23 травня 2017 р. Справа № 804/2640/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді ОСОБА_1,
Судді Бондар М.В.,
Судді Прудника С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмови, стягнення одноразової вихідної допомоги, зобов'язання вчинити дії,
27 березня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Запорізького окружного адміністративного суду про:
- визнання протиправною відмови Запорізького окружного адміністративного суду у виплаті ОСОБА_3 одноразової вихідної допомоги, у зв'язку з виходом у відставку, передбаченої ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010;
- стягнення з Запорізького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_3 253750 грн. одноразової вихідної допомоги, у зв'язку з виходом у відставку;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити Запорізькому окружному адміністративному суду кошти, належні до виплати ОСОБА_3 одноразової вихідної допомоги, у зв'язку з виходом у відставку
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року його було звільнено з посади судді Запорізького окружного адміністративного суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 №174-к позивача відраховано зі штату Запорізького окружного адміністративного суду 04 жовтня 2016 року, у зв'язку зі звільненням у відставку. На звернення позивача до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, листом від 20.03.2017 №01-22/1799/17 позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги, у зв'язку з тим, що постанову Верховної Ради України про його звільнення прийнято після виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року (далі - ОСОБА_4 №1166-VII), який набрав чинності 01 квітня 2014 року. Тобто, норма, яка передбачала виплату судді, що йде у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на момент звільнення позивача була відсутня.
Позивач не погоджується з означеним рішенням Запорізького окружного адміністративного суду та зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі №3-рп/2013 конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
За своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної допомоги при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Хоч вихідна допомога не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу.
Із набранням чинності Законом № 2453-VI питання вихідної допомоги регулювалося статтею 136 цього Закону, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачувалася вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Станом на 2010 рік, коли був прийнятий ОСОБА_4 №2453-VI, позивач вже мав відповідний стаж роботи суддею і набув право на відставку і виплату вихідної допомоги в зазначеному розмірі.
Втім, у 2014 році було запроваджено новий етап судової реформи, внаслідок чого Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено статтю 136 Закону № 2453-VI, якою регулювалося питання виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. ОСОБА_4 набрав чинності вже 1 квітня 2014 року, через особливий порядок звільнення суддів з посад (стаття 126 Конституції України) не мав можливості скористатися гарантованим Законом № 2453-VI від 7 липня 2010 року правом на звільнення з посади судді та отримання вихідної допомоги.
Прийнятий 12 лютого 2015 року ОСОБА_4 України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - ОСОБА_4 №192-VIII) також не містив норму закону щодо виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.
02 червня 2016 року було прийнято новий ОСОБА_4 України №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, статтею 143 якого держава знову гарантує право кожного судді на відставку та отримання вихідної допомоги за умови наявності 20 років суддівського стажу. Однак вказаною нормою Закону позивач не має можливості скористатися, оскільки був звільнений з посади судді постановою Верховної Ради України 29 вересня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом № 1402-VIII.
Таким чином, позивач стверджує, що маючи стаж роботи майже тридцять років, з яких відпрацював на посаді судді 13 років , протиправно був позбавлений відповідачами права на виплату вихідної допомоги.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2017 матеріали справи передані до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі № 804/2640/17 та призначено її до розгляду на 23.05.2017 о 10:00.
Відповідач -1 заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов від 19.05.2017 (вх. №20541/17). Відповідач -1 зазначив, що адміністративний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки посилання позивача на ті підстави, що право на отримання вихідної допомоги судді у нього виникло під час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, в редакції станом на 27 березня 2014 року та на той час він набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, а тому йому має бути виплачена вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не можуть бути взяті до уваги, з огляду на те, що останній не реалізував своє право на відставку під час дії зазначених законодавчих актів. Положення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року до позивача не можуть бути застосовані, оскільки на дату звільнення позивача з посади та відрахування зі штату суду, вказана норма не діяла, оскільки була виключена Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166 від 27 березня 2014 року, який набрав законної сили з 01 квітня 2014 року.
Відповідач -2 заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач - 2 зазначив, що статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції Закону №2453-VІ від 7 липня 2010 року, було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
01 квітня 2014 року набрав чинності ОСОБА_4 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (ОСОБА_4 України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ), пунктом 28 розділу II якого статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключено.
Отже, суддям, які виходили у відставку після 31 березня 2014 року (починаючи з 01 квітня 2014 року) виплата вихідної допомоги законодавством передбачена не була.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву (вх. №20844/17 від 22.05.2017) про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача-1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в запереченнях на адміністративний позов просив розгляд справи здійснювати за відстуності повноважного представника відповідача -1.
Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в запереченнях на адміністративний позов просив розгляд справи здійснювати за відстуності повноважного представника відповідача -2.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади судді Запорізького окружного адміністративного суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку. Суддівський стаж позивача на момент звільнення складав 13 років.
Наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 №174-к позивача відраховано зі штату Запорізького окружного адміністративного суду 4 жовтня 2016 року, у зв'язку зі звільненням у відставку.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 р. (далі ОСОБА_4 № 2453-VI), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Положеннями статті 148 Закону № 2453-VI передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Відповідно до статті 109 Закону № 2453-VI (в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Підставами для виплати вихідної допомоги є відповідна норма Закону, яка передбачає таку виплату, Постанова ВР України про відставку судді та наказ голови відповідного суду, де працював суддя до виходу у відставку про відрахування із штату суду.
Відповідно до статті 100 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Статтею 136 Закону № 2453-VI було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Конституційний Суд України у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 (справа № 1-1/2013) вказав, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді і реалізація права судді на відставку відбувається шляхом прийняття Верховною Радою України відповідної постанови.
01 квітня 2014 року набрав чинності ОСОБА_4 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ), пунктом 28 розділу II якого статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключено.
Вказані положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" неконституційними не визнавалися.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що відповідно до пункту 2 якого за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення тих нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення ОСОБА_2 з посади судді - 08 вересня 2016 року.
Отже, суддям, які виходили у відставку після 31 березня 2014 року (починаючи з 01 квітня 2014 року) виплата вихідної допомоги законодавством передбачена не була.
Таким чином, на момент прийняття рішення Верховною Радою України про звільнення позивача з посади судді положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Статтею 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання нецільове використання бюджетних коштів, а саме нецільове використання бюджетних коштів.
Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Виходячи з системного аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки станом на день виходу позивача у відставку, а саме:08.09.2016 виплата вихідної допомоги судді, у зв'язку з відставкою не була передбачена нормами чинного законодавства, у суду відсутні законні підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмови, стягнення одноразової вихідної допомоги, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6