08 червня 2017 року Справа № 803/546/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Федорчук І.Ю.,
представника відповідача Пахомової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001561304 від 31 березня 2017 року та стягнення 305 627 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в грудні 2016 року, про що складено акт № 611/03-20-17-03-06/НОМЕР_2 від 17 березня 2017 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за грудень 2016 року на суму 305 627 грн.
На підставі акта перевірки № 611/03-20-17-03-06/НОМЕР_2 від 17 березня 2017 року Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001561304 від 31 березня 2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 305 627 грн і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 152 813 грн 50 коп.
Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням № 0001561304 від 31 березня 2017 року з тих підстав, що відповідач неправильно трактує норми податкового законодавства, пов'язані порядком реєстрації транспортних засобів на фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб. Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється лише за фізичною або юридичною особою, відтак державна реєстрація придбаних транспортних засобів проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як за суб'єктом господарювання. Вважає, що реєстрація транспортного засобу за фізичною особою не може позбавити таку особу, як суб'єкта господарювання, права на включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Ухвалою суду від 25 травня 2017 року за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області на належного - Головне управління ДФС у Волинській області (а.с. 53).
Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 24 травня 2017 року (а.с. 31-32) відповідач ГУ ДФС у Волинській області його вимог не визнав, посилаючись на те, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованим лише на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання в оподатковуваних операціях, відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, позовна вимога про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ є передчасною і помилковою з огляду на невірно обраний спосіб захисту позивачем.
Відповідач ГУ ДКС України у Волинській області також позовних вимог не визнав. У письмових запереченнях № 12.08/349-2347 від 23 травня 2017 року (а.с. 33-34) проти адміністративного позову зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом Держказначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів Державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Таким чином, вимога про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ є протиправною.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідачів в судовому засіданні позову не визнали з мотивів, викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в грудні 2016 року.
За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Волинській області складено акт №611/03-20-17-03-06/НОМЕР_2 від 17 березня 2017 року (а.с. 7-16).
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом виявлено порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за грудень 2016 року на суму 305 627 грн.
На підставі акта перевірки № 611/03-20-17-03-06/НОМЕР_2 від 17 березня 2017 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001561304 від 31 березня 2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 305 627 грн і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 152 813 грн 50 коп. (а.с. 6).
Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2016 року на суму 305 627 грн базуються на тому, що у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено суму ПДВ, яка сформована за наслідками операції з придбання транспортних засобів (сідельний тягач марки "RENAULT" модель "PREMIYM" 2012 року випуску, сума ПДВ - 128 674 грн 89 коп., сідельний тягач марки "RENAULT" модель "PREMIYM" 2012 року випуску, сума ПДВ - 128 674 грн 89 коп., напівпричіп тентований "SCHMITZ" 2012 року випуску, сума ПДВ - 48 277 грн 70 коп.), оскільки, вказані придбані товари не використовувались ФОП ОСОБА_4 в подальшій господарській діяльності та зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_4
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
У відповідності до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як установлено судом, постачальником "Jakob Dietrich e.K. Internationale Spedition und Osteuropa Logistik" на користь позивача поставлено напівпричіп тентований марки "SCHMITZ" 2012 року випуску, сума ввізного мита - 16 841 грн 06 коп., сума ПДВ - 48 277 грн 70 коп., що стверджується митною декларацією від 14 грудня 2016 року (а.с. 41-42). Постачальником "RENAULT TRUCKS S.A.S." на користь позивача поставлено два тягача сідельних марки "RENAULT" модель "PREMIYM" 2012 року випуску, сума ввізного мита - по 44 886 грн 59 коп., сума ПДВ - по 128 674 грн 89 коп., що стверджується митними деклараціями від 13 грудня 2016 року (а.с. 44-49).
У декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року до податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України загальною вартістю 305 627 грн.
Таким чином, факт придбання транспортних засіб ФОП ОСОБА_4 підтверджено належними доказами, не заперечено і не спростовано особами, які беруть участь у справі.
Суд критично оцінює висновки контролюючого органу щодо можливості використання підприємцем в оподатковуваних операціях придбаних транспортних засобів лише в тому випадку, якщо вони зареєстровані на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу з огляду на наступне.
Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є вантажний автомобільний транспорт.
Судом встановлено, що 15 лютого 2016 року позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів, про що видані відповідні свідоцтва: серії СХО № 881172, серії СХО № 881171, серії СХО № 8811621 (а.с. 39, 40, 43). Згідно з вказаними свідоцтвами власником транспортних засобів є ОСОБА_4
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.
Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.
Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.
Водночас згідно наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень слідує, що позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності, на підтвердження чого надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), з яких слідує, що позивачем здійснюється міжнародне перевезення товарів (а.с. 55-60).
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків ГУ ДФС у Волинській області щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за грудень 2016 року на суму ПДВ 305 627 грн, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року № 0001561304 є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо позивних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 305 627 грн бюджетного відшкодування з ПДВ, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (підпункт 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України).
Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування.
При цьому відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключним повноваженням податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Зазначений правовий висновок зазначено в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (21-881а15), від 09 вересня 2008 року (№ 21-500во08 ), від 01 червня 2010 року (21-573во10).
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 305 627 грн бюджетного відшкодування з ПДВ, та відмову в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частин першої, третьої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Отже, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір із врахуванням часткового задоволення позовних вимог в розмірі 4 584 грн, сплачений платіжним дорученням № 6634 від 26 квітня 2017 року (а. с. 2).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 31 березня 2017 року № 0001561304.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 4 584 грн 40 коп. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн 40 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 13 червня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.М. Димарчук