Справа №645/486/17 Суддя 1-ї інстанції: Ульяніч І.В.
Провадження № 33/790/564/17
Категорія: ч. 1 ст. 130КУпАП
06.06.2017 року м. Харків
Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, за участю захисника особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.04.2017 року у відношенні ОСОБА_2 -
Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.04.2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 30.01.2017 року о 04:50 по вул. Немишлянській в м. Харкові керував транспортним засобом «ВАЗ-11183», державний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нежвава мова, хитка хода, почервоніння очей. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (ПДР).
Не погодившись з вказаним рішенням захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та просить скасувати постанову судді від 12.04.2017 року, а провадження по справі закрити на підставі з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Вказує, що станом на 30.01.2017 року у працівників Національної поліції не було правової можливості для вимог, щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відповідно ОСОБА_2В, не повинен був виконувати незаконну вимогу інспектора Гребельного А.В.
Також зазначає, що суддею суду першої інстанції в мотивувальній частині постанови було вказано п. 2.5 ПДР в неіснуючій редакції на час складання протоколу.
Звертає увагу, на те, що час вказаний у протоколі, як час скоєння правопорушення не відповідає дійсності, оскільки з наданого відеозапису в той час ОСОБА_2 вже тривалий час не керував транспортним засобом.
Зазначає, що його було зупинено у зв'язку з тим, що на його автомобілі не горіла права фара, але зазначає, що експлуатація транспортного засобу з даною несправністю ПДР не заборонена, тому вважає, що вимоги інспектора поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 є незаконними.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2В, його адвоката ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні було досліджено відеозапис до протоколу БР №264680 з нагрудних відеокамер працівників поліції, та на відеозаписі камери ZM0023 вбачається, що водій ОСОБА_2 о 05.04 на вимогу працівника патрульної поліції пройти огляд щодо виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння за допомогою технічного засобу, а також в медичному закладі відмовився від проходження такого огляду в присутності двох свідків.
Апеляційний суд вважає, що суддя суду першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується крім змісту відео фіксації події з нагрудних камер працівників поліції також змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 30.01.2017 року серії БР № 264680, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, де зазначено, що водій ОСОБА_2 в їх присутності відмовився пройти огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Враховуючи вище викладене, вважаю, що підставидля скасування постанови судді від 12.04.2017 року за доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.
Посилання апелянта на те, що в пункті 2.5 ПДР працівники поліції були вказані замість працівників міліції вже після 30.01.2017 року на думку апеляційного суду не спростовує правильність прийнятого судом рішення з урахуванням наявності вказаних вище доказів, та вимог ст. 255 КУпАП, згідно якої уповноважені особи органів внутрішніх справ на момент 30.01.2017 року мали повноваження складати протоколи про адмініс тратив не правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.04.2017 року у відношенні ОСОБА_2 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області ОСОБА_1