Справа № 212/7896/16-ц 22-ц/774/1001/К/17
Справа № 212/7896/16-ц Головуючий в І інстанції
Провадження 22-ц774\1001\К17 ОСОБА_1.
Категорія № 26 ( ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.
13 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар: Борщ А.А.
за участю: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я,
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»( надалі - ПАТ «ПівдГЗК) про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював на підприємстві відповідача на посаді механіка. Загальний стаж роботи складає 46 років 7 місяців, в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 9 років 4 місяці. Висновком МСЕК від 13.12.2016 йому первинно встановлено третю групу інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями ХОЗЛ безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, фізичний біль, залежність від медикаментів, просив суд стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 160 000грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК» на користь позивача моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, у розмірі 24000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
На думку представника ПАТ «ПівдГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях.
Судом не враховано, що позивач працював і на інших підприємствах у шкідливих умовах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_4 перебував у трудових правовідносинах у період з 13.09.2006 по 20.01.2016 із ПАТ «ПівдГЗК»(а.с.22-24).
Відповідно до рішення лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 23.09.2016 року позивачу вперше встановлено професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенів ІІ ст. (пиловий) бронхіт. ЛН нульового-першого ст.
Згідно п. 16 Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 жовтня 2016 року, професійне захворювання у ОСОБА_4 виникло у зв'язку із недосконалістю робочого місця та впливом пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустимий розмір. (а.с.5).
У п. 19 акта зазначено, що особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи (із зазначенням статей, пунктів законів та інших нормативно-правових актів, вимоги яких порушені): враховуючи роботу ОСОБА_4 на впродовж більше 11 років в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо.
За висновком МСЕК від 13.12.2016 року ОСОБА_4первинно встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково та третю групу інвалідності (а.с.6).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначив, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.
Як убачається з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_4Іхронічного професійного захворювання від 11 жовтня 2016 року, встановлена тривала робота внаслідок недосконалості робочого місця із впливом пилу у повітрі робочої зони в параметрах, що з 3до 5 разів перевищували гранично допустимі. (а.с.5)
Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ПАТ «ПівдГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.
Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 13.12.2016 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».
Також, спростовуються й доводи відповідача ПАТ «ПівдГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, він відчуває постійний тупий, задишкою, кашлем, відчуває постійний біль та важкість у грудній клітині, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4 який згідно висновку МСЕК первинно становить 40 %, з урахуванням конкретних обставин по справі, термін праці позивача на підприємстві відповідача , з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду, відповідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 24000 грн. до 18000 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити чстково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2017 року змінити в частині стягнутого розміру моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 24000 грн. до 18000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: