Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 червня 2017 р. Справа № 805/1619/17-а
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., суддів Смагар С.В., Кочанової П.В., при секретарі Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третьої особи - Приватного підприємства "Н-Транс" про визнання нечинною та скасування постанови, визнання нечинним та скасування припису, -
за участю:
позивача - ОСОБА_1 - особисто,
представника позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю,
представника відповідача - Котляров Л.П. - за довіреністю,
представника третьої особи - Іващенко В.А. - за довіреністю.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд:
- визнати нечинною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003948, винесену 14 березня 2017 року начальником відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Котляровим Леонідом Павловичем, про застосування щодо ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно - господарського штрафу у сумі 1 700 грн.;
- визнати нечинним та скасувати Припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесений без зазначення номеру та дати від імені начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Котляровим Леонідом Павловичем, який ним не підписаний.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 003948 від 14 березня 2017 року та припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесений стосовно ОСОБА_1 за результатами перевірки 03 лютого 2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником, та не є особою, винною в порушенні законодавства про автомобільний транспорт. Також, позивач посилається на те, що він не вчиняв та не міг вчинити дії з порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки відповідно до договору № 30 та № 31 про оренду транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_1 та напівпричіп Geusens державний реєстраційний номер НОМЕР_2 передано в оренду Приватному підприємству «Н-Транс», яке є в даному випадку автомобільним перевізником. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а саме ОСОБА_1 не своєчасно був повідомлений про час розгляду справи про правопорушення, а про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 27 березня 2017 року. Також, позивач посилається на те, що припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт не містить даних про дату його винесення, а також не підписано особою, відповідальною за його видання. В зв'язку з чим, позивач просив суд скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 003948 від 14 березня 2017 року, та припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначив, що 03 лютого 2017 року Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільними транспортом. За результатами перевірки складено акт № 006854 від 03 лютого 2017 року, в якому зафіксовано порушенням позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно під час перевірки транспортного засобу, автомобіля «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Geusens, реєстраційний номер НОМЕР_4, на маршруті 203км а/д Одеса - Мелітополь - Новоазовськ М14 виявлено порушення: абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія, дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень. Відповідач, зазначає, що ОСОБА_5, водій транспортного засобу, з актом ознайомився, підписав його, пояснень та зауважень щодо порушення вищезазначених норм не надавав. Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 запрошували на розгляд справи до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, однак, позивач на комісію не з'явився, жодних документів, що спростовують факт його порушення законодавства про автомобільний транспорт не надав. Також, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що перевізником є Приватне підприємство «Н-Транс», а не ОСОБА_1 суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки наявність товарно - транспортної накладної не є підставою для визначення особи перевізником, а використовується виключно для обліку товарно - матеріальних цінностей, що перевозяться, та підтвердження факту їх перевезення. Крім того, відповідач вважає, що посилання позивача на наявність договорів оренди транспортних засобів ПП «Н-Транс» є безпідставним, оскільки, договори найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягають нотаріальному посвідченню, а в даному випадку, договора оренди транспортних засобів не мають нотаріального посвідчення, а також вважається нікчемними. Щодо посилання позивача на те, що припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт не містить даних про дату його винесення та не підписана особою, відповідальною за його вчинення є безпідставним, оскільки ці дані є наявними в приписі, і даний припис є актом встановленого зразка, а датою винесення припису є дата розгляду справи на комісії, тобто 14 березня 2017 року.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи, надав до суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що фактично автомобіль НОМЕР_1 та напівпричіп державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на час проведення перевірки за договором оренди транспортного засобу № 30 та № 31 від 10 січня 2017 року, укладеного між ПП «Н-Транс» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, перебували в оренді у Приватного підприємства «Н-Транс», який і був перевізником вантажу на час проведення відповідачем перевірки. Крім того, зазначає, посадовим особам Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті при складанні акту було відомо про те, що автомобільним перевізником вантажу є Приватне підприємство «Н-Транс», а значить, і відповідальність щодо виявлених порушень мала бути покладена саме на Приватне підприємство «Н-Транс».
