07 червня 2017 року Житомир справа № 806/1160/17
категорія 3.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Липи В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Черняхівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Черняхівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 вказавши в графі національність батька "поляк" та внести зміни до національності позивача з "українця" на "поляк".
В обґрунтування позову зазначив, що вважає себе за національністю етнічним поляком, вважає, що батько та дід були уродженими поляками та сповідували римо-католицьку віру у зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про його народження, а саме просив у графі "національність батька" національність "українець" замінити на національність "поляк".
Позивач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав письмові пояснення по справі, в яких окрім іншого, клопотав про розгляд справи без участі представника.
Зокрема, зазначив, що відділом було дотримано порядок розгляду заяви гр.ОСОБА_1, всі дії відділу відповідають вимогам Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.201 року №96/5. Висновок про відсутність підтвердження відомостей щодо національності батька заявника "поляк" є правомірним та обґрунтованим.
Представник третьої особи, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін до актового запису про народження №6 від 18.06.1977 р., а саме: "виправити національність батька з "українець" на "поляк".
Висновком від 18.04.2017 року позивачу було відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, у зв'язку з відсутністю підтверджувальних документів та з тим, що при державній реєстрації народження заявника помилки у графі "національність батька" допущено не було.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, слід вказати слідуюче.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України від 1 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон №2398-VI), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01. 2011 за №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила №96/5), Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064 (далі - Порядок №1064).
Так, згідно положень статті 49 Цивільного кодексу України та статі 2 Закону№2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Отже, відомості про походження фізичної особи вносяться до акта цивільного стану, який підлягає державній реєстрації, а також обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 1 Закону №2398-VI цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 6 Закону №2398-VI визначені повноваження відділів державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 статті 6 Закону №2398-VI зокрема закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Відповідно до частини 5 статті 9 Закону №2398-VI правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Частинами 2-4 статті 22 Закону №2398-VI встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Розділом ІІ Правил №96/5.
Згідно із пунктом 2.1 Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа.
При цьому, згідно з пунктом 2.6 Правил №96/5 разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Матеріалами справи підтверджено, що в свідоцтві про народження та актовому записі про народження №6 від 18.06.1977 р. складеному на ОСОБА_1 батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, де у графі національність батька зазначено - "українець", національність матері - "українка".
Так, позивач звернувся із заявою до відповідача про внесення змін до актового запису про народження позивача, а саме: виправити національність батька з «українець» на «поляк».
З аналізу документів, що містяться у матеріалах справи вбачається, що у актовому записі про народження позивача у графі «відомості про батьків» зазначено: національність батька - «українець», національність матері - «українка». В актовому записі про шлюб батьків позивача зазначена національність нареченого "українець", жодних інших доказів, які б підтверджували, що під час складання документів про народження позивача та шлюб батьків було помилково зазначено невірну національність позивача, національність батька позивача та/або вказані документи містять ознаки виправлень чи підчищень суду надано не було.
Дослідивши оскаржуваний висновок, суд погоджується з обґрунтованістю його доводів та вважає його таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, позивач помилково ототожнює такі поняття як "внесення змін до акту цивільного стану" та "встановлення певних фактів, що мають юридичне значення", у даному випадку - встановлення приналежності особи до певної національності.
Так, суд звертає увагу позивача, що обставини, які б підтверджували його приналежність до польської національності, можуть бути предметом розгляду суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства (про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав). Відтак, позивач, якщо вважає за необхідне встановити той факт, що він та його родичі є поляками за національністю, вправі звернутись до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства; рішення суду за результатами розгляду справи, якщо ним буде встановлено цей факт, буде беззаперечним доказом та підставою для органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до відповідних актових записів.
Однак, на час розгляду зазначеної справи позивачем не було додано до матеріалів справи рішення місцевого суду у порядку цивільного судочинства (стаття 234 Цивільного процесуального кодексу "Окреме провадження") про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення того, що ОСОБА_3 за національністю є поляк.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 діяв у межах та у спосіб, встановлений діючим законодавством, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа