Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
12 червня 2017 р. Справа № 820/1152/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківські області про скасування рішення, -
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 09.10.2008 року, видану ВГІРФО УМВС України в Харківської області. В подальшому громадяниці ОСОБА_1 скасовано Посвідку на постійне проживання в Україні. Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений відповідно до норм процесуального законодавства. Через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях наданих до суду. Через канцелярію суду надав заяву про слухання справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Представник третьої особи не прибув, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях наданих до суду. Через канцелярію суду надав заяву про слухання справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що гр. В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 09.10.2008 року, видану ВГІРФО УМВС України в Харківській області.
Позивач 13.03.2017 року отримав відповідь від ГУ ДМС України в Харківській області Лист № 04/1-5279 від 13.03.2017р. на заяву про обмін посвідки на постійне проживання в Україні гр. В'єтнаму ОСОБА_1, якою її було повідомлено про скасування рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зазначений лист гр. ОСОБА_1 вручено 13.03.2017р. за № 04/1-5279 без вручення йому самого Рішення про скасування Посвідки на постійне проживання в Україні та без зазначення дати прийняття зазначеного рішення.
Суд зазначає, що позивачка проживає на території України з 2000 року, має чоловіка та сина.
Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".
Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Аналогічні норми містяться в підпункті 8 пункту 4 Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 14 червня 2012 року № 844.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України " Про імміграцію" від 07.06.2001р. №2491-ІІІ далі Закон № 2491-III) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкуванні йому органи приймають рішення про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Згідно з ст. 13 Закону №2491-111 орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживанням особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Відповідно до п. 23 Постанови КМУ "Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" від 26.12.2002р. №1983р. департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний терміни подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влаДИ, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
В порушення вищезазначених норм законів при прийняті Рішення про скасування Посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 Відповідач не запросив Позивача для надання особистих пояснень та не надіслав копію Висновку, чим порушив його право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Статтями 10, 11 зазначеного Закону, у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983.
Відповідно до пп. 2 п. 2 цього Порядку, в редакції, яка діяла на час надання посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.
З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 09.10.2008 року, видану УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.
Отже, відповідач при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні, проводив перевірки законності залишення на постійне проживання в країні, проводив перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача та керуючись ЗУ "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, не було виявлено, у зв'язку з чим надано тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час прийняття рішення відповідачем про скасування дозволу, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Таким чином, ЗУ "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень ЗУ "Про імміграцію" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6.03.1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну.
Зазначена норма регулює відносини які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні. Посвідка на постійне проживання таким особам видається за їх заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою КМУ № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 ЗУ "Про імміграцію".
Ухвалою суду від 20.03.2017 року в Управління Державної міграційної служби в Київській області витребувано Рішення про скасування Посвідки на постійне проживання в Україні гр. ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте ВГІРФО УМВС України в Київській області.
На виконання ухвали, відповідачем надано матеріали особової справи гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте в матеріалах відсутнє оскаржуване позивачем рішення.
Таким чином, на теперішній час УДМС не має можливості надіслати до Харківського окружного адміністративного суду рішення ВГІРФО УМВС України в Київській області про скасування посвідки на постійне проживання в Україні гр. ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1
Окрім того з матеріалів особової справи вбачається, що 21.09.2009 року Переяслав- Хмельницьким міськрайонним судом винесено вирок, яким встановлено, що підсудний ОСОБА_4 (начальник відділення паспортної міграційної роботи Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу ГУМВС України в Київській області) у Помоклівській та Дівичківській сільраді підробив документи які сформував у справи. Дані документи стали передумовою надання дозволу на імміграцію.
Суд зазначає, що допущення міграційними органами помилки при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію, за умови відсутності факту подання заявником (позивачем) свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, позивач не повинен нести відповідальність за помилки допущені з боку міграційних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, у ході розгляду зазначеної справи, відповідачем не надано доказів правомірності прийняття Рішення про скасування дозволу на міграцію в Україну гр. ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятого ВГІРФО УМВС України в Київській області.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області про скасування дозволу на міграцію в Україну гр. ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківські області про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Київській області ( вул. Петропавлівська, буд. 11, м. Київ, 04073) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Полях Н.А.