12.2
Іменем України
13 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/762/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,
01 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - Луганський НДЕКЦ МВС України, відповідач), з такими вимогами:
- стягнути з відповідача за період з 31 липня по грудень 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме: за липень 2014 року - 338,51 грн, за серпень 2014 року - 3012,19 грн, за вересень - 3809,53 грн, за жовтень 2014 року - 3809,53 грн, за листопад 2014 року - 4695,47 грн, а всього - 15665,23 грн;
- стягнути з відповідача компенсацію податку з доходів фізичних осіб, який має бути нарахований з суми заборгованості, в розмірі 2819,74 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 04.01.1993 по 06.11.2015 позивач проходив службу в ОВС України. З 13.10.1994 по 06.11.2015 проходив службу в НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області на різних посадах, та був звільнений з органів внутрішніх справ у запас у званні підполковник міліції. Згідно з довідкою від 28.03.2017 № 19/113/2-2731 позивач працює на посаді головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Луганського НДЕКЦ МВС України з 07.11.2015 по теперішній час. Згідно з довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 18.06.2015 № ВДЗ/5637/А у період з 31.07.2014 по 06.11.2015 дійсно фактично безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Відповідно до листа-відповіді відповідача від 03.01.2017 № 19/113/2-160 Луганський НДЕКЦ МВС України та НДЕКЦ при ГУ МВС України у Луганській області це є одна юридична особа, яка 06.11.2015 змінила назву.
Відповідно до інформації, зазначеній в довідці від 03.01.2017 № 19/113/5/163, яка надана Луганським НДЕКЦ МВС України дійсно з 31.07.2014 по 31.12.2014 проходив службу в НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області на посаді експерта сектору автотехнічної експертизи та експертизи вартості відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області. Від відповідача отримав довідку від 01.03.2017 № 19/113/5/32 про нарахування та виплату грошового забезпечення та винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 31 липня по 31 грудня 2014 року, з якої встановив, що грошова винагорода за участь в антитерористичній операції за період з липня по листопад 2014 року не нараховувалась та не виплачувалась. Загальний розмір винагороди складає 15665,23 грн.
Крім того, з посиланням на пункти 2 та 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, позивач вважає, що відповідач має компенсувати йому в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб у сумі 2819,74 грн, який має бути стягнутий з суми винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 31 липня по грудень 2014 року.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 28, 30).
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (арк. спр. 33-37), у яких зазначив, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 31.07.2014. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому Луганський НДЕКЦ МВС України був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з червня по грудень 2014 року.
Крім того, позивач не надає доказів видання начальником органу внутрішніх справ наказів про виплату йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період, що свідчить про необґрунтованість позову, оскільки відповідно до п. 2 Наказу № 719 така винагорода має виплачуватися на підставі наказів начальників органів внутрішніх справ.
Станом на час судового розгляду справи права позивача в частині компенсації податку з доходів фізичних осіб, пов'язаних з виплатою винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, не порушені, оскільки будь-яких утримань (відрахувань) відповідачем не здійснювалось.
У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 29, 31).
Враховуючи положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період 04.01.1993 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України, що підтверджено сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, та не заперечується сторонами у справі.
Довідкою від 03.01.2017 № 19/113/5/32, виданою Луганським НДЕКЦ МВС України, підтверджено, що позивач працював у Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при ГУМВС України у Луганській області у період з липня по грудень 2014 року на посаді експерта сектору автотехнічної експертизи та експертизи вартості відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області (арк. спр 9).
Довідкою від 28.03.2017 № 19/113/2-2731, виданою Луганським НДЕКЦ МВС України, підтверджено, що ОСОБА_1 працює в Луганському НДЕКЦ МВС України з 07.11.2015, перебуває на посаді головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності з 01.03.2017 (арк. спр. 5).
Довідкою від 03.01.2017 № 19/113/2/160, виданою Луганським НДЕКЦ МВС України, підтверджено, що Луганський НДЕКЦ МВС України та НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області це одна юридична особа, яка 06.11.2015 змінила назву (арк. спр. 7).
Відомості щодо зміни назви відповідача підтверджено й витягом ЄДРПОУ (арк. спр. 22-25).
Вищезазначеними доказами у повній мірі підтверджено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, і саме відповідач несе перед позивачем обов'язок по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення.
Відповідно до довідки ГУМВС України у Луганській області від 18.06.2015 № ВДЗ/5937/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 31.07.2014 по теперішній час безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 6).
Згідно з довідкою про доходи від 03.01.2017 № 19/113/5/32, виданою позивачу, та довідкою від 07.06.2017 № 19/113/5/5068 загальний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, за період з липня по листопад 2014 року складав 24206,19 грн, саме: за липень - 4184,00 грн (4062,20 грн - грошове забезпечення; 121,80 грн - індексація); за серпень 3012,19 грн; за вересень 3809,53 грн, за жовтень - 3809,53 грн, за листопад 9390,94 грн (4996,47 грн - грошове забезпечення; 4695,47 грн - виплата, що не має постійного характеру) (арк. спр. 9, 44).
Довідками відповідача від 03.01.2017 № 19/113/2/163 та від 03.01.2017 № 19/113/2/162 підтверджено, що позивач у період з 31.07.2014 по 31.12.2014 у відпустці не перебував, у період з 29.08.2014 по 08.09.2014 перебував на лікарняному (довідка КУ «Рубіжанська центральна міська лікарня» від 29.08.2014 № 181) (арк. спр. 8, 12, 39).
Згідно з інформацією, зазначеною в довідці б/д № 19/113/5/33, яка видана відповідачем, у період з липня по листопад 2014 року позивач не отримував грошової винагороди за участь в антитерористичній операції у зв'язку з відсутністю фінансування (арк. спр. 10).
