Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні 8 червня 2017 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 3 серпня 2016 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Миколаєва, мешканця АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що віну період із 24 лютого по 29 березня 2016 року у м. Миколаєві, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно відкрито заволодів майном потерпілих: ОСОБА_5 на суму 2 000 грн, ОСОБА_6 - 1 300 грн, ОСОБА_7 - 1 500 грн, ОСОБА_8 - 1 500 грн, ОСОБА_9 - 2 000 грн, ОСОБА_10 - 2 000 грн, ОСОБА_11 - 10 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03 серпня 2016 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що при призначенні покарання належним чином не враховано дані про його особу та пом'якшуючі покарання обставини.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не заперечуються.
Як убачається із наданих копій судових рішень, суд, призначаючи
ОСОБА_4 покарання дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який посередню характеризується, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, а також пом'якшуючу покарання обставину - визнання вини та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочинів щодо осіб похилого віку. Крім того, враховано й думку потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які у суді першої інстанції наполягали на призначенні реального покарання.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Призначене покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Перевіркою судових рішень встановлено, що апеляційний суд, при розгляді апеляцій засудженого та його захисника дійшов обґрунтованого висновку про залишення вироку без зміни. Апеляційним судом були надані відповіді на всі доводи апеляційних скарг, які є аналогічними доводам касаційної скарги засудженого.Свої висновки апеляційний суд належним чином умотивував та навів у ухвалі переконливі мотиви про відсутність підстав для пом'якшення засудженому покарання.
Посилання засудженого у касаційній скарзі на стан здоров'я його батьків як обставину, що пом'якшує покарання, не спростовує правильність наведених висновків.
Із даними висновками погоджується і колегія суддів і не знаходить підстав для зміни судових рішень, як про це ставить питання у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 3 серпня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
