30 травня 2017 року Житомир справа № 806/1118/17
категорія 2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шимоновича Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання розглянути клопотання,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:
- визнати протиправну бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання позивача від 13.03.2017, яка полягає в неприйнятті рішення в вигляді наказу;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання позивача від 13.03.2017 та прийняти рішення в вигляді наказу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, або мотивована відмова надаються у вигляді наказу, рішення або розпорядження. Проте, за результатами розгляду клопотання позивача відповідач оформив відмову листом.
Позивач подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача просив розглянути справу в порядку письмового провадження, про що подав відповідну заяву. Також, надав суду письмові заперечення проти позову, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, з огляду на наступне.
Встановлено, що 13.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння площею 53,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Брусилівської об'єднаної територіальної громади, бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
За результатами розгляду клопотання, Головне управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 07.04.2017 за №Г-3517/0-3959/6-17 повідомило позивача, що не в змозі позитивно задовольнити заяву, оскільки земельна ділянка зарезервована учасникам АТО та членам їх сімей.
Вважаючи, що відмова відповідача повинна бути оформлена наказом, рішенням або розпорядженням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14 Конституції України)
Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.
Відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За змістом частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Так, частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Імперативність зазначених норм полягає в тому, що заява чи клопотання має бути розглянута органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в місячний термін та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено форми, у якій повинна надаватися відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови - це її належна мотивація.
Також, суд зауважує, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, не встановлено, що мотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлюється наказом.
Зважаючи на відсутність законодавчо визначеної форми відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.03.2017, яка полягає в неприйнятті рішення в вигляді наказу.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на те, що позивач не оскаржує суть відмови, викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.04.2017 за №Г-3517/0-3959/6-17, а оскаржує виключно недотримання відповідачем її форми, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.03.2017 та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович