23 травня 2017 року (14 год. 05 хв.)Справа № 808/955/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі судового засідання Фесик А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
про зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану щорічну відпустку,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1А.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - відповідач, Ліквідаційна комісія ГУМВС в Запорізькій області), в якому позивач просить суд зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року включно у розмірі 10666,67 грн. та компенсацію за невикористані в 2016 році щорічну основну та додаткову відпустки у розмірі 4800,00 грн., усього - 15466,67 грн.
У позові позивач зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 по справі №808/8689/15 позивача поновлено на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та зобов'язано ГУМВС у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по день фактичного поновлення на посаді. Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 18.04.2016 №10о/с позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області. Через те, що ОСОБА_1 поновлено на службі в органах внутрішніх справ, її знято з обліку в Державній службі зайнятості, що підтверджується записом у трудовій книжці. Державна допомога по безробіттю ОСОБА_1 не виплачується. З дня поновлення позивача на службі по день звільнення, тобто по 10.04.2017, належна ОСОБА_1 заробітна плата відповідачем не виплачувалася. ОСОБА_1 періодично подавала до суду позови про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити належну мені заробітну плату. Компенсацію за вимушений прогул з відповідача стягувала Державна виконавча служба на підставі рішень судів. 25.10.2016 ОСОБА_1 звернулася до голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області з проханням надати інформацію про розмір її грошового забезпечення. Як вбачається з відповіді голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області від 02.11.2016 №12/119-Т, оскільки ОСОБА_1 поновлено на посаді, яка наказом МВС України скасована, виплата грошового забезпечення надалі неможлива. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №808/3645/16 (залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017) зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2016 по 31.12.2016 включно у розмірі 6950 грн. 88 коп. З 01.01.2017 по 10.04.2017, тобто по день звільнення з органів внутрішніх справ України, відповідачем, в порушення вимог ч.3 ст.184 КЗпП України, середній заробіток мені також не виплачувався. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік, з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. До цього грошове забезпечення позивача складало значно нижчу суму. Враховуючи абз.6 пункту 2 розділу II Постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 08.02.1995 №100, позивач вважає, що розрахунок середнього заробітку за період з 01.01.2017 по 10.04.2017 повинен провадитися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Тривалість невикористаної позивачем щорічної відпустки згідно п.51 розділу VI «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України» становить 35 діб. Тривалість належної позивачу, як одинокій матері, в порядку ст.182-1 КЗпП України невикористаної додаткової відпустки складає 10 календарних днів. Усього тривалість невикористаних позивачем у 2016 році основної та додаткової відпустки складає 45 днів. Вважає, що заборгованість відповідача з 01.01.2017 по 10.04.2017 включно становить 15466,67 грн., з яких: компенсація за вимушений прогул - 10666,67грн., компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки у 2016 році - 4800,00 грн.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 видано наказ ГУМВС від 18.04.2016 №10о/с яким, скасовано наказ ГУМВС від 05.11.2015 №443о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено її на посаді інспектора штабу ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області із нарахуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по день фактичного поновлення на посаді. Відповідач, посилаючись на Наказ МВС України «Про організаційно штатні питання» №1388 від 06.11.2015, яким скорочені всі штати ГУМВС України в Запорізькій області, вважає, що оскільки ОСОБА_1 поновлено на посаді, яка наказом МВС України скасована, тож виплата грошового забезпечення неможлива. З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти позову заперечує.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, наказом ГУМВС в Запорізькій області №443о/с від 05.11.2015 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 по справі №808/8689/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління Головного управління внутрішніх справ України в Запорізькій області. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по день фактичного поновлення на посаді (а.с.47-48).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 по справі №808/2094/15 зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18.04.2016 (а.с.22-23).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №808/3645/16 (залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017) зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно у розмірі 6950 грн. 88 коп. (а.с.32-37).
Наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 18.04.2016 №10о/с на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 скасовано наказ ГУМВС від 05.11.2015 №443о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «г» (через скорочення штатів) - капітана міліції ОСОБА_1 (М-130287) інспектора штабу Запорізького міського управління з 06 листопада 2015 року; поновлено на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління - капітана міліції ОСОБА_1; нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 07 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на посаді (а.с.11).
У наданій до суду ОСОБА_3 ГУМВС України в Запорізькій області (вих.№385/12/01-2017 від 03.05.2017) зазначено, що згідно з виконавчими провадженнями від 14.04.2016 №50677449 та від 20.09.2016 №52257382 нараховано та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1: 16.05.2016 - за період з 07.11.2015 до 18.04.2016 включно в сумі 10732,16 грн.; 18.10.2016 - за період з 19.04.2016 до 14.09.2016 включно в сумі 9750,56 грн. Виплати проводились з розрахунку грошового забезпечення, виплаченого за останні два місяці: посадовий оклад - 700,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 120,00 грн.; надбавка за вислугу років (20%) - 164,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 492,00 грн. премія (33%) - 487,08 грн.; грошове забезпечення за 1 день складає 65,44 грн. (а.с.57).
Відповідачем надано до суду копії платіжних доручень про перерахування коштів на особистий рахунок ОСОБА_1 (а.с.58-59).
Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області №4о/с від 05.04.2017 «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_4 (М-130287) інспектора штабу Запорізького міського управління, з 10 квітня 2017 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України (із поставленням на військовий облік) за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації); вислуга на день звільнення складає: календарна - 11 років 04 місяці 09 днів; у пільговому обчисленні - 11 років 09 місяців 00 днів; Виплатити їй компенсацію за 10 діб невикористаної чергової відпустки за 2017 рік (а.с.39).
Підставами для видання Головою ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області Наказу №4о/с від 05.04.2017 стали: рапорт ОСОБА_1 від 05.04.2017; подання ліквідаційної комісії ЗМУ ГУМВС від 05.04.2017; лист ДПП НПУ від 27.03.2017 №1387/41/4/02-2017 (а.с.11-зворот).
Вирішуючи спір по суті суд, з урахуванням викладених вище обставин бере до уваги наступне.
У п.24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого 29.07.1991 Постановою Кабінету ОСОБА_2 УРСР №114 зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету ОСОБА_2 України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ» №1294 від 07.11.2007 (надалі - Постанова №1294), виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи). Виплата грошового забезпечення курсантам навчальних закладів Державної податкової служби здійснюється в порядку, що затверджується Державною податковою службою.
Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 08.02.1995 №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 16.05.1995 №348).
У п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 08.02.1995 №100, зазначено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої 31.12.2007 Наказом Міністерства внутрішніх справ України №499, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 (яка 31.10.2016 втратила чинність), особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає ОСОБА_2 внутрішніх справ України (ч.2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію»).
Як передбачено п.3 Розділу І «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого 06.04.2016 наказом Міністерства внутрішніх справ України №260, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (надалі - «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання»), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.6 Розділу ІІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до п.1 Розділу ІV «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції фінансовий підрозділ зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.
Судом досліджений Грошовий атестат ОСОБА_1 (а.с.12).
Як свідчить надана відповідачем ОСОБА_3 (вих.№385/12/01-2017 від 03.05.2017), виплата грошового забезпечення за час вимушеного прогулу проводилась з розрахунку грошового забезпечення виплаченого за останні два місяця служби, вислуга років при цьому складала 20%.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані в 2016 році щорічну основну та додаткову відпустки у розмірі 4800,00 грн., суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Аналогічні положення передбачені ч.1 ст.83 КЗпП, згідно якої, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Як передбачено ч.3 ст.83 КЗпП України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
Відповідно до ч.4 ст.83 КЗпП України, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Згідно вимог п.56 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого 29.07.1991 Постановою Кабінету ОСОБА_2 УРСР №114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відтак, законодавством визначені конкретні випадки (підстави), у яких особа набуває права на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, а саме: у разі звільнення працівника або переведення на інше місце роботи, а також за бажанням працівника у разі надання працівникові частини щорічної та додаткової відпусток тривалістю не менше ніж 24 календарних дні, частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.
Як з'ясовано судом і не заперечується сторонами, позивача після поновлення на роботі на виконання рішення суду, фактично, не було допущено до виконання трудових обов'язків, також не було здійснено дій з приводу виплати заробітної плати із посиланням на відсутність в ГУМВС України в Запорізькій області штатних посад, та визначений посадових окладів. Водночас, дій на виконання ч.3 ст.184 КЗпП України відповідачем також не здійснено.
Отже, відповідач формально поставився до виконання рішення суду, обмежившись виданням лише наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплатою їй суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату встановлену постановами суду, чим порушив права та законні інтереси позивача, отримання нею належного заробітку у період до її звільнення з обов'язковим працевлаштуванням відповідно ч.3 ст.184 КЗпП України.
Суд бере до уваги те, що на виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію» Кабінетом ОСОБА_2 України прийнято постанови від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України», від 23.09.2015 №751 «Про ліквідацію територіального органу Міністерства внутрішніх справ», від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».
На виконання вимог вищевказаних нормативно-правових актів, Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про організаційно штатні питання» від 06.11.2015 №1388 скорочені всі штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України, зокрема і ГУМВС України в Запорізькій області.
Відтак, станом на час розгляду справи скороченою є посада, на якій поновлено позивача, водночас, в матеріалах справи відсутні відомості щодо повної ліквідації органу, ліквідація ГУМВС України в Запорізькій області триває.
Відповідно до ст.240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачку після поновлення на посаді знято з обліку в Державній службі зайнятості, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці, державна допомога по безробіттю не виплачується, у зв'язку з чим, на користь позивачки підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.01.2017.
З довідки виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Запорізькій області (вих.№385/12/01-2017 від 03.05.2017) та відповіді ГУМВС України в Запорізькій області (вих.№12/1199 від 02.11.2016) встановлено, що грошове забезпечення, виплачене позивачці за останні два місяці складає 1963,08 грн. щомісяця (а.с.16, 57).
Разом з цим, ст.8 Закону України №1801-VIII від 21.12.2016 «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 19,34 гривні.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (ч.4 ст.3 Закону України №108/95-ВР від 24.03.1995 «Про оплату праці»).
У ст.95 КЗпП України зазначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
Отже, саме з такого розміру заробітної плати повинен відповідач нарахувати ОСОБА_4 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст.8 КАС України).
У п.35 Рішення Європейського суд з прав людини від 26.06.2014 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та 71378/10) зазначено: «Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX)».
Звідси, одержання позивачем заробітної плати (грошового забезпечення) за весь час вимушеного прогулу є «законним сподіванням» ОСОБА_4 на отримання «активу», передбаченого ст.1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).
Термін «дискреційне повноваження» відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів означає повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-3063а16 висловило правову позицію про те, що: «… суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 КАС …».
Звідси, для захисту «законного сподівання» ОСОБА_1 на отримання «активу», гарантованого ст.1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» суд вважає за можливе зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року (дня її звільнення) включно у розмірі 10666,67 грн. та компенсацію за невикористані в 2016 році щорічну основну та додаткову відпустки у розмірі 4800,00 грн., усього - 15466,67 грн. (а не стягувати безпосередньо ці кошти з відповідача).
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року включно у розмірі 10666,67 грн. та компенсацію за невикористані в 2016 році щорічну основну та додаткову відпустки у розмірі 4800,00 грн., усього - 15466,67 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 23.05.2017.
Суддя Л.О. Нестеренко