з питань залишення позовної заяви без розгляду
06 червня 2017 року о/об 10 год. 21 хв.Справа № 808/778/17
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Український Професійний банк"
про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (надалі - позивач або ОСОБА_2.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову відповідача щодо не включення ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором №350771 банківського вкладу "Довіра" (особовий рахунок НОМЕР_2, рахунок нарахованих процентів НОМЕР_3); 2) зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідачем подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.46-47).
Вказана заява обґрунтована тим, що як зазначає сам позивач у позовній заяві про порушення свого права він дізнався з повідомлення про нікчемність правочинів від 27.08.2015 №01-10/4087. Також відповідачем надається копія Списку згрупованих поштових відправлень від 01.09.2015, яким підтверджується факт направлення позивачу зазначеного вище листа. Таким чином, на думку відповідача, про імовірне порушення свого права ОСОБА_2 стало відомо на початку вересня 2015 року. Однак, позовна заява підписана та подана лише 24.03.2017, тобто, на думку відповідача, позивач пропустив встановлений строк звернення до адміністративного суду (майже два роки). Поряд з цим, позивач жодним чином не обґрунтовує поважність причин пропуску цього строку, не надає суду жодних доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску встановленого процесуального строку. Отже, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Суд встановлює підстави для поважності пропущеного строку виключно з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала позовну заяву. Виходячи з принципу змагальності, суд не може визнавати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин з підстав, на які не посилається особа, яка звернулася до суду.
Дослідженням матеріалів адміністративної справи №808/778/17 з'ясовано наступне.
Адміністративний позов по даній справі надійшов до суду 24.03.2017.
У ч.2 ст.99 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України).
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч.2 ст.100 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст.8 КАС України).
Так, у п.52. Рішення Європейського суду з прав людини по Справі "Меньшакова проти України" (Заява №377/02) зазначено: "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)".
Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: "Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод".
Суд вважає, що про порушення своїх прав та інтересів позивач міг свідомо дізнатися лише після ознайомлення зі всіма документами які стосувались повернення її вкладу, ознайомлення з переліком вкладників ПАТ "Український професійний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто після власної оцінки у сукупності всіх документів стосовно порушення його права.
Доказів про те коли позивач був ознайомлений зі всіма документами щодо повернення (неможливості) повернення вкладу відповідач до суду не надав.
Доводи відповідача про те, що позивач дізнався про порушення свого права з повідомлення про нікчемність правочинів від 27.08.2015 №01-10/4087 суд не бере до уваги, оскільки Список згрупованих поштових відправлень від 01.09.2015 підтверджується факт направлення позивачу зазначеного вище листа, але не його отримання ОСОБА_2
Також, в обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом позивач в уточненому адміністративному позові зазначив, що він пропустив строк звернення до суду у зв'язку з тим що аналіз судової практики, яка регулює дані спірні взаємовідносини, не давав відповіді до якої юрисдикції відноситься даний спір та до якого суду позивач повинен звертатись з позовом. Послався на судові рішення Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14.
Суд вважає, що зазначене позивачем обґрунтування пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
З метою забезпечення права позивача на справедливий і публічний розгляд його справи, доступу до правосуддя 18.04.2017 Запорізьким окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі.
З вказаних підстав суд дійшов висновку, що заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Вважати причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту прийняття.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 06.06.2017.
Суддя О.О. Прасов