Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 червня 2017 р. Справа №805/1791/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 14 година 00 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року,
Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акту про результати камеральної перевірки даних позивача задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2016 року про виявлені порушення необґрунтованими і такими, що суперечать приписами діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що податковий орган під час проведення перевірки діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України та встановив порушення позивачем вимог п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за серпень 2016 року на суму ПДВ в розмірі 227 680, 3 грн., яка підлягає зменшенню.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599, 87516, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 5) зареєстровано в якості юридичної особи 28.01.1995 року, зазначене підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС було проведена камеральної перевірки даних Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2016 року, на підставі якої складено акт № 737/28-09-40-14/05763599 від 20.10.2016 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2016 року на суму ПДВ 227 680,3 грн.;
- п.п.14.1.18, п. 14.1, ст. 14, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2016 року в розмірі 227 680, 3 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки № 737/28-09-40-14/05763599 від 20.10.2016 року, позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС були подані заперечення на зазначений акт перевірки.
Розглянувши надані заперечення, податковий орган надав позивачу відповідь № 1586/10/28-09-40-25 від 14.11.2016 року, у якій висновок акту перевірки виклав у новій редакції, а саме: перевіркою ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» встановлено порушення:
- п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2016 року на суму ПДВ 509,5 грн.;
- п.п.14.1.18, п. 14.1, ст. 14, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2016 року в розмірі 509, 5 грн., яке підлягає зменшенню.
З урахуванням вище викладеного податковим органом, серед іншого, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 509, 5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 254, 75 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року, платник податків до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України та до Державної фіскальної служби України направив скарги на спірне податкове повідомлення - рішення, але рішеннями контролюючих органів спірне рішення залишено без змін.
Суд зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до норм п. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з
визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Судом встановлено, що позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2016 року до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ визначені без отримання податкової накладної, на підставі готельних рахунків за проживання № 52829 від 14.08.2016 року на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 75,00 грн. та № 52801 від 13.08.2016 року на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 75,00 грн., виданих ГК «Турист» ДП ПРАТ «Харківтурист», м. Харків та на підставі рахунку № 720816/1 від 25.08.2016 року на суму 2 157, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 359, 50 грн.
Позивачем надано суду відповідні готельні рахунки, видані ГК «Турист» ДП ПРАТ «Харківтурист», м. Харків на загальну суму 900 грн. у тому числі 150,00 грн. ПДВ та докази командирування працівника позивача до м. Харкова у спірний період.
Крім цього, між Публічним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» було укладено договір № 15/948 від 18.04.2016 року про надання послуг з прийому стічних вод з вигрібних ям в систему централізованого водовідведення, відповідно до якого, виробник надає послуги з прийому стічних вод і вигрібних ям споживача в систему централізованого комунального водовідведення виробника в межах узгоджених розрахункових обсягів в межах гранично - допустимих концентрацій забруднюючих речовин, в тому числі додаткових об'ємів стічних вод, які потрапляють в періоди дощів і таїння снігу в мережі водовідведення споживача, а споживач оплачує послуги з водовідведення виробнику на умовах цього договору.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» за вказаним договором у серпні 2016 року підтверджується рахунком № 720816/1 від 25.08.2016 року на суму 2 157, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 359, 50 грн. (а.с. 68) та актом приймання - передачі виконаних послуг № 166 від 31.08.2016 року (а.с. 70).
Розрахунок між сторонами за договором проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 12122 від 07.09.2016 року на суму 2 157, 00 грн.
Вказаний рахунок містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, отже такий рахунок може бути підставою для позивача для віднесення до податкового кредиту відповідних сум у податковій звітності з ПДВ, відповідно до положень п. 201.11 ст. 201 ПК України.
Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операції за період, що перевірявся та право позивача відносити вказані суми до податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю "податковий кредит", у відповідності до якого ним являється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів того, що фінансово-господарські операції між Публічним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» за період, що перевірявся, не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності та того, що позивач не мав права відносити суми вказаних операцій до податкового кредиту без отримання податкових накладних, оскільки таке право надано позивача ст. 201 ПК України.
Враховуючи вищевикладене спірне податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, у сумі 1 600, 00 грн., понесені позивачем, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС № НОМЕР_1 від 16.11.2016 року.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996).
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 09 червня 2017 року.
Постанову складено у повному обсязі 14 червня 2017 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.