31 травня 2017 року Житомир справа № 279/5558/16-а
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токаревої М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання внести зміни до наказу від 27.05.2016 р. №102 о/с та оформити документи
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання внести зміни до наказу від 27.05.2016 р. №102 о/с та оформити документи. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції на різних посадах. Наказом ГУНП в Житомирській області від 27.05.2016 №102 о/с був звільнений з 30.05.2016 зі служби за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "про Національну поліцію". Станом на день звільнення його вислуга становила 16 років 09 місяців 16 днів - у календарному обчисленні та 18 років 03 місяць 01 день - у пільговому. Позивач вказує, що до вислуги років йому не зараховано у пільговому обрахунку період його служби у Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області та Коростенському ВП ГУ НП в Житомирській області, тоді як м. Коростень, де він проходив службу відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. У зв'язку з чим просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії, зобов'язати відповідача внести зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 27.05.2016 №102 о/с зарахувавши до вислуги років у пільговому обчисленні період проходження служби з 13.01.2001 по 30.05.2016 один місяць за півтора місяці, зобов'язати відповідача оформити відповідні документи для представлення в Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення та виплати пенсії за вислугою років у пільговому обчисленні.
Представник позивача просив справу розглянути у порядку письмового провадження.
Представник відповідача направив на адресу суду заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову, справу просив розглянути за його відсутності.
У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
З наявного у матеріалах справи, розрахунку вислуги років вбачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, у період з 13.01.2001 по 16.06.2001 був курсантом Житомирського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Житомирській області; з 16.06.2001 по 06.11.2015 перебував на різних посадах Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області, а також у період з 07.11.2015 по 30.05.2016 на посаді старшини Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області.
Слід відмітити, що відповідачем не заперечується факт того, що позивач проходив службу на території м. Коростеня, яке віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Станом на день звільнення його вислуга становила 16 років 09 місяців 16 днів - у календарному обчисленні та 18 років 03 місяць 01 день - у пільговому.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 78 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон України №580-VIIІ) визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у ОСОБА_2 України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до частини 3, 4 статті 78 Закону України №580-VIIІ під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію" (у редакції на момент проходження позивачем служби на території м. Коростеня, тобто виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби основним складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст.3 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_2 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст.60 цього Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, розділом XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З правового аналізу зазначених норм права вбачається, що національна поліція є структурою Міністерства внутрішніх справ і в питаннях своєї діяльності та проходження служби поліцейськими керується в тому числі і нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ. Отже нормативно-правові акти , які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про останню, мають застосовуватися, як норми спеціального права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів.
Спеціальним актом законодавства, нормами якого врегульовані спірні правовідносини та чинним на час виникнення спірних правовідносин є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).
Відповідно до п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки.
Особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викладено інтересам служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Порядок призначення та проведення розрахунку пенсій визначений постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393).
Відповідно до абзацу п'ятнадцятого підпункту "в" пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної ОСОБА_2 Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, в якому, зокрема, до зони гарантованого добровільного відселення віднесено м. Коростень Житомирської області.
Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" виключено також абзац п'ятий частини 2 (визначення зони гарантованого добровільного відселення) Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", що спричинило невизначеність поняття "зони гарантованого добровільного відселення", наведеного у пункті 4 частини 1 статті 11 Закону України № 796-XII.
Однак, Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі і до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, невизначеність Законом № 791а-XII поняття "зони гарантованого добровільного відселення" не є підставою для відмови зарахуванні до вислуги років періоду несення служби у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки залишається чинною постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, яка визначає перелік населених пунктів віднесених до цієї зони.
Суд вважає, що оскільки Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992 року визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених в пунктами 2 і 3 ст. 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови в зарахуванні позивачу вислуги років в пільговому обчисленні.
Посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку військових частин, підрозділів та установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням служби безпеки України, Управління державної охорони не давало йому права для відмови позивачу в зарахуванні вислуги років в пільговому обчисленні. Суд вважає, що надання Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що МВС України визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.
За таких обставин суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу вислуги років в пільговому обчисленні не відповідає вимогам закону, а відтак дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині позовних вимог щодо зарахування періоду служби позивача з 13.01.2001 по 30.05.2016 у пільговому обчисленні один місяць за півтора.
Водночас, суд не вбачає підстав для зарахування у пільговому обчисленні періоду служи позивача з 13.01.2001 по 16.06.2001, оскільки у вказаний період позивача був курсантом Житомирського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Житомирській області та не проходив службу у зоні гарантованого добровільного відселення.
Також суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача оформити відповідні документи для представлення в Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення та виплати пенсії за вислугою років у пільговому обчисленні з огляду на наступне.
За нормами ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається лише при наявності певної календарної вислуги років, а не вислуги років у пільговому обрахунку.
З огляду на наведене відсутні підстави для зобов'язання оформити відповідні документи для представлення в Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення та виплати пенсії за вислугою років у пільговому обчисленні, оскільки законодавством не передбачено призначення пенсії за вислугу років при наявності вислуги років у пільговому обрахунку.
Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні період проходження служби з 13.01.2001 по 30.05.2016 у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева