ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2017Справа №910/5534/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до про Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» стягнення збитків у розмірі 5 622 грн. 53 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 5 622 грн. 53 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» було укладено Договір №245/108/16Сб, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених даним Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов вказаного Договору по залізничній накладній №48280035 від 19.12.2016 року було відправлено групу вагонів, зокрема, вагон з коксом доменним №56429947 масою 69 т, перевезення вантажу здійснювалось у відкритому рухомому складі, при відвантаженні його маса була визначена відправником шляхом зважування на вагонних вагах та прийнята залізницею до перевезення без зауважень. 20.12.2016 року в результаті перевірки вантажу на станції Пологи у вагоні №56429947 було виявлено вагову недостачу в кількості 1 510 кг, що підтверджується комерційним актом РА №018149 від 20.12.2016 р. Таким чином, у зв'язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 5 622 грн. 53 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/5534/17, судове засідання призначено на 26.04.2017 року.
24.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.04.2017 року та клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
26.04.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.04.2017 року не виконав.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати докази на підтвердження здійснення перевезення за залізничною накладною №484280035 від 19.12.2016 року, саме на виконання умов Договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року відкладено розгляд справи на 24.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
22.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2017 року.
24.05.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.04.2017 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року відкладено розгляд справи на 07.06.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду.
06.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.
В судове засідання 07 червня 2017 року представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 31.05.2017 року уповноваженій особі підприємства Позивача ухвали суду від 24.05.2017 року та розпискою про відкладення справи в судовому засіданні. Позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 07 червня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» було укладено Договір №245/108/16Сб, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених даним Договором.
Крім того, 25.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Вантажовласник) було укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017, предметом якого є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за послуги.
Відповідно до п.2.1 Договору Вантажовласник зобов'язується пред'являти Виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему «Месплан» (АС «Месплан») з накладанням ЕЦП, у цьому випадку місячне замовлення у паперовому вигляді не надається.
Згідно з п.2.2 Договору Виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
За цим Договором Виконавець надає Вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за умови наявності коштів на його особовому рахунку. (п.7.1 Договору)
У п.7.4 Договору зазначено, що його укладено строком до 31.12.2016 року.
19.12.2016 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» здійснило відправлення по залізничній накладній №48280035 групу вагонів, зокрема, вагон з коксом доменним №56429947 масою 69 т, зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці одержувачу Публічному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
При проходженні вагонів на станції Пологи залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні №56429947 не відповідає масі вказаній у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт РА № 018149/101/909 від 20.12.2016 року.
У розділі Д Комерційного акту РА № 018149/101/909 від 20.12.2016 року зазначено, що при комісійному перевантажуванні вагону у присутності ДС ОСОБА_4., прийомоздавачів вантажу ОСОБА_2, ОСОБА_3, стр.ВОХР ст. Пологи Бендрик, представника поліції на справних 150 тн. вагонних електронних вагах №89 станції Пологи (повірка 18.03.2016) фактична маса вантажу - 60150 кг, тара вагона з перевізного документа - 22300 кг, маса вантажу нетто за перевізним документом - 39750 кг, фактична маса вантажу нетто 38240 кг, що менше документу на 1510 кг. При комісійному огляді виявлено навантаження шапкою, вище рівня бортів на 40-50 см, поверхня вантажу слабо маркована продольною смужкою вдовж вагону вапном. Над 1-5 люками присутня виїмка розміром довжиною 1м, шириною 7м на ріллі бортів, в районі виїмки маркування відсутнє. Вагон з технічного зору справний: Двері зачинені.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 5 622 грн. 53 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено Судом, 19.12.2016 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» здійснило відправлення по залізничній накладній №48280035 групу вагонів, зокрема, вагон з коксом доменним №56429947 масою 69 т, зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці одержувачу Публічному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
При проходженні вагонів на станції Пологи залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні №56429947 не відповідає масі вказаній у накладній. Про даний факт складено Комерційний акт РА № 018149/101/909 від 20.12.2016 року.
У розділі Д Комерційного акту РА № 018149/101/909 від 20.12.2016 року зазначено, що при комісійному перевантажуванні вагону у присутності ДС ОСОБА_4., прийомоздавачів вантажу ОСОБА_2, ОСОБА_3, стр.ВОХР ст. Пологи Бендрик, представника поліції на справних 150 тн. вагонних електронних вагах №89 станції Пологи (повірка 18.03.2016) фактична маса вантажу - 60150 кг, тара вагона з перевізного документа - 22300 кг, маса вантажу нетто за перевізним документом - 39750 кг, фактична маса вантажу нетто 38240 кг, що менше документу на 1510 кг. При комісійному огляді виявлено навантаження шапкою, вище рівня бортів на 40-50 см, поверхня вантажу слабо маркована продольною смужкою вдовж вагону вапном. Над 1-5 люками присутня виїмка розміром довжиною 1м, шириною 7м на ріллі бортів, в районі виїмки маркування відсутнє. Вагон з технічного зору справний: Двері зачинені.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".
При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України « 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в комерційному акті РА № 018149/101/909 від 20.12.2016 року недостачу вантажу (1510 кг.) внесені до залізничної накладної № 45589421 від 22.12.2016 року.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймається Судом до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній №48280035 від 19.12.2016 року, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 1510 кг, який перевозився у вагоні №56429947.
У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 року)
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов»язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв»язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № 91323693 від 19.12.2016 року, виставленого Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод".
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Суд зазначає, що вартість 1 тони вантажу в вагоні №56429947 відповідно до рахунку-фактури № 91323693 від 19.12.2016 року вантажовідправника складає 7809 грн. 07 коп. (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 783184 грн. 46 коп. (загальна сума рахунку, з урахуванням ПДВ): 120,35 т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 7 809 грн. 07 коп. (в т.ч. ПДВ).
Згідно з комерційним актом РА № 018149/101/909 від 20.12.2016 року нестача склала 1510 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто (від маси нетто 39750 кг) складає: 39750 кг * 2% = 715 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1510 кг - 795 кг = 715 кг (0,72 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні №56429947 складає: 0,72 т * 7809 грн. 07 коп. = 5 622 грн. 53 коп.
Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено Позивачем до позовної заяви.
При цьому, Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийняло зобов'язання надавати позивачу послуги з перевезення вантажів за плату на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 7.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної №48280035 від 19.12.2016 року відбулось у грудні 2016 року, тобто після укладення між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні №56429947, завданої шкоди - нестачі товару на суму 5 622 грн. 53 коп. та причинному зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому Відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні №56429947 сталась не з вини Відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні №56429947 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаному вагоні, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу на суму 5 622 грн. 53 коп., Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 5 622 грн. 53 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ЛЕВЧЕНКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00191129) збитки у розмірі 5 622 (п'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 53 (п'ятдесят три) коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 червня 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин