14 червня 2017 року Житомир справа № 806/843/17
категорія 3.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Липи В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про зобов'язання здійснити внесення змін до актового запису про шлюб №92 від 21.06.1975 р.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про зобов'язання здійснити внесення змін до актового запису про шлюб №92 від 21.06.1975 р.
В обґрунтування позову зазначила, що вважає себе за національністю етнічним поляком, оскільки її сім'я сповідувала римо-католицьку віру, у зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб, а саме просила змінити національність нареченої з "українка" на "полька". Однак висновком № 11 від 04.03.2017 року Коростишівського РВДРАЦС ГТУЮ Житомирської області було відмовлено у здійсненні змін до актового запису з мотивів зазначення різної національності батьків.
Позивач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №92 від 21.06.1975 р., а саме: "виправити національність нареченої з "українка" на "полька".
Висновком від 04.03.2017 року позивачу було відмовлено у внесенні змін до актового запису про шлюб, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів та з тим, що в актовому записі про народження заявниці зазначена різна національність батьків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, слід зазначити наступне.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України від 1 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон №2398-VI), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01. 2011 за №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила №96/5), Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064 (далі - Порядок №1064).
Так, згідно положень статті 49 Цивільного кодексу України та статі 2 Закону№2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Отже, відомості про походження фізичної особи вносяться до акта цивільного стану, який підлягає державній реєстрації, а також обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону №2398-VI цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 6 Закону №2398-VI визначені повноваження відділів державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 статті 6 Закону №2398-VI зокрема закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Відповідно до частини 5 статті 9 Закону №2398-VI правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Частинами 2-4 статті 22 Закону №2398-VI встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Розділом ІІ Правил №96/5.
Згідно із пунктом 2.1 Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа.
При цьому, згідно з пунктом 2.6 Правил №96/5 разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження свого етнічного походження позивач посилається на актовий запис про народження, згідно якого у графі національність батька ОСОБА_2 зазначено "поляк", а національність матері ОСОБА_3 "українка", водночас позивач не вказує на помилку, допущену відповідачем при реєстрації шлюбу позивача, а аргументує свій позов лише бажанням реалізації права на самовизначення за етнічним походженням.
Позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що під час складання документів (про народження та шлюб) було помилково зазначено національність позивача, а вказані документи не містять ознак виправлень чи підчищень.
В актовому записі про народження позивача зазначені різні національності, батько - поляк, мати - українка, разом з тим, в актовому записі про шлюб позивача вбачається, що він під час отримання паспорта громадянина України прийняв національність "українка".
Дослідивши оскаржуваний висновок, суд погоджується з обґрунтованістю його доводів та вважає його таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, позивач помилково ототожнює такі поняття як "внесення змін до акту цивільного стану" та "встановлення певних фактів, що мають юридичне значення", у даному випадку - встановлення приналежності особи до певної національності.
Так, суд звертає увагу позивача, що обставини, які б підтверджували його приналежність до польської національності, можуть бути предметом розгляду суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства (про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав). Відтак, позивач, якщо вважає за необхідне встановити той факт, що він та його родичі є поляками за національністю, вправі звернутись до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства; рішення суду за результатами розгляду справи, якщо ним буде встановлено цей факт, буде беззаперечним доказом та підставою для органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до відповідних актових записів.
Однак, на час розгляду зазначеної справи позивачем не було додано до матеріалів справи рішення місцевого суду у порядку цивільного судочинства (стаття 234 Цивільного процесуального кодексу "Окреме провадження") про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення того, що ОСОБА_1 за національністю є полькою.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у внесенні змін до актового запису про шлюб ОСОБА_1 діяв у межах та у спосіб, встановлений діючим законодавством, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 86, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа