, можливість чи неможливість здійснення догляду ними за собою, справляння ними власних потреб.
Згідно з п.1 "Положення про військові комісаріати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 03.06.2013 (надалі - "Положення про військові комісаріати"), військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
У п.9 "Положення про військові комісаріати" зазначено, що військові комісаріати відповідно до покладених на них завдань, зокрема: забезпечують згідно із законодавством соціальний і правовий захист військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів та членів їх сімей; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції військових комісаріатів, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Суд погоджується з доводами представника Відповідачів-1,2 про те, що Василівський районний військовий комісаріат не є тим органом, який повинен визначати наявність або відсутність необхідності стороннього догляду за хворими людьми, у тому числі й інвалідам.
Дослідженням документів, які на думку позивача є підставою для його звільнення у запас (а.с.11-17), з'ясовано, що Довідка до акту огляду МСЕК від 13.11.2013 на ім'я ОСОБА_3 та Довідка до акту огляду МСЕК від 05.08.2015 на ім'я ОСОБА_4 , безумовно, підтверджують встановлення батькам позивача ІІІ групи інвалідності та рекомендацій щодо відновлення працездатності, однак не містять у собі записів про необхідність їх стороннього догляду.
У відповіді, наданій позивачу Командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 (вих.№43 від 05.08.2016), зокрема, зазначено: «… Документи щодо звільнення, вивчено, та повідомляється наступне: відповідно до абзацу четвертого пункту «г» частини восьмої ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за чітко визначених у Законі обставин, а саме: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). До переліку документів, що нам надіслані, надані ДОВІДКИ ДО АКТА ОГЛЯДУ МСЕК за номерами №481208, №0280947 де визначена третя група інвалідності, але не зазначено необхідність постійного стороннього догляду за хворим (категорія III групи інвалідності надасться обмежено працездатним людям). Також не надано нотаріально завірених копій, що суперечить Положенню та унеможливлює прийняття рішення. Враховуючи вищевказане відхиляю Ваше прохання про звільнення за недостатністю правових підстав …» (а.с.19).
Суд погоджується з думкою Відповідачів-1,2 про те, що Довідка до акту огляду МСЕК від 28.12.2016 на ім'я ОСОБА_3 (яка додана до адміністративного позову) - не була оформлена у липні-серпні 2016 року і лише підтверджує встановлення батьку позивача ІІ групи інвалідності та містить рекомендації щодо відновлення працездатності: протипоказання важкої праці, призначено легку працю за індивідуальним графіком (а.с.17).
Але й Довідка до акту огляду МСЕК від 28.12.2016 на ім'я ОСОБА_3 не містить вказівок щодо необхідності стороннього догляду за інвалідом.
У наданому до суду Акті обстеження житлово-побутових умов проживання №10/77, складеному 21.03.2017 депутатом Василівської міської ради Запорізької області ОСОБА_15 і двома мешканцями м.Василівка зазначено, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 потребують стороннього догляду (а.с.66-67).
На підставі чого здійснювалось вказане обстеження, хто затвердив склад такої комісії - позивач суду не обґрунтував.
Судом досліджено Висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №пр27/246 від 24.03.2017 про те, що ОСОБА_3 потребує стороннього догляду (а.с.68).
У наказі Командира військової частини НОМЕР_1 №20 від 20.01.2017 зазначено наступне: «… Так 18 січня 2017 року мною при перевірці медичного пункту було виявлено ряд недоліків по веденню документації та підтриманню внутрішнього порядку. Начальнику медичної служби старшому лейтенанту медичної служби ОСОБА_16 було вказано на дані недоліки та надано час на їх усунення, але при повторній перевірці 20 січня 2017 року заступником командира частини - начальником тилу недоліки усунуто не було. При перевірці з'ясувалось, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_17 відноситься до своїх службових обов'язків безвідповідально, наведення внутрішнього порядку в палатах не контролює, документація медичного пункту ведеться не в повному обсязі … 3.За незадовільне відношення до виконання своїх службових обов'язків та байдуже ставлення до військової служби розглянути старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_18 на засіданні атестаційної комісії на предмет доцільності перебування на військовій службі. 4.За порушення статутного порядку в медичному пункті, незадовільне ставлення до виконання службових обов'язків на начальника медичної служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_19 накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА» …» (а.с.107).
У наказі Командира військової частини НОМЕР_1 №39 від 27.01.2017 зазначено наступне: "… Так 25 січня 2017 року, начальник медичної служби старший лейтенант медичної служби ОСОБА_7 , був відсутній на контрольних шикуваннях всього особового складу о 09.00, 12.30, 14.00 та 17.45, впродовж робочого дня на службі не з'явився. Про свою відсутність старший лейтенант медичної служби ОСОБА_17 нікого не попередив, на телефонні дзвінки не відповідав. У ході проведеного службового розслідування з'ясувалось, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_17 був відсутній на службі протягом робочого дня, тому що вирішував особисті питання не пов'язані зі службою. Даний випадок вказує на особисту недисциплінованість старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_18 , безвідповідальне ставлення до виконання обов'язків військової служби, а також свідоме ігнорування ним розпорядку дня частини та службових обов'язків. Старший лейтенант медичної служби ОСОБА_17 вже неодноразово порушував військову дисципліну, свої службові обов'язки виконує на низькому рівні, недбало, на зауваження з цього приводу не реагує, відповідних висновків не робить. Умови контракту виконувати не бажає. … 3.За незадовільне відношення до виконання своїх службових обов'язків начальника медичної служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_19 , розглянути на атестаційній комісії на предмет доцільності його перебування на військовій службі. 4.Начальника медичної служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_19 направити на обстеження військово-лікарською комісією для визначення придатності до подальшого проходження військової служби. 5.За систематичні порушення військової дисципліни, а саме невихід на службу протягом робочого дня без поважної причини на начальника медичної служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_20 , накласти дисциплінарне стягнення "ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ" …" (а.с.111).
У наказі Командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 06.02.2017 зазначено наступне: "… В ході проведеного службового розслідування по факту відсутності впродовж робочого дня без поважних причин начальника медичної служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_18 , було встановлено, що 03 лютого 2017 року він був відсутній на контрольних шикуваннях всього особового складу, та впродовж робочого дня на службі не з'являвся. У пояснені старший лейтенант медичної служби ОСОБА_21 написав, що був відсутній на службі впродовж робочого дня бо вирішував особисті питання не пов'язані зі службою. Про свою відсутність нікого не попередив на телефонні дзвінки свідомо не відповідав. Свою поведінку старший лейтенант медичної служби ОСОБА_17 обґрунтовує тим, що бажає звільнитися з військової служби. Цей випадок стався в наслідок безвідповідального ставлення до виконання службових обов'язків старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_18 , свідомого ігнорування ним розпорядку дня частини та небажанням проходити війську службу за контрактом в Державній спеціальній службі транспорту … 3.За порушення військової дисципліни, а саме відсутність на службі впродовж робочого дня без поважних причин, на начальника медичної служби старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_19 , накласти дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА" …" (а.с.116).
Вказані у цих наказах відомості підтверджуються рапортами самого ОСОБА_1 (а.с.110, 113, 120), Актами проведених службових розслідувань (а.с.108-109, 112, 117), рапортами співслужбовців (а.с.114, 115, 118-119).
У Витязі з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 №88 від 24.03.2017 (по стройовій частині) зазначено наступне: "… §2 Вважати такими, що вибули 24 березня 2017 року 1.Старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_19 , начальника медичної служби, який наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №18 від 20.03.2017 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). З 24 березня 2017 року вважати таким, що справи та посаду начальника медичного служби здав. З 24 березня 2017 року виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Василівського ОРВК Запорізької області. Відпустку за 2017 рік використав. Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік отримав у сумі 6752 грн. 25 коп. Утримати з грошового забезпечення за зайво використані дні (сім днів січня) відпустки за 2017 рік кошти у сумі 1524 грн. 70 коп. Грошове забезпечення за березень місяць отримав в повному обсязі по 24 березня включно. Позбавити старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 премії за особистий внесок в загальні результати служби за березень місяць 2017 року в повному обсязі. Календарна вислуга років станом на 24 березня 2017 року становить 02 роки, 07 міс. 05 днів. Підстава: 1.Наказ Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №18 від 20.03.2017. 2.Рапорт старшого лейтенанта медичної служби Палічука М.І. …" (а.с.55, 104).
Судом досліджені Рапорти позивача про виключення зі списків військової частини та здачу справ (а.с.105-106).
Позов не підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.
Відповідно до п."а" ч.1 ст.26 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби.
У п."б" ч.2 ст.26 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу" зазначено, що звільнення зі служби проводиться: військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
Як передбачено п."д" ч.6 ст.26 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу", контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп."ґ" ч.8 ст.26 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; […].
У "Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", затвердженому 12.06.2013 постановою Кабінету Міністрів України №413, зазначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: (…) необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; (…).
Як зазначено в абз.11 ст.1 Закону України №1932-ХІІ від 06.12.1991 "Про оборону України", у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В абз.5 ст.1 Закону України №3543-ХІІ від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України №113-VIII від 15.01.2015 "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" (набрав чинності 20.01.2015) затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 №15/2015 (яким оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом).
Указом Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15" від 26.09.2016 №411/2016 (набрав чинності 28.09.2016) проведена демобілізація військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 №15.
Таким чином, особливий період в Україні діяв з 20.01.2015 по 28.09.2016.
В силу положень п.2 ч.9 ст.23 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання особливого періоду: для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Відтак, станом на липень-серпень 2016 року (тобто станом на час подання позивачем рапорту (19.07.2016) про звільнення та станом на час надання письмової відповіді позивачу (05.08.2016) в Україні діяв особливий період. Оскільки позивач перебував на службі за контрактом, то на нього поширювались обмеження, встановлені п.2 ч.9 ст.23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Як передбачено пп.1 п.11 "Положення про медико-соціальну експертизу", затвердженого 03.12.2009 постановою Кабінету Міністрів України №1317, міські, міжрайонні, районні комісії: 1) визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Звідси, ані комісія військового комісаріату Василівського районного військового комісаріату, ані комісії, які очолює депутат Василівської міської Ради Запорізької області - не вправі визначати ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Позивач не надав до суду саме Висновок медико-соціальної експертної комісії (датований 19.07.2016 - днем подачі рапорту про звільнення або раніше) про те, що батьки ОСОБА_1 потребують стороннього нагляду, догляду або допомоги.
Відтак, у Відповідачів-1,2 не було жодних правових підстав для звільнення ОСОБА_1 у запас під час мобілізації в особливий період ані за пп."ґ" п.1 ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ані за п."д" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (на чому наполягає позивач).
З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, приходить до висновку, що дії Відповідачів-1,2 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення у запас прийнято обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 87, 94, 98, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 12.06.2017.
Суддя О.О. Прасов