Ухвала іменем україни 15 червня 2017 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050790002624, за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 і прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугрес м. Харцизька Донецької області, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
кримінальне провадження щодо якого закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і вичерпанням можливості їх отримати,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
у касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, потерпілий і прокурор зазначають вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і вичерпанням можливості їх отримати, безпосередньо не досліджуючи докази, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Зазначають, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недопустимість тих доказів, які дослідив місцевий суд і на підставі яких останній обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Стверджують про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України.
На касаційну скаргу потерпілого надійшло заперечення від ОСОБА_6 і його законного представника ОСОБА_9 .
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2016 року ОСОБА_6 , раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а відповідно до статей 75, 104 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та вставленням іспитового строку тривалістю 1 рік із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або навчання та періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасовано, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і вичерпанням можливості їх отримати.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити, захисника, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Місцевим судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_6 у тому, що він 15 вересня 2014 року близько 17:45 год. спільно з особою, яка не досягла віку притягнення до кримінальної відповідальності, знаходячись на території приватного домоволодіння АДРЕСА_2 , таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 683 грн, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції є такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування кримінального закону, і підлягає скасуванню з призначенням нового апеляційного розгляду з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком, ОСОБА_6 звернувся із апеляційною скаргою на вирок суду, в якій, з урахуванням змін, просив скасувати обвинувальний вирок і ухвалити виправдувальний вирок, в обґрунтування чого посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено при апеляційному перегляді вироку.
Апеляційний суд зробив висновок про те, що обвинувальний вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 - закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і вичерпанням можливості їх отримати з огляду на те, що цей суд визнав недопустимими доказами: показання ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколи пред'явлення свідку ОСОБА_14 осіб для впізнання, огляду місця події. При цьому, як зазначено в ухвалі, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є суперечливими, отримані з порушенням КПК України та викликають сумніви, а інших доказів вчинення ОСОБА_6 таємного викрадення чужого майна, прокурором під час апеляційного розгляду надано не було.
Однак, як убачається з матеріалів провадження, технічного запису судового засідання, суд апеляційної інстанції зробив такий висновок без проведення судового слідства та безпосереднього дослідження в судовому засіданні доказів, яким надав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, касаційні скарги потерпілого та прокурора підлягають задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції суду необхідно ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, викладені в поданій апеляції, за необхідності безпосередньо дослідити докази у кримінальному провадженні, дати їм належну оцінку, та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги потерпілого ОСОБА_5 і прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3