ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.05.2017Справа №910/967/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Державної казначейської служби України
про стягнення 3 413258,32 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2
Від відповідача Карпенко Н.В.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав на розгляд до Господарського суду міста Києва позов до Державної казначейської служби України про стягнення 3 413258,32 грн.
Ухвалою Господарського суду від 24.01.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.02.2017.
17.02.2017 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача отримано додаткові документи у справі.
В судовому засіданні 20.02.2017 оголошено перерву до 13.03.2017.
Розпорядженням № 05-23/818 від 10.03.2017 було призначено повторний автоматичний розподіл справи 910/967/17.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2017 для нового розгляду справи визначено суддю Мельник В.І.
Ухвалою суду від 13.03.2017 прийнято справу №910/967/17 до свого провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2017.
16.03.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 24.04.2017 оголошено перерву до 22.05.2017.
18.05.2017 від представника позивача отримано пояснення у справі.
В судове засідання 22.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання 22.05.2017 представник відповідача з'явився, надав суду додаткові документи, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серія В02 № 342883, виданого 07 квітня 2008 року державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 (надалі також - "Позивач") здійснював підприємницьку діяльність у вигляді торгівлі хутряними виробами на ринку "Петрівка" по АДРЕСА_1.
15 червня 2006 року службові особи Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва провели огляд вказаного місця та вилучили у позивача 138 хутряних виробів, які там зберігалися.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 листопада 2011 року у справі № 6/152, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 травня 2012 року та постановою Вищого Господарського Суду України від 01 серпня 2012 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва повернути Позивачу 123 зі 138 хутряних виробів, у зв'язку із протиправністю дій щодо вилучення вказаного майна.
Виконання рішення суду від 10.11.2011 р. виявилося неможливим внаслідок втрати зазначеного майна після його вилучення у Позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02 грудня 2014 року у справі № 6/152 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. - стягнуто з ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Позивача 1 150 058,40 грн. (один мільйон сто п'ятдесят тисяч п'ятдесят вісім гривен 40 копійок) вартості 123 (сто двадцяти трьох) хутряних виробів.
Позивач зазначив, що станом на день звернення до суду грошові кошти не сплачено.
Згідно перелічених судових рішень, сума у 1 150 058,40 грн. є вартістю 123 вилучених хутряних виробів станом на травень 2006 року.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 28.12.2016 р. № 4/11, загальна оціночна вартість 123 хутряних виробів, перелічених у рішенні Господарського суду м. Києва від 10.11.2011 у справі № 6/152, з урахуванням індексу споживчих цін за період з 15.06.2006 р. по 30.11.2016 р., станом на 30.11.2016 р. позивач просить стягнути кошти в розмірі 3413258,32 грн.
Відповідач заперечив проти стягнення грошових коштів в розмірі 3413258,32 грн. крім того зазначив, що , в зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2014
задоволено заяву Позивача про зміну порядку і способу виконання рішення Господарського суду м. Києва № 6/152 від 10.11.2011 та змінено спосіб виконання рішення суду з зобов'язання ДПІ у Оболонському районі м. Києва повернути 123 хутряні вироби на стягнути з ДПІ у Оболонському районі м. Києва 1 150 058,40 грн вартості 123 хутряних виробів, судом встановлена вартість хутряних виробів. І без скасування зазначеної ухвали, висновок експертного дослідження віл 28.12.2016 № 4/11 щодо оціночної вартості зазначених виробів станом на 30.11.2016 не може слугувати підставою для збільшення їх вартості. Крім того позивач зазначив. Що рішення виконано в 2016 році, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі №6/152 зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва у п'ятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили повернути суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 майно, вилучене на підставі протоколу огляду місця події від 15 червня 2006 року, а саме, 123 (сто двадцять три) хутряні вироби.
12.12.2011 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.
В подальшому, у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду у справі №6/152 від 10.11.2011 про повернення майна в натурі, через його втрату, позивач звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду шляхом стягнення з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вартості 123 хутряних виробів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2014 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва №6/152 від 10.11.2011 та змінено спосіб виконання рішення у справі №6/152 від 10.11.2011 шляхом стягнення з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1150058,40 грн. вартості 123 хутряних виробів.
02.12.2014 на виконання даної ухвали суду видано наказ.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із листа від 10.02.2017 №5-10/246-1711 виконавчий лист Господарського суду м. Києва від 02.06.2016 по справі № 6/152 про стягнення з ДІЛ у Оболонському районі м. Києва на користь ФОП ОСОБА_1 коштів у сумі 1150058,40 грн. виконаний управлінням Казначейства у повному обсязі, а саме:
- 27.05.2016 проведено безспірне списання коштів в сумі 96568,54 грн.;
- 31.05.2016 - на суму 1053489, 86 грн).
Таким чином, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 реалізовано своє право на відшкодування шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача..
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.06.2017
Суддя Мельник В.І.