Справа № 296/9643/16-ц
2/296/959/17
"05" квітня 2017 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Драча Ю.І.
секретаря судового засідання Долецької Ж.С.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом першої черги, які в установленому законом порядку прийняли спадщину були його дружина - ОСОБА_5 та діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 05 квітня 1979 року спадкоємцям за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ) державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Ярошинською Л.І. були видані відповідні свідоцтва. Після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в установленому законом порядку спадщину прийняла ОСОБА_2 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:020:0030, площею 0,0674 г, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Зазначає, що з 1956 року проживає в у житловому будинку АДРЕСА_2 , після смерті батька почала відкрито володіти та користуватися належною йому часткою житлового будинку. Відповідач у справі - ОСОБА_3 , будинком не цікавилася, витрати на утримання та догляд спірної частини житлового будинку не здійснювала.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідач у справі - ОСОБА_3 , надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, щодо задоволення позову не заперечувала (а.с. 23).
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_4 .
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку АДРЕСА_2 .
У відповідності до вимог статті 529 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року спадщину в установленому законом порядку прийняли дружина померлого спадкодавця - ОСОБА_5 та діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 05 квітня 1979 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Ярошинською Л.І. були видані свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 дружина спадкодавця - ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6 . На 1/3 частину вказаного житлового будинку свідоцтво про право на спадщину за законом видано не видано. Факт видачі вказаних свідоцтв підтверджуються матеріалами спадкової справи, заведеної відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка на запит суду була витребувана з Житомирського обласного державного нотаріального архіву.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 .
21 вересня 2016 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:020:0030, площею 0,0674 г, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованого 23 вересня 2016 року ОСОБА_2 є власником 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Враховуючи положення статей 335 і 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі ( а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі, є однією з обставин, що має юридичне значення для вирішення питання визнання права власності за набувальною давністю.
Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по - перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто, особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим, факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права. По - друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто, очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до свого власного (експлуатувати, вживати необхідних заходів для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги. І по - третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків.
У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
Відповідно, за вищенаведених обставин, беручи до уваги те, що позивач у справі - ОСОБА_2 , добросовісно заволоділа 1/3 частиною житлового будинку АДРЕСА_2 , на законних підставах вселилася та користувалася нею, відкрито володіючи, користуючись будинком більше десяти років можна прийти до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 328, 335, 344 Цивільного кодексу України, ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, ст.ст. . 3, 10, 11, 57 - 60, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 за набувальною давністю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю. І. Драч