Винагорода за участь в антитерористичній операції за грудень 2014 року у розмірі 4695,47 грн виплачена позивачу у листопаді 2015 року, що підтверджено довідками від 03.01.2017 № 19/113/5/32 та від 07.06.2017 № 19/113/5/5068 (арк. спр. 9, 44).
З наявних у матеріалах справи документів та заперечень відповідача судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення у період з 31.07.2014 по 31.12.2014. Спірним питанням є можливість виплати відповідачем позивачу такої винагороди за період з 31.07.2014 по 30.11.2014 по за межами відповідного бюджетного періоду - 2014 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 158), у редакції чинній у спірному періоді, було визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.
Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах.
Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.
Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.11.2014 № 1246 «Про внесення зміни до наказу МВС України від 23 липня 2014 року № 719» пункт 2 Наказу № 719 доповнено новим абзацом такого змісту: «Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України, евакуйованим у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі в зазначених операціях і заходах, виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.», який застосовується з 13 вересня 2014 року.
Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 22 до Наказу № 499 визначено вичерпний перелік додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, до якого включено, зокрема доплату за службу в нічний час та святкові дні.
Судом встановлено, що такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як матеріальна допомога, разова премія, індексація до грошового забезпечення, з якого проводиться обчислення винагороди за безпосередню участь в АТО, не входять.
Також Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема визначено, що:
- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);
- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).
З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанова № 158 та Наказ № 719), можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000,00 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується особам за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Також, починаючи з 13 вересня 2014 року, виплата винагороди здійснюється й під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі в зазначених операціях і заходах. Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що посилання відповідача на неможливість виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за минулі періоди є безпідставними.
Що стосується посилань на відсутність у кошторисі відповідача видатків на виплату такої винагороди за минулі періоди, суд вважає їх також необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно частин першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, пар. 23, 26, рішення від 08.11.2005, зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).
Отже можна зробити висновок, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, посилання представника відповідача на відсутність наказів начальника органу внутрішніх справ про виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період, як на обставину, що унеможливлює виплату позивачу такої винагороди, суд вважає безпідставними, оскільки невидання роботодавцем таких наказів не позбавляє особу права на отримання такої винагороди. Єдиною законодавчо закріпленою умовою для отримання особою цієї винагороди є безпосередня участь такої особи в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки інформацією, зазначеною у довідці від 18.06.2015 № ВДЗ/5637/А, підтверджується безпосередня участь позивача в антитерористичній операції у періоді з 31.07.2014 по теперішній час, тобто право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої пунктом 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 28.08.2014, з 09.09.2014 по 30.11.2014.
За період з 29.08.2014 по 08.09.2014 нарахування та виплата винагороди правомірно не здійснювалася, оскільки у цьому періоді позивач перебував на лікарняному.
Таким чином судом встановлено, що розмір винагороди Позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 28.08.2014 та з 09.09.2014 по 30.11.2014 складає: за липень 2014 року - 131,04 грн (за 1 календарний день - 31.07.2014, 4184,00 грн - 121,80 грн = 4062,20 грн (грошове забезпечення) : 31 календарний день =131,04 грн (за одну добу)); за серпень 2014 року - 2720,76 грн (за 28 календарних днів з 01.08.2014 по 28.08.2014, 3012,19 грн : 31 календарний день = 97,17 грн (за одну добу) х 28 =2720,76 грн ); за вересень 2014 року - 2793,56 грн (за 22 календарних дня з 09.09.2014 по 30.09.2014, 3809,53 грн. : 30 календарних днів = 126,98 грн (за одну добу) х 22 = 2793,56 грн); за жовтень 2014 року - 3809,53 грн; за листопад - 4695,47 грн; а всього - 14150,36 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Судом встановлено, що позивачем в прохальній частині заявлено вимогу про стягнення винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, за липень 2014 року; за серпень 2014 року; за вересень; за жовтень 2014 року; за листопад 2014 року; але помилково зазначено загальний період стягнення з 31 липня по грудень 2014 року.
За таких обставин, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31 липня по 30 листопада 2014 року є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 31 липня 2014 року по 28 серпня 2014 року та з 09 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року у загальному розмірі 14150,36 грн, у тому числі за липень 2014 року - 131,04 грн, за серпень 2014 року - 2720,76 грн, за вересень 2014 року - 2793,56 грн, за жовтень 2014 року - 3809,53 грн, за листопад 2014 року - 4695,47 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації по податку з доходів фізичних осіб, який має бути нарахований з суми заборгованості в розмірі 2819,74 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З огляду на вищевикладене, зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб вирішується роботодавцем під час виплати грошового забезпечення або його складових за наявності на те законних підстав.
Доказів того, що роботодавцем порушено права позивача на отримання компенсації у зазначеному періоді позивачем не надано, тому зазначені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.
Стягнути з Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (ідентифікаційний код юридичної особи 25574305, місцезнаходження юридичної особи: 93011, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 31 липня 2014 року по 28 серпня 2014 року та з 09 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року у загальному розмірі 14150,36 грн (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 36 коп.), у тому числі за липень 2014 року - 131,04 грн (сто тридцять одна гривня 04 коп.), за серпень 2014 року - 2720,76 грн (дві тисячі сімсот двадцять гривень 76 коп.), за вересень 2014 року - 2793,56 грн (дві тисячі сімсот дев'яносто три гривні 56 коп.), за жовтень 2014 року - 3809,53 грн (три тисячі вісімсот дев'ять гривень 53 коп.), за листопад 2014 року - 4695,47 грн (чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 47 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя К.О. Пляшкова