Представник третьої особи у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та НОМЕР_9 ОСОБА_1 є власником автомобілю DAF, 2001 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, та напівпричепу самоскид GEUSENS, 1989 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 відповідно (а.с. 10).
З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 30 січня 2017 року № 001337 Чорноморським Міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті 03 лютого 2017 року о 17 год. 49 хв. на маршруті 203 км а/д М14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» проведено перевірку транспортного засобу: марка - тягач ДАФ, напівпричіп Geusens, номерний знак: НОМЕР_5, НОМЕР_6, серія і номер свідоцтв про реєстрацію: НОМЕР_10, НОМЕР_11, водій: ОСОБА_5, документ, що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_12 від 25 лютого 2015 року Центр ДАІ1410, що належить ОСОБА_1, АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 006854 від 03 лютого 2017 року (а.с. 48).
Актом перевірки встановлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дозвіл на рух автомобільними дорогами України в разі перевищення вагових обмежень, протокол перевірки та адаптації тахографа та індивідуальна контрольна книжка водія. Крім того зазначено, що згідно наданої перевізником товарно - транспортної накладної перевізником вантажу є Приватне підприємство «Н-Транс», на момент перевірки документи щодо належності зазначеному підприємству не надавались, були відсутні.
Також 03 лютого 2017 року посадовими особами Чорноморським Міжрегіональним управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті складено Акт АВП № 21196 про перевищення транспортним засобом: тягач ДАФ з реєстраційним номером НОМЕР_5, з напівпричепом Geusens з реєстраційним номером НОМЕР_6, що належать ОСОБА_1, нормативних вагових параметрів (а.с. 51).
В якості додатку до акту АВП № 21196 від 03 лютого 2017 року посадовою особою Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано до сплати 1414,80 євро (а.с. 52).
03 лютого 2017 року посадовою особою Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначено результати вагового контролю автомобілю: тягач ДАФ, реєстраційним номером НОМЕР_5, напівпричіп Geusens, реєстраційним номером НОМЕР_6 Так, згідно даної довідки навантаження на осі складає: 1) 6,750тн; 2) 12,850тн; 3) 8,600тн; 4) 8,950тн; повна маса транспортного засобу - 46,050тн. (а.с. 53, 54).
Із заперечень відповідача, проголошених у судовому засіданні, вбачається, що 14 березня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до якого ОСОБА_1 запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 14 квітня 2017 року (а.с. 50).
14 березня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 003948, відповідно якої до ОСОБА_1 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 1 700,00 грн. (а.с. 49).
Суд зазначає, що позивач не погодившись з приписом щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт та постановою відповідача про застосування адміністративно - господарського штрафу № 003948 в сумі 1 700,00 грн., оскільки, на думку позивача ним не порушено положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі регулюються законом України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні».
Закон України «Про автомобільний транспорт» від 23 лютого 2006 року № 3492-IV (далі по тексту - Закон № 3492) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Статтею 3 Закону № 3492 визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Приписами частини 1 статті 5 Закону № 3492 передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок №1567).
Так, п. 2 даного Порядку встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.
У відповідності до п. 12 вказаного Порядку рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.
Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода).
За приписами п. 16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 19 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.
Згідно п. 21 даного Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 36 Порядку №1567 передбачено, що посадові особи мають право, зокрема, проводити перевірку транспортного засобу, у тому числі з його зупиненням, згідно із направленням на перевірку.
Відповідно до п. 40 Порядку №1567 уповноважена особа суб'єкта господарювання, водій мають право, зокрема, ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.
Згідно п. 41 Порядку №1567 уповноважена особа суб'єкта господарювання зобов'язана створити умови для проведення перевірки та надати необхідні документи.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до п. 22 Порядку № 1657 визначено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно п. 23 Порядку № 1657 за результатами позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання за фактом дорожньо-транспортної пригоди складається акт за формою згідно з додатком 4.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 03 лютого 2017 року посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом: марки тягач ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_5, з напівпричепом Geusens, реєстраційний номер НОМЕР_6, що належить ОСОБА_1, відповідно до свідоцтв про реєстрацію серії та номеру НОМЕР_10, та НОМЕР_11, про що складено відповідний акт № 006854 (а.с. 48).
Крім того, посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті 03 лютого 2017 року складено акт АПВ № 21196 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів (а.с. 51).
14 березня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області винесено припис, відповідно до якого ОСОБА_1, як власника автомобільного транспорту: марки тягач ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_5, з напівпричепом Geusens, реєстраційний номер НОМЕР_6, зобов'язано усунути до 14 квітня 2017 року виявлені у акті № 21196 від 03 лютого 2017 року правопорушення, а також складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 700 грн., як з власника транспортного засобу.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 393, визначено, що перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються
адміністративно-господарські штрафи.
Отже, з аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів застосовується адміністративно - господарські штрафи.
Судом встановлено, що автомобіль марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_5, та напівпричіп Geusens, реєстраційний номер НОМЕР_6, придбані у 2012 році ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка є дружиною ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_13, виданого 16 листопада 1991 року (а.с. 11) на сумісно набуті у шлюбі кошти. Державна реєстрація зазначених транспортних засобів була проведена на ім'я ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію серії та номер НОМЕР_10 та НОМЕР_11 (а.с. 10).
Приписами частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1, 2 статті 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Суд зазначає, що у випадку придбання майна під час шлюбу, то реєстрація прав на нього здійснюється лише на ім'я одного з подружжя, однак це не спростовує права іншого члена подружжя на відповідне майно. Отже, суд зазначає, що дружина ОСОБА_1, відповідно до положень чинного законодавства, мала рівні права на користування та розпорядження майном, що належить їм на праві сумісної власності.
Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована як фізична особа - підприємець 27 квітня 2001 року за НОМЕР_14 (а.с. 12, 13).
За наявності згоди ОСОБА_1, 10 січня 2017 року між ФОП ОСОБА_6 (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством «Н-Транс» (далі - Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 30, відповідно до якого орендодавець передає належне йому право власності, а орендар приймає у тимчасове користування напівпричіп бортової марки GEUSENS, модель GSA 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, з метою вантажних перевезень, з правом виїзду за кордон (а.с. 14).
Також, між ФОП ОСОБА_6 (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством «Н-Транс» (далі - Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 31 від 10 січня 2017 року, відповідно до якого орендодавець передає належне йому право власності (що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_8), а орендар приймає у тимчасове користування вантажний сідельний тягач марки DAF, моделі 95 ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, з метою вантажних перевезень (а.с. 15).
Отже, суд зазначає, що автомобільний транспорт тягач DAF, реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричепом GEUSENS, реєстраційний номер НОМЕР_6, на підставі договорів № 30, № 31 від 10 січня 2017 передані в оренду Приватному підприємству «Н-Транс». Відповідно на час проведення перевірки власником зазначених транспортів виступало Приватне підприємство «Н-Транс».
Відповідач, у наданих до суду запереченнях посилається на те, що під час перевірки водієм транспортного засобу не надані документи, які б підтверджували, що власником автомобільних транспортів: тягач DAF, реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричепом GEUSENS, реєстраційний номер НОМЕР_6 є Приватне підприємство «Н-Транс» не надав, крім того з наданих водієм транспортного засобу - ОСОБА_5 документів, не вбачається, що Приватне підприємство «Н-Транс» є власником транспортного засобу. А також, звернув увагу суду на те, що надана водієм товарно -транспортна накладна не є підставою для визначення особи перевізника, а використовується виключно для обліку товарно - матеріальних цінностей, що перевозяться, та підтвердження факту їх перевезення.
Однак, суд не погоджується з зазначеним твердженням відповідача, оскільки з наданої товарно - транспортної накладної № 37103 від 02 лютого 2017 року вбачається, що автомобільним перевізником визначено Приватне підприємство «Н-Транс», а отже, у відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме автомобільний перевізник притягається до адміністративно - господарської відповідальності за порушення прав перевезення вантажів чи пасажирів.
Крім того, з наданих пояснень представника Приватного підприємства «Н-Транс» встановлено, що у водія були наявні договори № 30, № 31 від 10 січня 2017 року про оренду транспортних засобів: тягача DAF, реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричепом GEUSENS, реєстраційний номер НОМЕР_6, але посадовими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки під час перевірки транспортного засобу зазначені договори не витребовувались. Проте, в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 006854 від 03 лютого 2017 року зазначено, що згідно наданої водієм товарно - транспортної накладної перевізником вантажу є підприємство «Н-Транс», але на момент перевірки документи щодо належності зазначеному підприємству не надавались, були відсутні.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з наказу № 225/16.к від 18 листопада 2016 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_5, прийнято на посаду водія вантажного автотранспортного засобу Приватного підприємства «Н-Транс», який також був наявний у водія під час перевірки транспортного засобу (а.с. 24).
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що автомобільним перевізником є Приватне підприємство «Н-Транс», яким і порушені вимоги чинного законодавства щодо здійснення перевезення вантажів.
Відповідач також, звертав увагу суду на те, що договір про оренду транспортного засобу укладений між фізичною особою повинен бути нотаріально посвідченим.
Однак, суд зазначає, що укладені договори оренди транспортних засобів між суб'єкти господарювання, які зареєстровані відповідно до закону як фізичні особи - підприємці та здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку, не потребують додаткового нотаріального посвідчення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року № 14/5025/1982/211/3-66гс12.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином, договори оренди транспортних засобів № 30, № 31 від 10 січня 2017 року укладені між суб'єктами господарювання, а саме між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Приватним підприємством «Н-Транс».
З огляду на викладене, твердження відповідача про нікчемність договорів оренди транспортних засобів № 30, № 31 від 10 січня 2017 року є безпідставним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 25 Порядку № 1657 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Відповідно до п. 26 Порядку № 1657 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1657).
Приписами п. 28 Порядку № 1657 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (пункт 29 Порядку № 1657).
Згідно пункту 31 Порядку № 1657 за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю.
Припис складається за формою згідно з додатком 6 у двох примірниках, один з яких видається уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
З аналізу наведених норм Порядку № 1657 вбачається, що справа про порушення розглядається у присутності представника підприємства, а у разі відсутності представника підприємства за наявності належних доказів повідомлення суб'єкта господарювання.
Судом встановлено, що 27 лютого 2017 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про розгляд комісією справи про порушення транспортного законодавства 14 березня 2017 року о 10 год. 30 хв. (а.с. 57).
Відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що зазначене повідомлення про розгляд справи вручено позивачу 15 березня 2017 року (а.с. 56).
Колегія суддів зазначає, що повідомлення про розгляд справи вручено позивачу вже після прийняття постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 003948 від 14 березня 2017 року в розмірі 1 700,00 грн., в зв'язку з чим, позивач не мав можливості скористатися своїм правом на захист, та не надав документів або пояснень, які спростовують факт порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, позивач для захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду, та надав відповідні пояснення та документи, які спростовують порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області постанови № 003948 від 14 березня 2017 року про застосування адміністративно - господарського штрафу до ОСОБА_1 в сумі 1 700,00 грн., оскільки позивач не є належним відповідачем за порушення транспортного законодавства, а також те, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про правопорушення, не мав можливості надати документи для захисту своїх прав та інтересів,
За таких обставин, суд приходить висновку, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про застосування адміністративно - господарського штрафу № 003948 від 14 березня 2017 року та припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесений стосовно ОСОБА_1 за результатами перевірки проведеної 03 лютого 2017 року є нечинними та такими, що не відповідають критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 1 280 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № 0.0.739646922.1 від 05 квітня 2017 року, наявним в матеріалах справи (а.с. 3), тому на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1 280 грн.
Повний текст постанови складено та підписано 12 червня 2017 року.
Керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третьої особи - Приватного підприємства «Н-Транс» про визнання нечинною та скасування постанови, визнання нечинним та скасування припису - задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 003948 від 14 березня 2017 року в сумі 1 700 грн.
Визнати нечинним та скасувати припис Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесений стосовно ОСОБА_1 за результатами перевірки, проведеної 03 лютого 2017 року.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 07 червня 2017 року за участю позивача, представників позивача, відповідача та третьої особи.
Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Голошивець І.О.
Судді Смагар С.В.
Кочанова П.С.